29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" вересня 2022 р. Справа № 924/567/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Шевчук І.А., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" с. Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області
до фізичної особи - підприємця Кунчик Світлани Василівни м. Шепетівка, Хмельницької області
про стягнення 54020,28 грн.
представники сторін:
від позивача: не викликався
від відповідача: не викликався
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" с. Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області звернулося з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Кунчик Світлани Василівни м. Шепетівка, Хмельницької області про стягнення 43645,44 грн. основного боргу, 5835,34 грн. пені відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу №02/06-6-МТ від 02.06.2021р., 530,92 грн. 3% річних та 4000,58 грн. інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України. В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору про постачання електричної енергій споживачу №02/06-6 МТ від 02.06.2021р.
Ухвалою суду від 15.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, причини не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
02.06.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (постачальник) та фізичною особою підприємцем Кунчик Світланою Василівною (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №02/06-6-МТ.
Відповідно до п. 1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Умовами цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 147.03.2018 №312 на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу. (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Споживач надає Постачальнику всі необхідні відомості для здійснення постачання електричної енергії, шляхом заповнення Заяви, що є додатком 1 до цього договору. (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що договірні величини постачання електричної енергії споживачу визначаються в Плані-графіку постачання електричної енергії, який є додатком 3 до цього договору.
За змістом п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Згідно п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 5.6 договору розрахунки Споживача за цим Договором, здійснюються на рахунок постачальника зазначений у рахунку про оплату електричної енергії за цим Договором. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок. Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі, у разі його зміни.
Згідно п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, або протягом терміну/строку зазначеного у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку.
Згідно із п. 5.8. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
У відповідності до п. 5.11 договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем.
Комерційна пропозиція, яка є додатком №2 до цього договору, має містити наступну інформацію:
1)ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);
2)спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);
3)термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;
4)визначення способу оплати послуг з розподілу;
5)розмір пені за порушення строку оплати або штраф;
6)розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;
7)розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору;
8)термін дії договору та умови пролонгації;
9)дата та підпис споживача;
10)можливість надання пільг, субсидій.
Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 6.2. договору передбачено обов'язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Пунктом 9.1. договору узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. (п. 13.1 договору).
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача.
Заявою до договору постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору) погоджено здійснення постачання електричної енергії за наступними точками комерційного обліку відповідача - 62Z2275400009435.
Комерційною пропозицією визначено, що у разі порушення споживачем термінів оплати, встановлених сторонами, постачальник має право нарахувати споживачеві пеню за кожен день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.
У відповідності з додатком № 2 до договору «Комерційна пропозиція» остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому місяці, здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
На виконання умов договору позивач за період з липня 2021р. по лютий 2022р. передав відповідачу електричну енергію на загальну суму 56149,04 грн., що підтверджується копіями актів здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції).
Акти здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції) було підписано сторонами за допомогою електронного цифрового підпису сторін.
Проте, відповідач умови договору виконав частково, станом на день розгляду справи заборгованість перед позивачем за спожиту активну електроенергію склала в сумі 43645,44 грн.
Позивач направив відповідачу претензію №14/04-2 від 14.04.2022 на суму 46645,44 грн. з вимогою щодо сплати боргу, яка залишена без відповіді та задоволення.
Зазначена претензія була направлена відповідачу електронним листом 14.04.2022р., що підтверджується паперовою копією відповідного електронного доказу.
У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за використану електроенергію згідно договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43645,44 грн. основного боргу, 5835,34 грн. пені, 530,92 грн. 3% річних та 4000,58 грн. інфляційних втрат.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Вказані правовідносини регулюються, зокрема, ч.ч. 1 - 2 ст. 714 ЦК України, відповідно до якої за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну7 експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 9 ст. 276 ГК України передбачено, що особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Статтею 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Постачання електричної енергії елекгропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (ч. 6 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі також Правила) затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі також Постанова НКРЕКП № 312).
Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання).
Пунктом 1.1.2 Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами (п. 3.1.1. Правил).
У відповідності до п. 3.1.8. Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов'язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору (п. 3.2.1 Правил).
За змістом п. 3.2.6 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, які не передбачені публічними комерційними пропозиціями відповідного електропостачальника, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши умови комерційної пропозиції.
Пунктами 4.3 - 4.4. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.
Суд встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (постачальник) та фізичною особою підприємцем Кунчик Світланою Василівною (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №02/06-6-МТ від 02.06.2021р.
Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Споживач надає Постачальнику всі необхідні відомості для здійснення постачання електричної енергії, шляхом заповнення Заяви, що є додатком 1 до цього договору.(п. 3.2 договору).
Заявою до договору постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору) погоджено здійснення постачання електричної енергії за наступними точками комерційного обліку відповідача - 62Z2275400009435.
У відповідності з додатком № 2 до договору «Комерційна пропозиція» остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому місяці, здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
На виконання умов договору позивач за період з липня 2021р. по лютий 2022р. передав відповідачу електричну енергію на загальну суму 56149,04 грн., що підтверджується копіями актів здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції).
Акти здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції) було підписано сторонами за допомогою електронного цифрового підпису сторін.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд враховує, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів оплати отриманої електроенергії. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 43645,44 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію є правомірною та обґрунтованою.
Щодо заявлених до стягнення пені, судом враховується наступне.
У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення 5835,34 грн. пені за період з 11.03.2022р. по 05.08.2022р..
Згідно із п. 5.8. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 9.1. договору узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Комерційною пропозицією визначено, що у разі порушення споживачем термінів оплати, встановлених сторонами, постачальник має право нарахувати споживачеві пеню за кожен день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.
За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (п. 4.1.7 Правил).
У відповідності до п.п. 2, 4 пункту 5.5.5. Правил споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми 5835,34 грн. пені, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність її нарахування.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем на суму боргу 43645,44 грн. нараховано 530,92 грн. 3% річних за період з 11.03.2022р. по 05.08.2022р. та 4000,58 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по червень 2022 року.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено дані нарахування, відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 530,92 грн. 3% річних та 4000,58 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Щодо витрат на правову допомогу, судом враховується наступне.
У позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача, доказами:
- договором №167/22 про надання правової допомоги від 31.07.2022р.;
- копією платіжного доручення №4164 від 01.08.2022р.
Надання правової допомоги за договором №167/22 від 31.07.2022р. саме адвокатом підтверджується копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011, витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 02.07.2019, ордером на надання правової допомоги серії АА №1226246 від 05.08.2022р.
Договір №167/22 про надання правової допомоги від 31.07.2022р. укладено між адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем та товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (Клієнт).
Відповідно до п.п.1.1.-1.2. договору адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з ФОП Кунчик С.В. на користь клієнта за договором про постачання електричної енергії споживачу. (надалі справа).
Правова допомога полягає в:
- зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта;
- проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта;
- складанні, підписанні та подачі від імені клієнта необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо;
- виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ;
- представництві клієнта в Господарському суді з усіх питань, що стосуються ведення його справи.
Згідно із п.3.1 договору, за надання правової допомога клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень з розрахунку 2 000 (дві тисячі) гривень за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до п. 3.2. договору розмір гонорару складається з наступних сум:
1. Збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта 1 год.=2000,00 грн.
2. Складання позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду. Здійснення розрахунків до позовної заяви 2 год. = 4000,00 грн.
Всього 3 год. - 6000,00 грн.
Як вбачається з копії платіжного доручення №4164 від 01.08.2022р. позивач перерахував адвокату Поліщуку П.Я. 6000,00 грн. за правову допомогу адвоката згідно з договором №167/22 від 31.07.2022р.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 6000 грн.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав.
Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., документально підтверджені, обґрунтовані, їх слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" с. Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області до фізичної особи - підприємця Кунчик Світлани Василівни м. Шепетівка, Хмельницької області про стягнення 54020,28 грн. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кунчик Світлани Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (вул.Головна, будинок 76, корпус М, село Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область, 59052, код ЄДРПОУ 40042088) - 43645,44 грн. (сорок три тисячі шістсот сорок п'ять гривень 44 коп.) основного боргу, 5835,34 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 34 коп.) пені, 530,92 грн. (п'ятсот тридцять гривень 92 коп.) 3% річних, 4000,58 грн. (чотири тисячі гривень 58 коп.) інфляційних втрат, 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) витрат по сплаті судового збору та 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 21.09.2022р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 5 прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (59052, с. Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області, вул. Головна,76, корп. М та 01001, а/с В308, Київ-1) info@martin.ua
4 - представнику позивача - адвокату Поліщуку П.Я. ІНФОРМАЦІЯ_1
5 - відповідачу ( АДРЕСА_1) ІНФОРМАЦІЯ_2