Справа № 939/2180/21
Іменем України
15 вересня 2022 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Герасименко М.М.
за участю секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 20 вересня 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з відповідачкою перебуває в зареєстрованому шлюбі з 13 лютого 2010 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя не склалося, з 2019 року вони не підтримують сімейно-шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства. Майнового спору на даний час між ними немає. Оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачкою неможливе та буде суперечити його інтересам та інтересам дитини, просив шлюб з відповідачкою розірвати. З огляду на те, що син на даний час та у подальшому буде проживати з ним (позивачем) просив стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Обґрунтовуючи позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , позивач вказав, що з літа 2019 року ОСОБА_2 не підтримує родинних стосунків із сином та свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, що виявляється у тому, що вона не спілкується з сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не дбає про нормальне самоусвідомлення сина, не цікавиться його навчанням, станом здоров'я, матеріально не допомагає, не відвідує його вдома та за місцем навчання. Тому позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітнього сина.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
01 грудня 2021 року на адресу суду від представника відповідачки надійшов відзив, у якому остання визнала позовні вимоги про розірвання шлюбу, частково визнала позовні вимоги про стягнення аліментів, зазначивши, що відповідачка може сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 2620 грн. У задоволенні позову про позбавлення батьківських прав просила відмовити, посилаючись на те, що дійсно у липні 2019 року відповідачка пішла від позивача та проживала окремо зі своєю старшою дочкою, проте вже у вересні 2019 року вона повернулася до позивача та по квітень 2021 року проживала разом із позивачем, сином та з донькою від першого шлюбу. Зазначила, що до квітня 2021 року відповідачка повністю приймала участь в утриманні дитини, після припинення спільного життя із позивачем, вона намагалася надавати кошти на утримання дитини, пропонувала позивачу відкрити банківський рахунок на який би перераховувала кошти, необхідні для дитини, однак позивач відмовився.
14 грудня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому висловлено заперечення проти доводів представника відповідачки та зазначено, що твердження представника відповідачки про те, що відповідачка намагалася надавати кошти на утримання дитини не доведені жодними доказами, не надано доказів щодо відкриття відповідачкою рахунку на ім'я дитини чи звернення до банку з даного приводу, або відмову від банку щодо подачі заяви про відкриття рахунку одним із батьків, а не обома. Крім того зазначила, що ОСОБА_2 від'їжджаючи в останнє залишила сину свою картку «Приват банку», на рахунку якої знаходилось 50 грн, і жодного разу туди не перерахувала коштів, тобто їй достеменно було відомо, що картка знаходиться у сина, але кошти на утримання так і не надходили. Також у ОСОБА_2 був номер картки позивача, якою вона неодноразово користувалась за час спільного проживання, але на таку картку коштів також не перераховувала. На поштове відділення також кошти не надходили. Тобто, маючи різні варіанти перерахунку коштів на утримання своєї дитини ОСОБА_2 не скористалась жодним, що може свідчити про повну байдужість до дитини. У відповіді на відзив також зауважено, що надані стороною відповідача фотографії відображають спілкування із дитиною лише 9 разів за два роки, а саме: 01.04.2019, 02.09.2019, 05.10.2019, 24.10.2019, далі перерва до 15.02.2020, 29.03.2020, знову перерва до 01.09.2020, 20.09.2020, 01.10.2020 після чого фотографій немає. Тобто з 24.10.2019 по 15.02.2020 року перерва 4 місяці, немає фото зі святкування Нового року, Різдва Христового, далі відсутні докази спілкування з 29.03.2020 по 01.09.2020 (6 місяців), та після 01.10.2020 по теперішній час спільних фото не надано. Водночас, у період з 01.04.2019 по 24.10.2019 була укладена декларація із сімейним лікарем про вибір лікаря дитині, яку уклав саме позивач, а не відповідачка. Представником позивача також зауважено, що відповідачка заблокувала сина в месенджерах, вийшла із шкільних вайбер чатів. Сторона позивача вважає, що відповідачка безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини та її матеріального забезпечення, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, про що надано відповідні докази. Вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Навіть протягом розгляду справи відповідачка для себе належних висновків не зробила, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинила. Представник позивача вважає, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо виховання сина, її свідоме нехтування своїми обов'язками як матері, її небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
10 січня 2022 року на адресу суду від представника відповідачки надійшли заперечення, у яких щодо розміру аліментів зазначено, що ОСОБА_2 не має постійної роботи, відповідачка їздила за кордон з метою підбору роботи та працевлаштування, проте не знайшовши роботу повернулася до України. Щодо тверджень позивача про те, що відповідачка заблокувала дитину та вийшла із шкільної групи у соціальних мережах зазначає, що відповідачка є у складі групи Вайбер, створеної класним керівником, вона обізнана із перепискою та щодо усіх обставин шкільного життя і навчання дитини.
Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених у заявах по суті справи та просили позов задовольнити. Щодо зазначеного відповідачкою розміру аліментів, які вона може сплачувати на утримання сина, позивач не заперечував проти стягнення з відповідачки аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2 620 грн.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, відповідно до заяви, підписаної останньою електронним цифровим підписом 14 вересня 2022 року, просила справу розглядати без її участі. Позовну вимогу про розірвання шлюбу визнала у повному обсязі. Позовну вимогу про стягнення аліментів визнала частково, просила стягнути з неї аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 2620 грн. Позовну вимогу про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 визнала у повному обсязі.
Представник третьої особи - Шандренко Н.Й. у судовому засіданні проти позову не заперечувала.
Судом було заслухано думку малолітнього ОСОБА_3 , який просив позбавити його мати батьківських прав, оскільки остання не належним чином виконує свої батьківські обов'язки, не цікавиться його життям, участі у його вихованні не приймає. Останній раз мати пішла із сім'ї у квітні 2021 року, після цього він намагався спілкуватись із матір'ю по телефону та через соціальні мережі, проте таке намагання результатів не дало та був навіть випадок коли мати заблокувала його в месенджерах.
Суд, вислухавши позивача, його представника, представника третьої особи, заслухавши думку дитини ОСОБА_3 , вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, заяву відповідачки про часткове визнання позову про стягнення аліментів та визнання позову у повному обсязі про розірвання шлюбу та про позбавлення батьківських прав, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони з 13 лютого 2010 року перебувають в шлюбі, зареєстрованому Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 11).
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 12).
Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Пунктом 9 статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Як зазначено у ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з позовної заяви у частині вимог про розірвання шлюбу, позовні вимоги якої у вказаній частині відповідачка визнала у повному обсязі, сімейне життя у сторін не склалося, вони не підтримують сімейних відносин, спільне господарство не ведуть, бажання до примирення відсутнє.
За таких обставин суд вважає, що сім'я сторін фактично розпалась і шлюб між ними існує лише формально, подальше спільне проживання та збереження сім'ї суперечить інтересам сторін, у зв'язку з чим, шлюб між ними повинен бути розірваний.
Щодо позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її малолітнього сина, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач та відповідачка є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 березня 2017 року № 3226-947, 3226-1226, позивач ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_3 зареєстровані у м. Луганськ, а фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 13).
Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 01 серпня 2019 року, 08 серпня 2019 року, 17 червня 2021 року, та довідок виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області від 04 січня 2021 року № 9 та від 29 червня 2021 року № 1102, позивач ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 проживають без реєстрації з 16 березня 2015 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 . Інших проживаючих осіб за вказаною адресою не виявлено (а.с. 14, 15, 18, 17, 26).
Відповідно до акта № 61, складеного 15 серпня 2019 року депутатом Гостомельської селищної ради Матусяк О.І., відповідачка ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_4 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).
Як вбачається з психологічно-педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_3 , видану за підписом директора опорного закладу освіти «Немішаївський СЗЗО ІІ-ІІІ ступенів - ЗЗОО І-ІІІ ступенів» ОСОБА_5 та практичного психолога вказаного закладу ОСОБА_6 , ОСОБА_3 навчається у 5-А класі, під час спілкування веде себе активно, з інтересом. ОСОБА_7 підтримує дружні стосунки з однолітками. Присутня зацікавленість у спілкуванні з дорослими. Хлопчик активний, комунікабельний, слухняний, допитливий, спокійний, із задоволенням займається на уроках математики, природознавства. Під час малювання на довільну тему хлопчик обирає кольорові олівці, що свідчить про достатню емоційну забарвленість особистості. Наявне позитивне відношення до рідних: тато ОСОБА_8 , бабуся, тітка, двоюрідна сестра ОСОБА_9 . Із захватом спілкується про тата, веде себе жваво, розповідає де вони разом були, що робили, що свідчить про те, що хлопчик почуває себе біля нього захищеним і потрібним, присутнє відчуття опори та довіри. Пріоритетність у проведенні свого вільного часу належить татові. Емоції стійкі. Настрій позитивний. Вольові процеси сформовані на достатньому рівні. Дитина підсвідомо ототожнює себе з татовим будинком, де почуває себе комфортно та в безпеці. Зі слів хлопчика тато часто цікавиться його справами у школі, вдома у ОСОБА_7 переважає позитивний настрій (а.с.19).
Як вбачається з характеристики на дитину ОСОБА_3 , видану за підписом директора опорного закладу освіти «Немішаївський СЗЗО ІІ-ІІІ ступенів - ЗЗОО І-ІІІ ступенів» ОСОБА_5 та класного керівника 6-А класу вказаного закладу ОСОБА_10 , ОСОБА_7 навчається у цьому закладі з 2016 року, регулярно відвідує заняття у школі. Серед однокласників користується авторитетом і повагою. Завжди усміхнений і привітний, емоційний. Дитина вихована, чемна, завжди охайна, доглянута. Батько дитини постійно спілкується з класним керівником, цікавиться результатами навчання, постійно відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дитини. У 2020/2021 навчальному році мама контакту зі школою, де вчиться дитина, не підтримувала (а.с.21).
Відповідно до характеристик на позивача ОСОБА_1 , виданих 14 серпня 2019 року селищною головою Немішаївської селищної ради Замідра С.В. та депутатом Немішаївської селищної ради Яковлевою Т.П., ОСОБА_1 за час проживання в селищі зарекомендував себе з позитивної сторони, громадський порядок не порушує. Самотужки виховує сина ОСОБА_7 . Сусіди свідчать, що в родині мирні та доброзичливі стосунки. Батько багато приділяє уваги вихованню сина. Дитина доглянута, охайна. Батько повністю забезпечує потреби сина. Починаючи з кінця липня 2019 року мати хлопчика ОСОБА_2 повністю самоусунулась від виховання сина ОСОБА_7 . На даний час мати з сином не спілкується та заблокувала номери телефону сина та ОСОБА_1 (а.с. 22, 23).
Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що мати дитини не виконує свої обов'язки: не спілкується з дитиною, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться здоров'ям та навчанням, підготовкою до самостійного життя, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини. Комісія дійшла висновку, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Вказаний висновок затверджений рішенням Виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області від 09 вересня 2021 року № 421 (а.с.28, 29).
Відповідно до заяви, підписаної ОСОБА_2 електронним цифровим підписом 14 вересня 2022 року, відповідачка визнала у повному обсязі позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 (а.с. 222).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно до ч.2, ч.3 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» наголосив, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, з досліджених судом доказів, з урахування зазначених роз'яснень, встановлено, що мати малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без поважної причини з квітня 2021 року не виявляє щодо дитини батьківського піклування. Відповідач ухилилася від виконання своїх обов'язків, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідачки від виховання дитини, що є винною поведінкою матері в розумінні вимог вказаних норм матеріального права.
Зазначені у відзиві на позов докази на підтвердження спілкування відповідачки із сином свідчать лише про таке спілкування до квітня 2021 року, проте відзив та заперечення відповідачки не містять жодних посилань та доказів на підтвердження виконання нею батьківських обов'язків відносно її малолітнього сина з квітня 2021 року.
Враховуючи, що відповідачка визнала позов про позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина, суд не вбачає підстав для попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останній положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Отже, враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачкою, суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд виходить з наступного.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу особи, зобов'язаної утримувати дитину або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує - стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч.2, ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Суд, враховуючи досліджені докази, вважає за необхідне, частково задовольняючи позов у цій частині, стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2620 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Керуючись ст. 10-13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 лютого 2010 року Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції (актовий запис № 48), розірвати.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2620 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 20 вересня 2022 року.
СуддяМ.Герасименко