Справа № 359/5146/22
Провадження № 3/359/2652/2022
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
05 вересня 2022 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Бориспільського РУП ГУНП у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді інженера проектувальника у ТОВ «Гідрозахист», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу від 06.08.2022 року, ОСОБА_1 об 11 годині 15 хвилин керував транспортним засобом, автомобілем марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 по малій захисній дамбі у с. Проців, Бориспільський район, Київська область, у стані алкогольного сп'яніння, огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія, чим останній порушив п. 2.5 ПДР України, у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Синяченко В.П. повідомив, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зі складеним відносно нього протоколом він не згодний. За кермом у нетверезому стані не перебував, був абсолютно тверезим, огляд на стан сп'яніння не проходив, так як на місці у поліцейських не було приладу «Драгер», а часу чекати або їхати до найближчого медичного закладу не було, оскільки потрібно було вчасно прибути на зустріч, через що й відмовився від огляду. Дані обставини він вказав у самому протоколі, що відмовляється проходити обстеження, так як поспішав. В подальшому пройшов його у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» висновок №003624 від 19.08.2022 року.
З пояснень адвоката, ОСОБА_1 також і не озвучували ознак сп'яніння і не виявляли їх у нього. На відеозаписі після зупинки автомобіля, поліцейський одразу запропонував пройти огляд на стан сп'яніння, проте про порядок огляду не повідомляв. Після складення протоколу водія від керування не відсторонив. Ознаки сп'яніння поліцейським не були зафіксовані у відповідності до закону.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Частиною 6 даної статті передбачено, що Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням того, що згідно ч 2 ст. 266 КУпАП передбачено процедуру обов'язкового виявлення ознак сп'яніння та їх відеофіксації, а не лише оголошення особі, чого поліцейськими зроблено не було.
Такі дії поліцейського ставлять під сумнів виявлення належним чином ознак сп'яніння.
З письмових пояснень свідків вбачається, що вони стали лише свідками відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
У сукупності, всі описані вище матеріали справи ставлять під сумнів наявність будь-яких ознак алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, даних про відсторонення водія від керування автомобілем, тимчасового затримання транспортного засобу або доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, немає. З відеозапису з фіксацією події суд встановив, що він не містить чітких відомостей про вчинення інкримінованого йому правопорушення, не дає можливості “поза розумним сумнівом” встановити, чи керував ОСОБА_1 автомобілем, чи дотриманий працівниками поліції встановлений порядок проведення огляду водія на виявлення ознак алкогольного сп'яніння.
Сам запис не є безперервним та містить окремі фрагменти, які свідчать про відсторонення особи від керування. На записі зафіксована відмова водія від проходження освідування на стан сп'янінн.
Згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Отже, якщо із відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) працівників поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він є не безперервним, тобто переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом. А в даному випадку з відеозапису вирізано лише момент відмови водія від проходження огляду без подальших подій.
Аналогічне вказано і в пункті 5 розділу II та пункті 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, де вказано, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка (відеозапис) ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. В даному випадку відеозапис виключався, переривався та не є повним, тому такий запис не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
В той же час, додатковим доказом не перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння, який ставить під сумнів дії працівників поліції, навіть незважаючи на порушення часового проміжку проходження огляду, є долучений до справи Висновок №003624 від 19.08.2022 року виданий КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», відповідно до якого у ОСОБА_1 немає жодної ознаки алкогольного сп'яніння. Даний висновок був виданий ОСОБА_1 19.08.2022 року на підставі пройденого ним 06.08.2022 року о 16 год 25 хв. огляду на стан сп'яніння.
Отже, в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що в даному випадку відсутнє. Вищенаведені факти, встановлені в судовому засіданні, у відповідності до ст.62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у вказаній справі, оскільки він складений у порушення ст.ст.254,256 КУпАП.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Так, структура кожного окремого складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення, об'єктивну сторону, суб'єкт правопорушення і суб'єктивну сторону складу правопорушення. Зазначені ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В той же час, у відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП ( 80731-10 ) несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України N 114/38/15-36-18 ( z0055-95 ) від 24 лютого 1995 р.). (Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 18 ( v0018700-08 ) від 19.12.2008 ).
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП ( 80731-10 ) не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатися.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування автомобілем громадянином ОСОБА_1 , а надані докази суд оцінює критично, оскільки не надано підтвердження факту керування транспортним засобом.
Крім того, адвокатом було подано Висновок №003624 від 19.08.2022 року виданий КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», відповідно до якого у ОСОБА_1 немає жодної ознаки алкогольного сп'яніння. Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 пройшов даний огляд в порушення ч.4 ст.266 КУпАП, суд приймає даний доказ та визнає його належним та допустимим у зв'язку з тим, що даний Висновок свідчить про тверезість даного водія.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності, слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Отже, частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду адміністративних матеріалів в суді не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження, суддя оцінює критично з наведених вище обставин.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 36, 124, 122-4, 130, 247, 283 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді інженера проектувальника у ТОВ «Гідрозахист», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Ю.В. Кабанячий
Постанова суду набрала законної сили ___________________