запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/468/22Головуючий у 1-й інстанції Громова І.Б.
Єдиний унікальний №317/1359/22Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.3 ст.126 КУпАП
09 вересня 2022 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Тихоліза Сергія Павловича на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає в АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 16.07.2022 року о 18 год. 15 хв. на вул.Шкільній в с.Новоолександрівка Запорізького району ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою ДВС у провадженні №54975553 від 25.10.2017 року, чим порушив вимоги ст.15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.3 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 та його захисник Тихоліз С.П. подали спільну апеляційну скаргу, в якій зазначали, що про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 дізнався лише тоді, коли його зупинили працівники поліції і після перевірки документів повідомили про дані обставини. Враховуючи те, що суб'єктивна сторона передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП правопорушення характеризується виною у формі умислу, а уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення особа не надала докази того, що ОСОБА_1 був обізнаний про вказане тимчасове обмеження, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами :
- протоколом серії ОБ № 060789 від 16.07.2022 року;
- рапортом;
- постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.06.2022 року;
- відеозаписом.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Апеляційні твердження, викладені в апеляційній скарзі в своїй сукупності, наведених висновків суду не спростовують.
За змістом диспозиції ч.3 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Тобто суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення не обов'язково характеризується виною лише у формі прямого умислу. Диспозиція даної норми закону на відміну від (ст.ст. 41-1, 46, 51-2, 103-1, 116, 163-8, 164-15, 163-11, 164-3, 164-15, 166-16, 172-16, 173-2, 198, 203-1 КУпАП) не містить у собі посилання на обов'язку умисність вчинення таких дій.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У зв'язку з наведеним апеляційний вважає, що передбачена ч.3 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, передбачає й необережну форму вини.
Так з матеріалів провадження вбачається, що постановою державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 13.06.2022 року, ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2/323/433/17 від 11.05.2017 року. Розмір такої заборгованості перевищує 42 тис грн. Відтак, ОСОБА_1 , знаючи про цю обставину, мав усвідомлювати наслідки наявності такої непогашеної заборгованості у формі обмеження у праві керування транспортними засобами, проте він ставився до цього байдуже не погасивши таку заборгованість з 2017 року.
Документальних підтверджень того, що зазначена постанова державного виконавця скасована у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надав. Наявності заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої на момент встановлення обмеження перевищував 42 тис грн., ОСОБА_1 не заперечував. Про факт погашення даної заборгованості також в апеляційній скарзі не йдеться.
Таким чином, ОСОБА_1 станом на день винесення постанови судом першої інстанції - 08.08.2022 року є особою, щодо якої існує не скасоване обмеження у праві керування транспортними засобами, про що і був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 060789 від 16.07.2022 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів того, що про встановлені державним виконавцем обмеження будь-яким способом було доведено до відома апелянта, суд прийняти до уваги не може з огляду на те, що виконавчий лист знаходиться на виконанні з 2017 року, стягнення триває, та особі, що притягнута до адміністративної відповідальності, достеменно відомо про наявність у нього обов'язку зі своєчасної та повної сплати аліментів на утримання дитини.
Закон не пов'язує початок такого обмеження з моментом вручення постанови державним виконавцем.
Доводи апеляційної скарги про те що суд попередньої інстанції не встановив обставини, які мають значення для правильного розгляду справи не є слушними, оскільки спростовуються викладеними висновками в оскаржуваному рішенні суду з наданням належної оцінки кожному наявному доказу в матеріалах справи.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують.
При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.126 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.
Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Тихоліза Сергія Павловича залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 08 серпня 2022 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 317/1359/22