Справа № 756/16784/21
Провадження № 2/756/1796/22
10 серпня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
До Оболонського районного суду м. Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, проте відповідач належним чином не сплачував за отримані послуги, допустив заборгованість з їх оплати, яка станом на 01.08.2021 складає заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 32694,12 грн., за послуги з централізованого опалення у розмірі 22119,90 грн.
Окрім того, позивач на підставі Договору №602-18 про відступлення прав вимоги від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 17383,12 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18480,36 грн.
Позивач вказує, що відповідач користується послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість. З огляду на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.12.2021 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
28.01.2022 на адресу суду від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшла відповідь, відповідно до якої об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрований за: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.11.1993. При цьому, підприємство просить забезпечити здійснення оплати за надання інформації на виконання ухвали суду.
11.05.2022 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про долучення до відома свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
26.07.2022 до суду від відповідача надійшла заява, у якій просить застосувати строки позовної давності за спожиті послуги до 01.05.2018 року та відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог за спожиті послуги з 01.05.2018 по дату подачі позову , у зв'язку з недоведеністю.
10.08.2022 до суду від представника позивача надійшли письмові заперечення, у яких просить суд відмовити в задоволенні вимог викллаених відповідачем у заяві про застосування строків позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з'явивсь, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Водночас, у матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справ за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат.
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлявся, не відключався.
Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Судом з'ясовано, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.01.2022 , згідно з даними реєстрових книг, право власності на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.11.1993.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.04.1979 року по теперішній час, а отже є споживачем послуг, які надає позивач.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Крім того, відповідно до ч. 3 вказаної статті солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Також слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц).
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, який отримував вказані послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач користується послугами, але не виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги. Свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду в тому числі, розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що станом на серпень 2021 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 17383,12 грн. та за послуги гарячого водопостачання у розмірі 18480,36 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 32694,12 грн. та з централізованого опалення у розмірі 22119,90 грн.(а.с. 4-7, 107-108).
Наведений розрахунок стороною відповідача в ході розгляду справи спростовано не було.
З огляду на викладене, у відповідача, як споживача, який отримував вказані вище послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 виник обов'язок оплатити вищезазначених послуг.
Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано у спростування зазначеного будь- яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.
Суд вважає доведеним те, що свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 17383,12 грн. та за послуги гарячого водопостачання у розмірі 18480,36 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 32694,12 грн. та з централізованого опалення у розмірі 22119,90 грн.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.
Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 до 31.08.2022, позивач звернувся до суду 02.11.2021, тобто в період дії карантину.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до березня 2017 року. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви в листопаді 2021 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
З розрахунку наданого позивачем вбачається, що заборгованість на загальну суму 35863,48 грн. нарахована за період з липня 2015 року до 01 травня 2018 року, при цьому з урахуванням вищевказаних вимог законодавства, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до березня 2017 року, яка складає 8290,01 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та 7400,16 грн. заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води, а всього на суму 15 690,17 грн. (а.с. 107-108).
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідача заборгованості на загальну суму 15 690,17грн. за період з липня 2015 року до березня 2017 року задоволенню не підлягають.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті з 03.04.2017 до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 9 093,11 грн., заборгованість за спожиті з 03.04.2017 до 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 080,20 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22 119,90 грн. та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 32 694,12 грн., тим самим частково задовольнивши пред'явлений позов.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до квитанції від 08.09.2021 позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 33,00 грн. (а.с.9).
Також, позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (а.с. 48).
Крім того, відповідно до частин 1,2, 3 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
За клопотанням представника позивача про витребування доказів ухвалою суду від 03.12.2021 було зобов'язано Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надати до суду відомості, що підтверджують право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із наданням суду витребуваних доказів, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» понесло витрати. Відповідно до квитанції № 748(с) від 25.01.2022, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», витрати останнього по наданню суду витребуваних доказів становить 142,60 грн.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 877,21 грн. та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн. Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати по наданню суду витребуваних доказів у розмірі 142,60 грн.
Керуючись статтями 12, 81, 133, 140-141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 40538421) заборгованість за спожиті з 03.04.2017 до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 9093 (дев'ять тисяч дев'яносто три) гривні 11 копійки; заборгованість за спожиті з 03.04.2017 до 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 080 (одинадцять тисяч вісімдесят) гривень 20 копійок; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22119 (двадцять дві тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 90 копійок; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 32694 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) гривні 12 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 21 копійка та витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 (тридцять три) гривні 00 копійок.
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 03359836) витрати по наданню суду витребуваних доказів у розмірі 142 (сто сорок дві) гривні 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
1. Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 40538421);
2. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 );
3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя М.М. Ткач