Провадження № 22-ц/803/4877/22 Справа № 210/6695/19 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
20 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 210/6695/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 бересня 2022 року, -
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та злочином.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 11.11.2008 року, в світлий час доби, приблизно о 14 годині 00 хвилин в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, по сухому асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вул. Хабарівської, зі сторони вул. Косіора в напрямку вул. Димитрова рухався автомобіль марки «DACIA LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , наближаючись при цьому до нерегульованого перехрестя з вул. Якіра.
В цей час по вул. Якіра з боку пр. Металургів в напрямку вул. Рязанова, до перехрестя з вул. Хабарівською наближався автомобіль марки «LEXUS GX 470», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Водій ОСОБА_2 , під'їжджаючи до перехрестя з вул. Якіра, повинен був діяти відповідно до п.п. 1.5; 2.3 (б); 16.12 Правил дорожнього руху України, однак, діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, шляхом не зупинення керованого ним автомобілю марки «DACIA LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед перехрестям з вул. Якіра, та не пропустив автомобіль «LEXUS GX 470», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який в той час наближався по вул. Якіра до перехрестя з правого боку, чим порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 (б); 16.12 Правил дорожнього руху України.
В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події ДТП, водій ОСОБА_2 виїхав на перехрестя та став перетинати проїжджу частину вул. Якіра, при цьому допустив зіткнення з автомобілем марки «LEXUS GX 470», держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався через перехрестя, по вул. Якіра з правого від нього боку.
Внаслідок зіткнення, автомобіль марки «LEXUS GX 470», в некерованому стані виїхав на полосу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ- 21104» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 який рухався в зустрічному йому напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ-21104» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Пасажир автомобіля марки «ВАЗ-21104», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Пасажир автомобіля марки «LEXUS GX 470», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, тяжкої контузії правого ока з відшаруванням сітківки з підвивихом кришталика з надривом його зв'язок, крововиливу під сльозову оболонку правого ока, втрати зору на праве око (ліве око 1.01. СТРУСУ головного мозку, закритого перелому шилоподібного відростку лівої променевої кістки, садна обличчя, тулубу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що і зумовили стійку втрату загальної працездатності, понад 1/3.
За даним фактом 12.11.2008 року постановою слідчого Відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Касьяна В.М. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження - у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було порушено кримінальну справу по ч. 3 ст.286 Кримінального кодексу України, кримінальну справу прийнято до провадження і почато досудове слідство.
У вказаній кримінальній справі позивач був визнаний потерпілим.
Вказану кримінальну справу було направлено до суду, неодноразово виносилися судові рішення, які скасовувалися судами вищих інстанцій, справа поверталася для розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19.02.2016 року у кримінальній справі №210/3864/15-к було прийнято уточнений цивільний позов ОСОБА_1 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2019 року у кримінальній справі № 210/3864/15-к вищезазначене кримінальне провадження було закрите у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч.2 ст.284 КПУ України) через закінчення строків давності (за ч.1 ст. 258 КПК України, ст. 49 КК України) - у зв'язку з тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим минуло понад 10 років.
Долю цивільного позову в ухвалі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2019 року у справі № 210/3864/15-к судом вирішено не було.
Позивач посилається на те, що у зв'язку із ДТП ним було витрачено на лікування в сумі 10 989 грн., а завдана йому матеріальна шкода, пов'язана з пошкодженням належного йому автомобіля, становить 248 676,49 грн. Крім того, діями відповідача ОСОБА_2 позивачу завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 300 000 грн.
Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «АРКС» на свою користь в рахунок матеріальної шкоди, завданої здоров'ю, грошові кошти в сумі 10 989 грн., та завданої майну в сумі 25 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в рахунок матеріальної шкоди, завданої майну грошові кошти в сумі 223 676,49 грн., в рахунок моральної шкоди грошові кошти в сумі 300 000 грн.
Стягнути з відповідачів у відповідній частині пропорційно судові витрати.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди, завданої здоров'ю, грошові кошти в сумі 10 989грн. та в рахунок шкоди завданої майну 25 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну грошові кошти в сумі 223 176,49 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 100 000 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.
Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3 231,76 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «АРКС», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача до ПрАТ «СК «АРКС» та ухвалення в цій частині нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача до ПрАТ «СК «АРКС» посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що позивачем не додержано порядок звернення до страхової компанії для одержання страхового відшкодування, оскільки заяви про страхове відшкодування позивач до страхової компанії не подав.
Крім того, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, AT «СК «АРКС» зазначає про сплив строку позовної давності, у зв'язку з чим вважає, що в задоволенні позову позивача до AT «СК «АРКС» слід відмовити.
Також ПрАТ «СК «АРКС» посилається на те, що вина відповідача ОСОБА_2 у ДТП, що мало місце 11 листопада 2008 року, не доведена, оскільки обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Зауважує на тому, що позивачем по справі не було подано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, що є підставою для відмови в відшкодуванні відповідних судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення в цій частині нового рішення по справі про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу спричинення йому моральних страждань, в тому числі їх розміру. Крім того апелянт зауважує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення 23 лютого 2022 року вирішив питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу без відповідної заяви та доказів розміру вказаних витрат, в той час як заява про стягнення судових витрат була подана позивачем 28 лютого 2022 року.
У відзивах на апеляційні скарги відповідачів ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги залишити без задоволення та стягнути з відповідачів в рівних частинах судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відповідач ПрАТ «СК «АРКС» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 та відповідач ПрАТ «СК «АРКС».
Представник відповідача ПрАТ «СК «АРКС», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
При цьому колегія суддів вважає, що подана представником ПрАТ «СК «АРКС» заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану та перебуванням адвоката Шишлова О.Є. у щорічній відпустці задоволенню не підлягає, оскільки на день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області та м. Київ (місце знаходження представника відповідача, який повинен був приймати участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon) не ведеться активний бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області та м. Київ є стабільною, що не перешкоджає розгулу справи. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів відповідача ПрАТ «СК «АРКС» в даній справі здійснюється адвокатським об'єднанням «АКТА ЛЕКС» та перебування адвоката Шишлова О.Є. у щорічній відпустці не є належною підставою для повторного відкладення справи.
На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 918/539/16, відповідно до якого відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , який підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 , які, кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, третю особу ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «СК «АРКС» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 11.11.2008 року, в світлий час доби, приблизно о 14 годині 00 хвилин в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, по сухому асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вул. Хабарівської, зі сторони вул. Косіора в напрямку вул. Димитрова рухався автомобіль марки «DACIA LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , наближаючись при цьому до нерегульованого перехрестя з вул. Якіра.
В цей час по вул. Якіра з боку пр. Металургів в напрямку вул. Рязанова, до перехрестя з вул. Хабарівською наближався автомобіль марки «LEXUS GX 470», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Водій ОСОБА_2 , під'їжджаючи до перехрестя з вул. Якіра, повинен був діяти відповідно до п.п. 1.5; 2.3 (б); 16.12 Правил дорожнього руху України, однак, діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, шляхом не зупинення керованого ним автомобілю марки «DACIA LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед перехрестям з вул. Якіра, та не пропустив автомобіль «LEXUS GX 470», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який в той час наближався по вул. Якіра до перехрестя з правого боку, чим порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 (б); 16.12 Правил дорожнього руху України.
В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події ДТП, водій ОСОБА_2 виїхав на перехрестя та став перетинати проїжджу частину вул. Якіра, при цьому допустив зіткнення з автомобілем марки «LEXUS GX 470», держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався через перехрестя, по вул. Якіра з правого від нього боку.
