21 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1053/22 пров. № А/857/9586/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року, головуючий суддя - Осташ А.В., ухвалене у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В лютому 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.07.2021 року № 192650003715 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 липня 2021 року, зарахувавши у пільговий стаж періоди його роботи з 01.01.2001 року по 23.12.2009 року в Державному підприємстві «Ягільницький кінний завод» та Приватному акціонерному товаристві «Райз-Максимко».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії, вказавши, що у нього відсутній достатній пільговий стаж, тому підстав для призначення такої пенсії немає. Вважав таку відмову протиправною, оскільки пільговий стаж підтверджується записами трудової книжки.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення №192650003715 від 23.07.2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 3 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 01.01.2001 року по 23.12.2009 року в Державному підприємстві «Ягільницький кінний завод» та Приватному акціонерному товаристві «Райз-Максимко»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16.07.2021 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно акта перевірки від 10.08.2020 року Головному управлінню не надано відомостей для перевірки за період з 01.01.2001 року по 23.12.2009 року, тому в пільговий стаж не врахований даний період..
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 досягнув 55- річного віку.
16.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком.
Відповідач своїм рішенням №192650003715 від 23.07.2021 року відмовив позивачу в призначенні пенсії на умовах, мотивуючи це тим, що до пільгового стажу роботи не зараховано період з 01.01.2001 року по 23.12.2009 року, оскільки, відповідно до акта перевірки від 10.08.2020 року, за даний період не надані документи для перевірки.
З огляду на вище наведене, на момент звернення за призначенням пенсії, згідно поданих документів пільговий стаж відсутній, тому підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача, обґрунтованості видачі позивачу довідок та документів, які підтверджували наявний трудовий стажу для призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, підтвердження стажу роботи для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно запису у трудовій книжці позивача за №8 26.06.1997 року (наказ № 29 від 26.06.1997 року) позивач переведений на роботу в Ягільницький кінний завод на посаду «тракторист».
Згідно запису №9 у трудовій книжці, 23.12.2009 року (наказ № 36 від 23.12.2009) позивача звільнено з роботи в Ягільницькому кінному заводі.
Окрім того, у трудовій книжці позивача також міститься запис, що в період з 01.04.2002 року по 23.12.2009 позивач працював в ЗАТ «НВП «Райз-Агро» на умовах сумісництва на посаді «тракторист».
Згідно довідки від 15.07.2020 року, виданої виконавчим директором ДП «Ягільницький кінний завод», в період з 11.04.1992 року по 23.12.2009 року позивач працював в ДП «Ягільницький кінний завод» трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного періоду в рослинництві.
Згідно довідки від 17.05.2021 року виданої директором НФ ПрАТ «Райз-Максимко», в період з 01.04.2002 року по 23.12.2009 року (7 років 8 місяців 23 дня) позивач працював в НФ ПрАТ «Райз-Максимко» трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного періоду в рослинництві.
Отже, період роботи позивача з 01.01.2001 року по 23.12.2009 року на посаді тракториста-машиніста, який був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного періоду в рослинництві, підтверджено як записами в трудовій книжці так і уточнюючими довідками.
Колегія суддів зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач у спірний період дійсно працював на даних підприємства на посаді тракториста, а наведені обставини відповідачем не спростовані.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі №500/1053/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький