Справа № 367/3439/22
Провадження №1-кп/367/629/2022
Іменем України
20 вересня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
за наслідками підготовчого судового засідання у кримінальному проваджені № 22022101110000182 від 09.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України,
09.09.2022 до Ірпінського міського суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022101110000182 від 09.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, який було розподілено судді ОСОБА_1 для розгляду.
Під час підготовчого судового засідання та огляду обвинувального акту і доданих матеріалів було вирішено передати дане кримінальне провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його направлення до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, оскільки місцем вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_5 , є с. Михайлівка-Рубежівка, яке до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року 807-IX, входило до складу Києво-Святошинського району Київської області.
Вивчивши обвинувальний акт та заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Так, як вбачається зі змісту обвинувального акта, місцем вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_5 ,є с. Михайлівка-Рубежівка Київської області.
Слід зазначити, що зазначений вище населений пункт до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року 807-IX, входив до складу Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно п. 3-1 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не пізніше 1 січня 2023 року.
Згідно роз'яснення Вищої ради правосуддя, до 1 січня 2023 року зберігається територіальна юрисдикція, яка діяла до ухвалення Парламентом постанови про утворення та ліквідацію районів.
За таких обставин, розгляд цієї справи належить до територіальної підсудності Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000182 від 09.06.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України надійшов до суду з порушенням правил підсудності, а тому приходить до висновку про необхідність направлення даного провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання територіальної підсудності.
В підготовчому судовому засіданні прокурор подав суду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з внесенням застави, мотивуючи наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, впливати на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_5 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору поданого обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник заперечували проти запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили запобіжний захід не позбавлений з позбавленням волі.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачують ОСОБА_5 , та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави суду вважати наявними ризики, що зазначені у ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, судом, враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
ОСОБА_5 , вчинив інкримінований йому тяжкий злочин, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду.
Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих Російською Федерацією, що зумовлює тимчасову неконтрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_5 від суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Так, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , можливість переховуватись від суду.
Суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалах, якою ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою суттєво зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у даній статті.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що інші запобіжні заходи, в тому числі і запобіжний захід у виді домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання визначення застави у зазначеному кримінальному провадженні, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, наявність у нього нерухомості, зважаючи на обсяг протиправної діяльності (сайти, кількість статей на сайтах, доходи від реклами) визначити заставу, що перевищує передбачену законом для тяжкого злочину, у розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_5 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, а деякі неточності можуть бути усунуті в ході судового розгляду та в цілому не перешкоджають винесенню законного та обґрунтованого рішення.
Місце, спосіб, час, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення та відповідність правової кваліфікації обставинам правопорушення також встановлюються під час судового розгляду. Під час судового розгляду вирішуються і питання щодо належності та допустимості доказів.
Таким чином підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 7, 32, 34,177,183,314,315, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.06.2022 року за № 22022101110000182 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України - направити до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
В задоволенні клопотання обвинуваченого щодо повернення обвинувального акту прокурору - відмовити
Клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою- задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів із можливістю внесення застави в сумі 1000000 грн.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до 18 листопада 2022 р. включно.
Повний текст ухвали буде складено в межах строків визначених ч.2 ст. 376 КПК України.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1