Провадження № 22-ц/803/5636/22 Справа № 210/1083/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 210/1083/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, -
В березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він працював в шахті № 2 імені « Артема », шахті імені «Кірова» Рудоуправління імені Кірова, концерну «Укррудпром», Шахтоуправління з підземного видобутку руд КД ГМК «Криворіжсталь», ВАТ «КГМК «Криворіжсталь», ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» правонаступником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», понад 27 років 7 місяців в підземних умовах, а саме виробничим майстром на дільниці ДСФ шахти №2 імені Артема з 29.10.1979 року по 22.05.1980 року, заступником начальника дільниці ДСФ шахти № 2 імені Артема з 22.05.1980 року по 08.05.1981 року, виконував обов'язки начальника дільниці ДСФ шахти № 2 імені Артема з 08.05.1981 року по 10.11.1983 року, працював виробничим майстром на дільниці ДСФшахти № 2 імені Артема з 10.11.1983 року по 20.10.1994 року, керівником дільниці ДСФ шахти № 2 імені Артема з 20.10.1994 року по 01.05.1995 року, заступником головного інженера шахти № 2 імені Артема з виробництва з 01.05.1995 року по 01.07.1998 року, керівником шахти № 2 імені Артема з 03.05.1999 року по 21.12.2001 року, начальником ДСФ Шахтоуправління з підземного видобутку руд КД ГМК «Криворіжсталь» з 24.12.2001 року по 29.08.2002 року, заступником начальника дільниці крупного подріблення ДСФ з 29.08.2002 року по 24.04.2004 року, майстром дільниці Крупного подріблення ДСФ ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» з 24.04.2004 року по 08.06.2007 року.
08.06.2007 року звільнений з ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.
В 10.08.2011 році, відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) фаза загострення., ЛН першого ст.
У зв'язку із заподіянням шкоди, позивач 10.08.2011 року, вперше пройшов огляд медико-соціально експертною комісією, де йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10% (безстроково). У зв'язку із вказаним хронічним професійним захворюванням назавжди порушено звичайний спосіб життя позивача, оскільки він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, приступодібний кашель, іноді з виділенням сп. харкотиння, важкість у гр. клітці, періодичний головний біль при підвищенні АТ, періодичне запаморочення, загальна слабкість. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, приділяти належну увагу близьким та рідним людям, своєму духовному, інтелектуальному та фізичному розвитку. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття особливостями лікування. Наслідки професійного захворювання призводять до обмеження можливості позивача пересуватись, перетворюючи ходу на справжню муку, в нічний час больові відчуття порушують сон, що позбавляє позивача можливості відпочивати та призводить до постійного відчуття втоми, зниження уваги, роздратованості. Внаслідок отримання професійного захворювання позивач змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, що призводить до моральних страждань
Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 65 000 грн., яку просив стягнути з відповідача не свою користь без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 992,40 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Апелянт посилається на те, що діючим на час винекнення спірних правовідносин законодавством, не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого, нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами, в тому числі і ст.440-1 ЦК УРСР, застосовані до спірних правовідносин бути не можуть, а відтак не можуть бути задоовлені на їх підставі і позовні вимоги позивача.
Відповідач вважає, що судом не враховано, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров'ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова».
Також, відповідач посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції, з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова».
Відповідач вказує, що суд першої інстанції посилається на Закон СРСР «Про державне підприємство(об'єднання), який втратив чинність 07.03.1991 року.
Також відповідач вказує що, виходячи з Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15.06.2011 року, позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві РУ імені Кірова лише частину свого стажу у шкідливих умовах праці.
Вказує, на те, що у позивача є можливість звернутись до уповноважених органів з аналогічними вимогами, оскільки у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступниками, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на висновок від 04.03.2021 року № 126/33-е науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України.
Також, посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року у справі № 904/144/21, яке, на думку відповідача, є підтвердженням того, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем у справі.
На думку апелянта позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював в шахті № 2 імені «Артема», шахті імені «Кірова» Рудоуправління імені Кірова, концерну «Укррудпром», Шахтоуправління з підземного видобутку руд КД ГМК «Криворіжсталь», ВАТ «КГМК «Криворіжсталь», ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» правонаступником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», понад 27 років 7 місяців в підземних умовах, а саме виробничим майстром на дільниці ДСФ шахти №2 імені Артема з 29.10.1979 року по 22.05.1980 року, заступником начальника дільниці ДСФ шахти № 2 імені Артема з 22.05.1980 року по 08.05.1981 року, виконував обов'язки начальника дільниці ДСФ шахти № 2 імені Артема з 08.05.1981 року по 10.11.1983 року, працював виробничим майстром на дільниці ДСФшахти № 2 імені Артема з 10.11.1983 року по 20.10.1994 року, керівником дільниці ДСФ шахти № 2 імені Артема з 20.10.1994 року по 01.05.1995 року, заступником головного інженера шахти № 2 імені Артема з виробництва з 01.05.1995 року по 01.07.1998 року, керівником шахти № 2 імені Артема з 03.05.1999 року по 21.12.2001 року, начальником ДСФ Шахтоуправління з підземного видобутку руд КД ГМК «Криворіжсталь» з 24.12.2001 року по 29.08.2002 року, заступником начальника дільниці крупного подріблення ДСФ з 29.08.2002 року по 24.04.2004 року, майстром дільниці Крупного подріблення ДСФ ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» з 24.04.2004 року по 08.06.2007 року.
