Провадження № 22-ц/803/6653/22 Справа № 191/2592/19 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О.О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
21 вересня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів, на рішення суду - протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3,4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як встановлено матеріалами справи, 18 липня 2022 року була постановлена ухвала по справі, не погодившись з якою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу 20 серпня 2022 року, згідно конверту (а.с.181).
Оскільки кінцевий строк для подачі апеляційної скарги сплинув, а апеляційна скарга була подана 20 серпня 2022 року, згідно конверту (а.с.181), тому строк на апеляційне оскарження є пропущеним.
Крім того, при подачі апеляційної скарги, апелянт не долучив квитанцію про сплату судового збору.
Також, прохальна частина апеляційної скарги не містила чіткого клопотання стосовно оскаржуваного рішення, відповідно до вимог пункту 7 частини 2 статті 356 ЦПК України.
У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга була залишена без руху з наданням апелянту десятиденного терміну з дня вручення ухвали, для звернення до суду апеляційної інстанції із обґрунтованою заявою щодо підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з належними доказами, квитанцію про сплату судового збору та виправлену апеляційну скаргу, відповідно до кількості учасників справи.
20.09.2022 року року на виконання ухвали суду апеляційної інстанції апелянтом було надано заяву про усунення недоліків.
Вказана заява мотивована тим, що причина пропуску строку на апеляційне оскарження пов'язана із карантинними обмеженнями та війною, у зв'язку з чим апелянт вважає, що строк на оскарження нею дотримано. Крім того, апелянт зазначила, що у зв'язку із запровадженням карантину процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Що стосується сплати судового збору, апелянт зазначив, що є пенсіонером та учасником Великої Вітчизняної війни, її дохід неспівмірний із розміром судового збору. Просила звільнити її від сплати судового збору.
В частині виправлення апеляційної скарги ухвала суду апеляційної інстанції виконана не була.
Перевіривши доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин. Також вказаною постановою вжито карантинні заходи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
Також, пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06 серпня 2020 року.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо пропуску строку апеляційного оскарження у зв'язку із війною, зважаючи на наступне.
На день розгляду даної справи судом першої інстанції, так і на сьогоднішній момент на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною.
Дніпровський апеляційний суд безперервно працює, відповідач знаходиться в місті Дніпро і може безперешкодно відправити документи, дістатитися до суду, та приходить до висновку, що в цій ситуації введення в країні воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, а інших поважних причин апелянт не навів.
Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням звернення до суду тощо.
Проте, будь-яких обставин, які є об'єктивно непереборними та переконливо підтверджують неможливість оскарження рішення суду першої інстанції заявником вказано не було.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata. Окрему увагу ним було приділено випадкам, коли судді поновлювали строк без надання будь-яких додаткових пояснень про "поважні причини".
Виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України,-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з цього часу.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко