21 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 2а/1711/889/11 пров. № А/857/8585/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Обрізка І.М., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2011 року (ухвалене голлвуючим суддею Горегляд О.І. у м. Кузнецовськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФУ, пенсійний орган, відповідач) здійснити перерахунок його пенсії з 09.02.2011, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, - за 2010 рік відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) та надалі виплачувати її в такому розмірі, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 28.09.2010, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII), як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, в розмірі 30 (тридцяти) процентів мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її в такому розмірі у подальшому.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21.09.2011 позовні вимоги були задоволені частково. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, згідно ст.51 Закону №796-XII в розмірі 30 (тридцяти) процентів мінімальної пенсії за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, за період з 28.09.2010 до 22.07.2011 включно, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю. Постанова суду в частині присудження ОСОБА_1 суми пенсійних виплат у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. Зобов'язано УПФУ подати до Кузнецовського міського суду Рівненської області звіт про виконання даної постанови в місячний строк в частині негайного виконання з дня одержання її копії, а в іншій частині постанови з дня набрання законної сили.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст. 51 Закону №796-XII. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а не Пенсійного фонду України.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є пенсіонер, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим УПФУ 14.10.2002.
З матеріалів пенсійної справи позивача №113668 вбачається, що з 21.08.2002 позивач перебуває на обліку в УПФУ.
На підставі заяви позивача від 12.02.2022, яка зареєстрована пенсійним органом №138 22.02.2022, йому призначено пенсію за віком.
Після призначення пенсії позивач продовжує працювати майстром виробничої дільниці І групи в ЕРП-ЦРТМУ у відокремленому підрозділі Рівненська АЕС державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, про що свідчить довідка відокремленого підрозділу Рівненська АЕС державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом №157 від 01.02.2011 та інші матеріали, наявні у пенсійній справі ОСОБА_2 №113668.
09.02.2011 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ з письмовою заявою про перерахунок пенсії з додаванням трудового стажу за 24 місяці, що зареєстрована відповідачем 09.02.2011 за №83.
Розпорядженням №113668 від 22.02.2011 УПФУ здійснило позивачу перерахунок його пенсії по стажу з 01.01.2010. При перерахунку був врахований його стаж, набутий до 31.12.2009 включно.
Вказане розпорядження відповідача позивач не оскаржує.
Крім того, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 15.12.1992.
Вважаючи протиправними дії відповідача, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, згідно ст.51 Закону №796-XII в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, за період часу з 28.09.2010 до 22.07.2011 включно, з урахуванням проведених виплат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у задоволенні позову, відтак, відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796-XII.
Згідно ч.1 ст.51 Закону №796-XII, особам, віднесеним до 2 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте, нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, здійснено відповідачем у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», - 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, нарахування та виплата даної пенсії у період з 28.09.2010 до 22.07.2011 включно здійснена УПФУ в значно меншому розмірі, ніж передбачено ст.51 Закону №796-XII.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 є підзаконним нормативно-правовим актом і її норми щодо регулювання розмірів додаткової пенсії особам, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи, в редакції, діючій з 22.05.2008 до 22.07.2011 включно, суперечать вимогам ст.51 Закону №796-XII та істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Отже, за таких обставин постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 у період з 22.05.2008 до 22.07.2011 включно, в даному випадку застосуванню не підлягає.
При визначенні розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону №1058-IV. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а також відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону №796-XII.
Частиною третьою статті 67 Закону №796-XII передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, підставою для перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Для здійснення такого перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, непотрібне звернення пенсіонера, так як цей перерахунок пенсії має проводити орган Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства України з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір прожиткового мінімуму у 2010 році для осіб, що втратили працездатність, встановлений ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а в 2011 році - ст.21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Оскільки додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачці має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та її виплата ОСОБА_1 повинні проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач має право на перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону №796-XII у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, що згідно із ч.1 ст.28 Закону №1058-IV визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, починаючи з 28.09.2010 до 22.07.2011 включно, з урахуванням проведеної даної пенсійної виплати протягом вказаного періоду часу, що вірно враховано судом першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2011 року по справі №2-а-889/11 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук