Справа № 171/722/22
1-кп/171/147/22
іменем України
21 вересня 2022 року м. Апостолове Дніпропетровської області
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши дистанційно у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 5 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022170030000246, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2022 року, стосовно ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
встановив:
29.08.2022 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з Дніпровського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
19.09.2022 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , заявлене в рамках кримінального провадження № 62022170030000246.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні за № 62022170030000246 від 02.06.2002 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Вказує, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 відділення 3 взводу охорони 2 роти 1 батальйону охорони, у військовому званні «старший солдат», діючи в умовах воєнного стану, із зброєю, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст.6,11,16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999 року, ст.ст.1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року, та військової присяги у визначений час 30 травня 2022 року о 07 год. 30 хв. умисно без поважних причин та без дозволу командування не з'явився вчасно на службу до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованому у АДРЕСА_2 , командуванню про своє нез'явлення до підрозділу не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання: АДРЕСА_3 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 01.06.2022 року під час проведення розшукових заходів він не був затриманий особовим складом військової частини НОМЕР_2 (Військова служба правопорядку у Збройних Силах України), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України, - дезертирство із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.
03.06.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
06.06.2022 року ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04.08.2022 року з можливістю внесення застава у розмірі 198 480 грн.
15.06.2022 року обвинувальний акт разом з відповідними додатками скеровано для розгляду по суті до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
02.08.2022 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за результатами розгляду клопотання прокурора обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 30 вересня 2022 року.
Прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти встановлення порядку несення військової служби, за який законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які знайшли своє підтвердження в ході досудового розслідування та на даний час не зникли, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1,3,5 частини 1 ст.177 КПК України.
З огляду на викладене вище, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду, вказавши, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Вважає, що вказаний обвинувальний акт підсудний Апостолівському районному суду Дніпропетровської області, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вчинено на території, що відноситься до юрисдикції Апостолівського районного суду Дніпропетровської області. Також прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб з підстав, що зазначенні у клопотанні. Вважає, що підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не має.
Крім того, прокурор наголосив на тому, що підозра у вчинені ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч.4 ст.408 КК України є обґрунтованою та наявні визначені пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, з огляду на що, обвинувачений може переховуватись від суду та не з'являтися за викликом до суду, крім того, підрозділ, у якому проходить службу обвинувачений, постійно здійснює передислокацію на території України, що позбавить можливості забезпечити розгляд справи протягом розумного строку. Також прокурор зазначив, що обвинувачений може вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, які були допитані та є військовослужбовцями, проходять службу разом з обвинуваченим, з урахуванням чого можуть надати хибні свідчення під впливом обвинуваченого, а, враховуючи, що на волі обвинувачений буде мати доступ до зброї, то існує ризик того, що останній може залякувати свідків зброєю. З-поміж інших ризиків прокурор зазначив, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, пов'язані із несенням військової служби, а також вказав, що існує ризик переховування обвинуваченого на території, які не підконтрольні Українській владі, в зв'язку з активністю проведення бойових дій на території України.
Також прокурор у судовому засіданні додав, що суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст.177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики обвинуваченого. Вважає, що застування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 не може запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою та просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід. Захисник вказувала, що прокурором не доведено жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України, і докази на підтвердження зазначених у клопотанні прокурором ризиків відсутні, доводи прокурора ґрунтуються лише на його припущеннях. Обвинувачений ОСОБА_5 також вказав, що три заявлені прокурором свідки не проходять службу разом з ним, один зі свідків загинув під час проведення бойових дій, а тому він ніяк не зможе вплинути на них, крім того, не погоджується із кваліфікацією його дій як дезертирство, вважає, що його дії слід кваліфікувати як самовільне залишення місця служби. Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду захисник та обвинувачений не заперечували.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 , дослідивши обвинувальний акт та матеріали клопотання, дійшов таких висновків.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Частиною 4 ст.110 КПК України визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.
За змістом положень п.1 ч.1 ст.91, п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, крім інших відомостей, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тобто докладний опис вчинених обвинуваченим діянь із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто короткий виклад суті обвинувачення із зазначенням юридично значимих ознак.
Європейський суд з прав людини у п. 34 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, суд вказав, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Наведене кореспондується з положеннями п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року № 8, за змістом яких суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Отже, безумовною є вимога про те, щоб обвинувачення та його формулювання повинні бути викладені настільки конкретно, в тому числі з відображенням часу, місця, способу, інших обставин, мотивів вчинення діяння, щоб це забезпечило право на захист.
Вивченням змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_5 встановлено, що ці вимоги при його складанні виконані були не в повному обсязі.
Із тексту обвинувального акту вбачається наявність викладу лише певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, тобто дезертирство із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно формулювання обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією військовою частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, у визначений час 30 травня 2022 року о 07 год. 30 хв. умисно без поважних причин та без дозволу командування не з'явився вчасно на службу до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованому у АДРЕСА_2 , а направився до місця свого проживання: АДРЕСА_3 , поки 01 червня 2022 року був затриманий особовим складом військової частини НОМЕР_2 .
Частиною 1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Дезертирство є триваючим злочином. Воно характеризується безперервним протягом певного відрізка часу вчиненням злочину на стадії закінченого злочину і являє собою діяння, поєднане з тривалим невиконанням обов'язків по військовій службі. Будучи закінченим злочином з моменту залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, дезертирство відбувається (триває) протягом всього часу самовільної відсутності військовослужбовця в частині до його затримання або повернення.
В порушення вимог положень п.1 ч.1 ст.91, п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить відомостей щодо часу та місця початку кримінального правопорушення - дезертирства, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а зазначено лише час і місце неприбуття обвинуваченого на службу до підрозділу військової частини НОМЕР_1 та час і місце його фактичного затримання.
Наведене, на думку суду, порушує право обвинуваченого на захист від висунутого йому обвинувачення, якому за положеннями КПК України відповідає обов'язок слідчого, прокурора забезпечити йому можливість реалізації цього права, в тому числі, шляхом чіткого та зрозумілого формулювання висунутого обвинувачення.
Відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин позбавляє суд можливості прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про визначення ступеня відповідальності обвинуваченого, а будь-яке уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неточного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст.22 КПК України).
Підстав вважати, що сторона обвинувачення в ході судового розгляду заповнить вказані недоліки та виправить їх, немає, тому формулювання обвинувачення у обвинувальному акті у кримінальному провадженні є недостатніми для призначення справи до розгляду.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі за № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам статей 291, 292 КПК України, зокрема: якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документі наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки.
Наведений недолік обвинувального акту перешкоджає призначенню судового розгляду на підставі такого обвинувального акту, оскільки вказана неповнота та неточність у формулюванні обвинувачення перешкоджає суду визначити межі судового розгляду (ст.337 КПК України), а обвинуваченому реалізувати своє право на захист (п.1 ч.3 ст.42 КПК України).
При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що вказаний обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає йому ст.338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
Тобто, підставою для зміни прокурором обвинувачення в порядку ст.338 КПК України є встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, тоді як законодавець визначив обов'язком суду перевірку форми та змісту обвинувального акту на відповідність вимогам КПК України саме на стадії підготовчого судового засідання, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Крім того, в обвинувальному акті наявний ряд інших недоліків, що також є підставою для його повернення прокуророві:
-відповідно до обвинувального акту досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022170030000246 від 02.06.2022 здійснюється слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпро) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, ОСОБА_6 , нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюється групою прокурорів Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 . Разом з тим відповідно до Розділу ІІ «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення» Реєстру матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні процесуальні рішення приймали працівники третього СВ ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , при цьому відомості щодо включення до групи слідчих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в Реєстрі відсутні, що ставить під сумнів законність прийняття вказаними посадовими особами процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні;
-у пункті 11 Розділу І «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» Реєстру матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні зазначено, що 09.06.22 року проведено огляд предмету, проте у вказаному Розділі відсутні відомості щодо місця знаходження оглянутого предмета, який був вилучений (наданий) для огляду, що позбавляє можливості суду під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи прийняти рішення в частині вирішення долі речових доказів.
Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, також вказано, що обставини, які обтяжують покарання, не встановлені. У підготовчому судовому засіданні прокурор пояснив, що судимість ОСОБА_5 погашена, тому відомості щодо судимості не вказані в обвинувальному акті.
Проте у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він був засуджений у 2013 році Солонянським районним судом Дніпропетровської області за злісне ухилення від сплати аліментів і йому за сукупністю вироків (незаконне заволодіння транспортним засобом) призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково 30.03.2017 року, що свідчить про те, що згідно п.8 ст.89 КК України судимість ОСОБА_5 не погашена, проте вказані обставини органом досудового розслідування належним чином не перевірені та їм не надана належна оцінка.
Статтею 291 КПК України визначаються вимоги, що ставляться до обвинувального акту, зокрема відповідно до п.2 ч.2 зазначеної статі в обвинувальному акті повинні бути зазначені вичерпні анкетні дані обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце його проживання, громадянство).
Згідно ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є повне та неупереджене розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Неповнота при розслідуванні даної справи в частині встановлення даних про особу обвинуваченого є перешкодою для виконання судом вище наведеної норми процесуального закону.
Вищенаведені порушення вимог КПК України на думку суду є істотними та такими, що можуть при судовому розгляді кримінального провадження по суті призвести до суттєвого порушення права на захист, спричинити порушення кримінального процесуального закону та завадити ухваленню обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, та в даному випадку, перешкоджають суду призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Крім того, з огляду на викладене, призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, який не відповідає вищенаведеним вимогам КПК України, може призвести до порушення права ОСОБА_5 на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.
З наведених вище підстав клопотання прокурора щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду задоволенню не підлягає.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_5 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 06.06.2022 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 серпня 2022 року.
Вказаний строк продовжено Апостолівським районним судом Дніпропетровської області згідно ухвали від 02 серпня 2022 року до 30 вересня 2022 року.
Мотивуючи своє клопотання, прокурор посилається на ті обставини, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.408 КК України, за вчинення вказаного злочину йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, також вказано, що обвинувачений у зв'язку з виконанням бойових завдань постійно здійснює передислокацію на території України, може незаконно впливати на свідків, існування даного ризику обґрунтовується тим, що свідки по справі є військовослужбовцями тієї ж частини, де проходить військову службу обвинувачений ОСОБА_5 та, перебуваючи на волі, останній не зможе виконувати обов'язки щодо заборони спілкуватися зі свідками, оскільки вони у зв'язку із специфікою військової служби не зможуть не спілкуватися та останній зможе впливати на свідків, окрім цього у ОСОБА_5 , перебуваючи на волі буде доступ до зброї, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджує наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. На даний час ризики не перестали існувати, а тому вважає, що наявні підстави для подальшого утримання обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує, що при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором було доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, ці ризики на теперішній час не змінилися, крім того, не змінилися й обставини, передбачені ст.178 КПК України, які враховувалися при обранні обвинуваченому запобіжного заходу. Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за вчинення вказаного злочину йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, обвинувачений у зв'язку з виконанням бойових завдань постійно здійснює передислокацію на території України, може незаконно впливати на свідків. Існування даного ризику обґрунтовується тим, що свідки по справі є військовослужбовцями тієї ж частини, де проходить військову службу обвинувачений ОСОБА_5 та, перебуваючи на волі, останній не зможе виконувати обов'язки щодо заборони спілкуватися зі свідками, оскільки вони у зв'язку із специфікою військової служби не зможуть не спілкуватися та останній зможе впливати на свідків, окрім цього, у ОСОБА_5 буде доступ до зброї, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення та/або переховуватися від суду.
На переконання суду застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою та відмову у зміні запобіжного заходу, суд враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18 березня 2008 року у справі «Ладент проти Польщі» (заява № 11036/03, п.55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, а інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі. Крім того, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає задоволенню, у а задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 слід відмовити.
Доводи обвинуваченого щодо неправильної кваліфікації його дій органом досудового розслідування суд не розглядає, оскільки вказане питання не є предметом розгляду підготовчого судового засідання.
Керуючись ст.ст.109-111,290,291,293,314,369-372,376 КПК України, суд
постановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022170030000246, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2022 року, стосовно ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, повернути прокурору для приведення у відповідність до вимог КПК України.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Маяк Солонянського району Дніпропетровської області, строк тримання під вартою на 60 днів до 19 листопада 2022 року.
У задоволенні клопотання прокурора щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, а також у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 і обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення, в частині продовження строку тримання під вартою - протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1