08.06.2007 року позивач звільнений з ВАТ «КГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України (а.с.10-17).
Відповідно до пункту 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15.06.2011 року причиною професійного захворювання позивача є робота на протязі 28 років 8 місяців в умовах пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму.
У пункті 19 Акту зазначено імена та по-батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні нормативи ( закони та інші нормативно-правові акти, вимоги яких порушені із зазначенням статей, пунктів : керівництво шахти №2 імені Артема Рудоуправління імені Кірова, Шахтоуправління з підземного видобутку руди ВАТ «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ТОВ «НВП» Укрекологія» під час роботи на них ОСОБА_1 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (а.с.8-9).
10 серпня 2011 року, відповідно до первинного висновку МСЕК серії 10 ААА №072056, позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 10% ( бестроково ) (а.с.18).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15 червня 2011 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 28 років 8 місяців в умовах пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму.
У пункті 19 Акту зазначено імена та по-батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні нормативи ( закони та інші нормативно-правові акти, вимоги яких порушені із зазначенням статей, пунктів : керівництво шахти №2 імені Артема Рудоуправління імені Кірова, Шахтоуправління з підземного видобутку руди ВАТ «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ТОВ «НВП» Укрекологія» під час роботи на них ОСОБА_1 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (а.с.8-9).
Отже, відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача на своєму підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.
Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров'я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров'ю, що спричинена позивачу під час його роботи в «Рудоуправлінні імені Кірова» ВО Кривбасруда» колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
01.07.1975 року Промислове Об'єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче Об'єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.
Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз'їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз'їзду, РУ ім. Дзержинського.
Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.
Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.
28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне Рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова.
30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.
Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.
П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова, станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об'єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов'язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов'язки) переходять до останньої.
Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «Північна» РУ імені Кірова ВО «Кривбасруда» та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова».
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що у позивача є можливість звернутись до уповноважених органів з аналогічними вимогами, оскільки у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступниками, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи № 210/377/22 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції посилається в рішенні на Закон СРСР «Про державне підприємство(об'єднання), який втратив чинність 07.03.1991 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не призвело до не правильного вирішення справи та винесення незаконного рішення.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року, яке набрало законної сили 29.03.2021 року, по справі № 904/144/21, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
В справі № 904/144/21 вирішувався спір щодо стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» заборгованості в сумі 79 800 грн. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001 року.
Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі «Уніфікований закон», з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» у редакції, чинній на відповідний момент.
Розглядаючи справу № 904/144/21 господарський суд встановив, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства «Рудоуправління ім. Кірова»). Цим же рішенням встановлено, що в рамках реструктуризації «РУ ім Кірова», відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19.04.2001 року за № 165, шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК «Криворіжсталі» не передавалась; відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались виробничі потужності Шахти ім. Артема.
Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, вказане рішення не є преюдиційним до справи, що розглядається в цьому провадженні, оскільки не стосується прав та обов'язків сторін в частині трудових відносин.
Колегія суддів не бере до уваги, посилання відповідача на висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов'язковими для суду.
Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача.
Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності, безстроково.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, приступодібний кашель, іноді з виділенням сп. харкотиння, важкість у гр. клітці, періодичний головний біль при підвищенні АТ, періодичне запаморочення, загальна слабкість. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, приділяти належну увагу близьким та рідним людям, своєму духовному, інтелектуальному та фізичному розвитку. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття особливостями лікування. Наслідки професійного захворювання призводять до обмеження можливості позивача пересуватись, перетворюючи ходу на справжню муку, в нічний час больові відчуття порушують сон, що позбавляє позивача можливості відпочивати та призводить до постійного відчуття втоми, зниження уваги, роздратованості. Внаслідок отримання професійного захворювання позивач змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки.
Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що діючим на час винекнення спірних правовідносин законодавством, не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого, нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами, в тому числі і ст.440-1 ЦК УРСР, застосовані до спірних правовідносин бути не можуть, а відтак не можуть бути задоволені на їх підставі і позовні вимоги позивача, оскільки в даному випадку між сторонами відсутній спір щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: