Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/510/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.09.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі :
головуючого судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2022, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше судимого:
1) 17.10.2002 Ізмаїльським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185; ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік.
2) 13.05.2003 Ізмаїльським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185; ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 01.02.2006 на підставі ст. 81 КК України умовно- достроково на 6 місяців 05 днів.
3) 24.01.2008 Суворовським районним судом м. Одеса за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі. Звільнений 23.01.2009 по відбуттю строку покарання.
4) 13.05.2014 Корольовським районним судом м. Житомир за ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 146; ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 21.06.2014 на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014.
5) 17.08.2016 Комінтернівським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185; ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки.
в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовлено.
Інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8 ,
засуджений - ОСОБА_6
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2022 в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що засуджений, який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за умисні корисливі злочини, в тому числі і тяжкі, до погашення або зняття судимості знову вчинив умисний злочин в період іспитового строку, за який його було засуджено до позбавлення волі, відбувши більше 2/3 строку покарання, призначеного останньому судом за умисний корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, не має саме тієї поведінки та ставлення до праці, які б свідчили про можливість застосування до нього такого заохочувального заходу, як умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, процес виправлення та перевиховання ОСОБА_6 не є стабільним та послідовним.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2022 скасувати, клопотання задовольнити.
Зазначає, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали справи, не врахував, що засуджений відбув 2/3 терміну покарання. Має заохочення від адміністрації колонії.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги засудженого та вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, засудженого ОСОБА_6 , який апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, проаналізувавши доводи, наведені у скаргі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є умовно-дострокове звільнення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання ; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» /далі - Постанова Пленуму/ - умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, зокрема, при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Також, п. 17 зазначеної Постанови Пленуму регламентовано, судам під час судового розгляду у справах цієї категорії, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.08.2021 ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 70; ч. 1 ст. 71 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 05 років 01 місяць (В строк відбування покарання зарахувати час попереднього утримання під вартою з 15.03.2016 по 17.08.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме 10 місяців 04 дні) (а.о.с. 51-53, Т.1 ч.1).
Початок строку покарання - 08.03.2019, кінець строку - 04.06.2023. На момент розгляду клопотання засуджений відбув 04 роки 02 місяці 29 днів строку покарання, призначеного судом за вчинення злочину, один з яких відноситься до категорії тяжких злочинів. На момент розгляду клопотання залишилося до відбуття - 10 місяців 01 день.
З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 11.03.2019. За час перебування в Одеському СІЗО допустив 4(чотири) порушення встановленого режиму утримання у виді зберігання заборонених речей та порушення ПВР, за які притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника СІЗО у виді попереджень та доган. Стягнення погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не мав. (а.о.с 31, 60,92,114 Т.1 ч.2)
В Ізмаїльському СІЗО перебував з 16.09.2021. За час перебування в СІЗО допустив 4(чотири) порушення встановленого режиму утримання у виді зберігання заборонених речей та порушення ПВР, за які притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника СІЗО у виді доган та поміщення до карцеру. Стягнення погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не мав (а.о.с. 158,170,178,194 Т.1 ч.2) З 08.02.2022 відбуває покарання в Кропивницькій ВК (№ 6). За час відбування покарання в установі порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. На бесіди профілактично-виховного характеру реагує позитивно, завжди робить належні висновки. Стосовно скоєного злочину розкаюється. Міру покарання призначену судом вважає справедливою. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. До виконання робіт із благоустрою установи ставився з розумною ініціативою, виконував ремонтні роботи на відділенні СПС № 4, а саме ремонтував двері та меблі житлових приміщень, ремонтував крани в санвузлі, фарбував підлогу, залучається до робіт без оплати праці. Відповідно до пункту 5 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України даний засуджений відпрацював 24 години. Був 1(один) раз заохочений правами начальника установи за сумлінну поведінку та ставлення до праці (а.о.с. 234 Т.1 ч.2). Відповідно до статті 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Відповідно до статті 127 Кримінально-виконавчого кодексу України проявляє соціально корисну активність. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення». Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов, отримує посилки-передачі. Згідно вироку суду позову не має. Виконавчі листи до установи не надходили. Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку установи не перебуває. Відповідно до оцінки вчинення повторного кримінального правопорушення засуджений має «середній рівень», характеризується задовільно.
З особової справи засудженого вбачається, що на засіданні адміністративної комісії ДУ «Кропивницька виправна колонія №6)» розглядалося питання зміни невідбутої частини покарання більш м'яким у виді обмеження волі, де ОСОБА_6 було відмовлено в застосуванні ст.82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення (протокол № 05 від 10.03.2022, а.о.с. 215, Т.1 ч.2).
Також на засіданні адміністративної комісії ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» розглядалося питання про застосування умовно-дострокового звільнення, де ОСОБА_6 було відмовлено в застосуванні ст.81 КК України, як такому, що не довів свого виправлення (протокол № 05 від 10.03.2022, а.о.с. 222, Т.1 ч.2).
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 обґрунтував своє рішення тим, що клопотання засудженого ОСОБА_9 та матеріали особової справи останнього не містять достатніх відомостей про те, що засуджений на протязі усього часу відбування покарання приймає активну участь у суспільному житті в установі виконання покарань та сумлінно виконує громадські доручення у процесі відбування покарання, прагне своєю діяльністю спокутувати вину за вчинені кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що останній не довів свого виправлення.
Суд при прийнятті рішення взяв до уваги те, що клопотання засудженого ОСОБА_6 та матеріали особової справи останнього не містять достатніх відомостей про те, що засуджений на протязі усього часу відбування покарання приймає активну участь у суспільному житті в установі виконання покарань та сумлінно виконує громадські доручення у процесі відбування покарання, прагне своєю діяльністю спокутувати вину за вчинені кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що останній не довів свого виправлення.
При оцінці поведінки засудженого, суд вірно відмітив, що засуджений за час відбування покарання 8 (вісім) разів порушував встановлений порядок відбування покарання, порушення виражалося у порушенні форми одягу, зберіганні заборонених речей, вилученні КРП, не виконання команди «відбій» за що засуджений отримував попередження, догани та 6 діб карцеру. Така поведінка засудженого за більший проміжок відбування покарання не була позитивним прикладом для інших засуджених та не вказувала на те, що засуджений став на шлях виправлення.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що засуджений протягом строку відбування покарання один раз заохочувався за сумлінну поведінку та ставлення до праці, однак зміна його поведінки, що було підставою для заохочення, відбувалась після розгляду питання про можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, за результатом якого адміністративною комісією ДУ «Кропивницька виправна колонія №6» прийнято рішення про відмову в застосуванні ст.81 КК України, як такому, що не довів свого виправлення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що засуджений ОСОБА_6 , який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за умисні корисливі злочини, в тому числі і тяжкі, до погашення або зняття судимості знову вчинив умисний злочин в період іспитового строку, за який його було засуджено до позбавлення волі, відбувши більше 2/3 строку покарання, призначеного останньому судом за умисний корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, не має саме тієї поведінки та ставлення до праці, які б свідчили про можливість застосування до нього такого заохочувального заходу, як умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, процес виправлення та перевиховання ОСОБА_6 не є стабільним та послідовним.
Такий висновок суду узгоджується з доказами, які містяться у матеріалах провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
Водночас, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання. Під сумлінною поведінкою розуміється не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, а й прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Суд при прийнятті рішення повинен враховувати чи застосовувались раніше до особи вимоги щодо умовно-дострокового звільнення.
Зі змісту ч. 6 ст. 539 КПК України вбачається, що у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
Положенням ч. 7 ст. 154 КВК України передбачено, що у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни не відбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах особової справи засудженого, даних щодо його особи та поведінки під час відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, з урахуванням відомостей про те, що до особи раніше застосовувалось умовно-дострокове звільнення. Рішення суду постановлене з урахуванням вимог кримінального матеріального та процесуального права, а тому є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону які б могли стати підставою для скасування або зміни ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2022,слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 537- 539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2022, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - залишити без зміни.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4