Внаслідок зіткнення, автомобіль марки «LEXUS GX 470», в некерованому стані виїхав на полосу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ- 21104» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 який рухався в зустрічному йому напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ-21104» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Пасажир автомобіля марки «ВАЗ-21104», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Пасажир автомобіля марки «LEXUS GX 470», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, тяжкої контузії правого ока з відшаруванням сітківки з підвивихом кришталика з надривом його зв'язок, крововиливу під сльозову оболонку правого ока, втрати зору на праве око (ліве око 1.01. СТРУСУ головного мозку, закритого перелому шилоподібного відростку лівої променевої кістки, садна обличчя, тулубу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що і зумовили стійку втрату загальної працездатності, понад 1/3.
За даним фактом 12.11.2008 року постановою слідчого Відділу ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Касьяна В.М. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження - у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було порушено кримінальну справу по ч. 3 ст.286 Кримінального кодексу України, кримінальну справу прийнято до провадження і почато досудове слідство.
У вказаній кримінальній справі позивач був визнаний потерпілим.
Вказану кримінальну справу було направлено до суду, неодноразово виносилися судові рішення, які скасовувалися судами вищих інстанцій, справа поверталася для розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19.02.2016 року у кримінальній справі № 210/3864/15-к було прийнято уточнений цивільний позов ОСОБА_1 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2019 року у кримінальній справі № 210/3864/15-к вищезазначене кримінальне провадження було закрите у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч.2 ст.284 КПУ України) через закінчення строків давності (за ч.1 ст. 258 КПК України, ст. 49 КК України) - у зв'язку з тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим минуло понад 10 років.
Долю цивільного позову в ухвалі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2019 року у справі № 210/3864/15-к судом вирішено не було.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «DACIA LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме відповідача ОСОБА_2 була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9411503 в ЗАТ «СК «Український Страховий Альянс» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 51 000 грн. та майну в розмірі 25 500 грн., франшиза 510 грн. (том 1 а.с.80)
Звертаючись до суду з позовом до ПрАТ «СК «АРКС» про відшкодування шкоди, завданої майну, позивач посилався на те, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик повинен сплатити позивачу 25 500 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої майну в межах ліміту відповідальності за страховим полісом.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «АРКС» на користь позивача 25 500 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої майну, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не може погодитись із розміром стягнутої судом першої інстанції шкоди, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року та Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вирішуючи питання про стягнення з страховика шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, в тому числі, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріалам справи встановлено, що під час ДТП, яке мало місце 11 листлопада 2008 року, пошкоджено належний позивачу автомобіль марки Lexus GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, що був складений 10 березня 2009 року судовим експертом Чившичем О.П., на замовлення ОСОБА_1 , сума матеріального збитку, який спричинено власнику транспортного засобу - автомобіля марки «LEXUS GX 470», держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 248 676,49 грн. (том 1 а.с.29-79).
Згідно вимог ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З урахуванням встановленої у Полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9411503, який діяв на дату настання зазначеного ДТП, франшизи в розмірі 510 грн., відповідач ПрАТ «СК «АРКС» повинна виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн. (25 500 грн. - 510 грн. = 24 990 грн.), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «СК «АРКС» на користь позивача страхового відшкодування, однак помилково визначив розмір такого відшкодування без виключення франшизи у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 суми шкоди, завданої майну, із зменшенням вказаної суми з 25 500 грн. до 24 990 грн.
При цьому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог позивача до ПрАТ «СК «АРКС» доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «СК «АРКС» про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що позивачем не додержано порядок звернення до страхової компанії для одержання страхового відшкодування, оскільки заяви про страхове відшкодування позивач до страхової компанії не подав та про те, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, AT «СК «АРКС» зазначає про сплив строку позовної давності, у зв'язку з чим вважає, що в задоволенні позову позивача до AT «СК «АРКС» слід відмовити, з огляду на наступне.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.
Отже, страховик приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.
У Постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц касаційний суд висловився про необхідність стягнення страхового відшкодування не зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах необхідного строку, а в Постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, було відхилено касаційним судом.
У Постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив про те, що потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту».
Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
З наведеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо того, що позов до страховика щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах кримінального провадження, може бути пред'явлено до суду.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у своїй Постанові від 02.09.2020 року у справі № 452/435/17 Верховний Суд вказав, що відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковою умовою, отже в даному випадку відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є неправомірною.
Матеріалами справи вставлено, що в рамках кримінальної справи № 1-450/11 1/435/42/2012 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України, 17.06.2011 року ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов у зв'язку з чим його було визнано цивільним позивачем, отже в даному випадку попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковою умовою.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у пунктах 134-136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зроблено наступні висновки.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону№ 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
З матеріалів справи відомо, що страховий випадок настав 11.11.2008 року, відомості про вказаний страховий випадок було внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією: частина перша стаття 286 КК України. Особу, яку повідомлено про підозру вказано ОСОБА_2 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2019 року у кримінальній справі № 210/3864/15-к вищезазначене кримінальне провадження було закрите через закінчення строків давності (за ч.1 ст. 258 КПК України, ст. 49 КК України) - у зв'язку з тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим минуло понад 10 років,
Ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2019 року у кримінальній справі № 210/3864/15-к про закриття кримінального провадження набрала законної сили 30.05.2019 року, а з позовом у даній справі позивач звернувся 26.11.2019 року.
Беручи до уваги вищенаведене, та те, що річний строк звернення до страхової компанія позивачем було пропущено через незалежні від нього причини, а саме: перебування позивача на лікуванні, проведення досудового розслідування та судовий розгляд кримінальної справи, та на те, що в даному випадку попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковою умовою, оскільки позивач звертався з цивільним позовом у кримінальному провадженні, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення із AT «СК «АРКС» розміру страхового відшкодування в межах ліміту страхування.
Такі висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 350/1376/19, провадження № 61-10016св20 та постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 725/1670/18, провадження № 61-9128св19.
Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача до ПрАТ «СК «АРКС» доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «СК «АРКС» про те, що вина відповідача ОСОБА_2 у ДТП, що мало місце 11 листопада 2008 року, не доведена, оскільки обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо вини ОСОБА_2 у ДТП, що мало місце 11 листопада 2008 року, виходив виключно з матеріалів кримінального провадження, дослідженого судом першої інстанції в судовому засіданні.
Так, відповідно до п. 3 висновку судово-автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 (том 2 а.с.73-76 кримінального провадження), дослідженому в судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що при даному механізмі події дії водія автомобіля марки «DACIA LOGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.12 ПДР України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
Згідно абз. 2 п.5,6 висновків тієї ж експертизи, при заданому механізмі пригоди у діях водія автомобіля «LEXUS GX 470» держномер НОМЕР_2 ОСОБА_3 не вбачається невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходилися б у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
При вирішенні питання про закриття кримінального провадження за спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні даного злочину частково.
Будь-якими іншими дослідженими матеріалами як кримінального провадження, так і даного позову, наведені вище висновки експертизи та обставини справи жодним чином не спростовуються, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, як особа, що керувала транспортним засобом і винна у порушенні вимог ПДР України,внаслідок яких скоїла ДТП та спричинила шкоду здоров'ю інших громадян та пошкодження майна.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача різниці між розміром збитків, завданих пошкодженням автомобіля, та розміром страхового відшкодування, однак не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром вказаних збитків, з огляду на наступне.
Так, таттею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В даному випадку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є сума 223 686 грн. 49 коп. (248 676,49 грн. (розмір шкоди) -24 990 грн. (страхове відшкодування) = 223 686,49 грн.), у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, із збільшенням вказаної суми з 223 176,49 грн. до 223 686 грн. 49 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що завдана діями відповідача ОСОБА_2 , як особою, що визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженні автомобіля позивача, оскільки згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Колегія суддів вважає доведеним, що в результаті пошкодження належного позивачу автомобіля та в результаті спричинення позивачу тілесних ушкоджень, останній зазнав душевних страждань, тобто йому було заподіяно моральної шкоди, тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно визначив, що позивач має право на відшкодування йому відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
При цьому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу спричинення йому моральних страждань, в тому числі їх розміру, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, в результаті ДТП, яке сталося за вини відповідача ОСОБА_2 , було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, а саме позивач зазнав тілесних ушкоджень у зв'язку з чим проходив стаціонарне лікування в КУ «Міська клінічна лікарня №2» в період з 11.11.2008 року по 15.11.2008 року, а з 11.12.2008 року по 15.12.2008 року - стаціонарно лікувався в Клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока», де 12.12.2008 року позивачу було надано оперативне лікування. Вказані обставини встановлені судом першої інстанції та не спростовані відповідачем ОСОБА_2 .
Крім того матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, тяжкої контузії правого ока з відшаруванням сітківки з підвивихом кришталика з надривом його зв'язок, крововиливу під сльозову оболонку правого ока, втрати зору на праве око. Струсу головного мозку, закритого перелому шилоподібного відростку лівої променевої кістки, садна обличчя, тулубу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що і зумовили стійку втрату загальної працездатності, понад 1/3.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в результаті пошкодження належного позивачу автомобіля та в результаті спричинення позивачу тілесних ушкоджень, останній зазнав душевних страждань, та погоджується із розміром морального відшкодування, стягнутого з ОСОБА_2 , на користь позивача.
При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права, про що зазначали відповідачі в своїх апеляційних скаргах, а саме позивачем по справі, до ухвалення рішення по справі, не було подано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, що є підставою для відмови в відшкодуванні відповідних судових витрат, в той час як заява про стягнення судових витрат була подана позивачем 28 лютого 2022 року.
Дійсно, суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов висновку про стягнення з відповідачів по справі витрат на професійну правничу допомогу без надання позивачем попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, документи, які підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги, а саме: квитанція до прибуткового касового ордера від 15 лютого 2022 року та акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги в цивільній справі № 210/6695/19 від 23 лютого 2022 року, були надані суду першої інстанції 28 лютого 2022 року.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, у відповіді на відзив відповідача ОСОБА_2 , адвокатом позивача, до ухвалення рішення по справі, було заявлено клопотання про стягнення з відповідачів, пропорційно задоволеним позовним вимогам, на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 20 000 грн. (том 1 а.с.142)
Наведене вище свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат по справі, однак такі порушення не призвели до неправильного вирішення питання щодо такого розподілу за умови, що на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги, а саме: квитанція до прибуткового касового ордера від 15 лютого 2022 року та акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги в цивільній справі № 210/6695/19 від 23 лютого 2022 року, були надані суду першої інстанції 28 лютого 2022 року (том 2 а.с.141-148).
На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ПрАТ «СК «АРКС» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 суми шкоди, завданої майну, із зменшенням вказаної суми з 25 500 грн. до 24 990 грн. Рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, із збільшенням вказаної суми з 223 176,49 грн. до 223 686 грн. 49 коп. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з наданою позивачем квитанцією до прибуткового касового ордера від 26 серпня 2022 року та актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги в цивільній справі № 210/6695/19 від 10 серпня 2022 року (том 3 а.с.14-15), розмір винагороди адвокату за збір доказів та консультування, підготовку відзивів на апеляційні скарги та участь у судових засіданнях становить 5 000 грн., тому колегія суддів вважає, що ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України в рівних частинах по 2 500 грн., з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року змінити в частині розміру стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 суми шкоди, завданої майну, зменшивши вказану суму з 25 500 грн. до 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот) грн.
Рішення суду змінити в частині стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, збільшивши вказану суму з 223 176,49 грн. до 223 686 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 49 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Сягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятдесят) гривень.
Сягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот ) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: