Провадження № 22-ц/803/5340/22 Справа № 211/1116/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
Іменем України
20 вересня 2022 року м. Кривий Ріг
Справа № 211/1116/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Міський тролейбус»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Міський тролейбус» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 червня 2022 року, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Міський тролейбус» (надалі - КП «Міський тролейбус») про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.
Позовна заява мотивована тим, що 01.02.2010 року позивач ОСОБА_1 працює електромонтером контактної мережі 4 розряду у КП «Міський тролейбус».
31 січня 2022 року, наказом відповідача № 64-к, позивача було відсторонено від роботи, у зв'язку з тим що він не надав документи, що підтверджують факт щеплення проти COVID-19 або довідку про тимчасові чи постійні протипоказання до вакцинації проти COVID-19.
Вказане відсторонення позивач вважає незаконним, оскільки воно грубо порушує його конституційне право на працю і отримання винагороди за неї, як засобу до існування. Зокрема, вказує на відсутність підстав, передбачених законодавством України, для відсторонення його від роботи за вказаних обставин, та, оскільки наказ № 64-к від 31.01.2022 року не містить належного обґрунтування, він не може вважатись законним.
Позивач вважає, що він має право на отримання від відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто за час відсторонення від роботи у розмірі 6336,33 грн.
Посилаючись на викладене, просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Міський тролейбус» Приходька О.Я. від 31 січня 2022 року за №64-к, поновити його на посаді електромонтера контактної мережі 4 розряду, та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розрахунку 82,29 грн., за робочу годину, що, станом на момент подання позову, становить 6336,33 грн.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано Наказ директора КП «Міський тролейбус» Приходька О.Я. № 64-к від 31.01.2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Стягнуто з КП «Міський тролейбус» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи, починаючи з 01.02.2022 року до 09.03.2022 року у розмірі 16 293 грн. 42 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи - за один місяць.
Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року стягнуто з КП «Міський тролейбус» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.
В решті вимог заяви - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач КП «Міський тролейбус» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, тобто, в в даному випадку, Міністерство охорони здоров'я України.
Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, відповідно до пункту 9 якого визначено, що обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники комунальних підприємств, установ та організацій, тобто працівники Комунального підприємства «Міський тролейбус» підлягають обов'язковому щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
За таких обставин, позивач в даному випадку є працівником, який відповідно до наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 підлягає обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19.
Відповідач зазначає, що Постанова КМУ від 09.12.2020 року № 1236, яка набрала чинності 08 листопада 2021 року, як окрема норма чинного законодавства, додатково встановлює обов'язок підприємств, установ та організацій відсторонювати працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та не мають абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень.
Проте, судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам відповідача із зазначених питань, не прийнято доводи відповідача до уваги та не зазначено, з яких підстав не застосовано зазначені норми права.
Відповідач наголошує на тому, що повідомленням № 1056 від 06.01.2022 року, яке він отримав 11.01.2022 року, позивачу доведено до відома, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов'язковим для працівників КП «Міський тролейбус».
Станом на 30.01.2022 року позивачем не було надано документів про вакцинацію або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації.
За фактом відмови позивача у наданні вказаних документів, 31.01.2022 року був складений акт «Про відмову надати документ про обов'язкове профілактичне щеплення и проти COVID-19», що стало підставою для видання наказу № 64-к від 31.01.2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
В оскаржуваному наказі чітко визначено норми чинного законодавства, яким керувався відповідач під час його видання, а також зазначено на підставі чого видано наказ.
Відповідач звертає увагу суду на те, що сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме факт вакцинації. Інформації про COVID - сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID - сертифікат не є медичною таємницею, а тому посилання суду першої інстанції на те, що положення статті 46 КЗпП України не передбачена можливість відсторонення працівника від роботи за відмову від надання конфіденційної медичної інформації є помилковим.
Крім того, просить врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 про те, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, тобто є виправданим.
Представник відповідача КП «Міський тролейбус» вважає, що, враховуючи встановлений державою на момент видання спірного наказу обов'язок роботодавця щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, та передбачену ст. 44-3 КУпАП відповідальність роботодавця, оспорюваний наказ виданий з дотриманням норм чинного на момент видання наказу законодавства, а в діях відповідача відсутнє порушення прав позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у справі необхідно зупинити, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із КП «Міський тролейбус», працює на посаді електромонтера контактної мережі 4 розряду з 01.12.2010 року.
11.01.2022 року позивач отримав повідомлення від 06.01.2022 року №1056 про обов'язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19.
31.01.2022 року начальником служби енергогосподарства, інженером технологом та майстром складено акт № 5 про те, що ОСОБА_1 відмовився надавати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або висновок лікаря про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої распіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2. З даного акту вбачається, що ОСОБА_1 було проінформовано про правові наслідки відмови або ухилення від обов'язкового проведення профілактичного щеплення проти СОVID-19 та відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ.
Наказом директора КП «Міський тролейбус» ОСОБА_2 від 31.01.2022 року № 64-к «Про відсторонення від роботи», керуючись ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 30.11. 2021 року № 2664, пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, наказано у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо проведення щеплення проти СОVID-19, або медичного висновку (довідки) про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданого закладом охорони здоров'я, або ПЛР тесту не менше ніж за 72 години до робочої зміни, електромонтера контактної мережі - ОСОБА_1 відсторонити від роботи з 01.02.2022 року до моменту усунення причини відсторонення, або до закінчення дії карантину без збереження заробітної плати. Начальнику служби енергогосподарства Ніколаєнко Г.М. ознайомити ОСОБА_1 з наказом під розпис.
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, з 24.02.2022 року та на час воєнного стану, наказом МОЗ від 25.02.2022 року № 380 року зупинено дію наказу «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153.
Наказом директора КП «Міський тролейбус» Приходько О.Я. від 09.03.2022 року № 235-к позивача ОСОБА_1 , електромонтера контактної мережі служби енергогосподарства, допущено до роботи з повним робочим днем з 09.03.2022 року до завершення воєнного стану в Україні.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату № 743від 07.02.2022 року, виданої директором КП «Міський тролейбус» Приходько О.Я. та головним бухгалтером Щур В.М., нарахована заробітна плата позивача за грудень 20221 року та за січень 2022 року становить 28061,68 грн. (із розрахунку 12263,44 грн. + 15798,24 грн.). З урахуванням кількості відпрацьованих позивачем робочих годин у грудні 2021 року та січні 2022 року (341 година), середнього динна заробітна плалата позивача становить 82,29 грн. (виходячи з розрахунку 28061,68/341).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з оцінки доказів у справі за своїм внутрішнім переконанням, посилався на визначені статтею 46 КЗпП України підстави відсторонення працівників від роботи, де між іншим, можливий такий захід і в інших передбачених законодавством випадках, на статтю 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» стосовно обов'язків громадян у сфері охорони здоров'я, серед яких, зокрема, передбачено піклуватись про своє здоров'я, здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди, робити щеплення. Разом з тим, за встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом sars-cov-2, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не визначена, затверджений лише Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, тоді як рішення про проведення обов'язкового щеплення може приймати виключно Головний державний санітарний лікар, що не було зроблено, відтак відсторонення працівника, який входить до затвердженого наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 року № 2153 Переліку, є незаконним, а отже позовні ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування Наказу директора КП «Міський тролейбус» Приходько О.Я. № 64-к від 31.01.2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та стягнення з КП «Міський тролейбус» на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у зв'язку з протиправним відстороненням від роботи, за період з 01.02.2022 року по 09.03.2022 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України зазначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного
Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного Товариства «Укрзалізниця» в особі виробничого підрозділу Жмеринська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року зазначено, що Колегія суддів зобов'язана звернутися до використання повноважень ВП ВС задля забезпечення сталості та єдності судової практики щодо вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в таких питаннях: чи є правомірним без ухвалення органом законодавчої влади відповідного закону, шляхом прийняття підзаконних актів, упровадження обмежень права на працю в Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженому наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 року № 2153, і постанові Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, яке полягає у встановленні обов'язковості профілактичних щеплень проти COVID-19 для певних працівників та запровадженні спеціального порядку відсторонення від роботи працівників, які відмовились або ухилилися від профілактичних щеплень проти COVID-19; чи є порушенням вимоги рівності конституційних прав і дискримінаційним установлення додаткових обмежень у вказаному Переліку, що полягають в обов'язковості профілактичних щеплень проти COVID-19 для працівників центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій і їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних закладів, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти й наукових установ незалежно від типу та форми власності й установлення обов'язку в постанові № 1236 керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій здійснювати відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від цього (враховуючи що, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються); чи є національне законодавство з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (Закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, зазначений вище Перелік та постанова № 1236), таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї поведінки, і яким чином мають застосовуватися норми цих правових актів з урахуванням того, що в них передбачено різне правове регулювання, яке суперечить Конституції України.
Оскільки, справи цієї категорії переважно малозначні в силу закону, то рішення Великої Палати Верховного Суду за наслідкам вирішення цієї правової проблеми має стати орієнтиром при вирішенні подібних справ судами першої та апеляційної інстанцій.
Станом на 20 вересня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо розгляду Великою Палатою Верховного Суду зазначеної цивільної справи.
Оскільки, правовідносини у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного Товариства «Укрзалізниця» та справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Міський тролейбус» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи є аналогічними, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21.
Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, п. 14 ч. 1 ст. 253, ст. ст. 260, 381 ЦПК України, суд, -
Зупинити апеляційне провадження у справі № 211/1116/22 за апеляційною скаргою відповідача Комунального підприємства «Міський тролейбус» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: