Справа № 348/563/22
Провадження № 33/4808/475/22
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.
Суддя-доповідач Васильєв
16 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Капака В.М.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Капака В.М. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянин України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,-
встановив:
Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 26.03.2022 о 22 год. 30 хв. в с. Пнів по вул. Січових Стрільців, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz G-200» реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора "Drager Аlcotest 6810" у присутності двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : результат 2,57 % проміле. Цим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Капак В.М., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є необґрунтованою, винесена без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання вимог КУпАП.
По суті вчиненого правопорушення зазначив, що ОСОБА_1 на місці події повідомив працівників поліції про те, що не керував транспортним засобом. свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що саме він керував транспортним засобом, але у зв'язку з тим, що автомобіль зупинили озброєні працівники територіальної оборони, перелякавшись що йому можуть вручити повістку на виклик до військомату, втік з місця пригоди і залишив ОСОБА_1 біля автомобіля. Однак, суд критично оцінив дані показання, а також свідчення свідка ОСОБА_4 , який був допитаний в судовому засіданні, посилаючись на те, що у свідка відсутнє посвідчення водія. Твердження суду про неможливість утечі непоміченим працівниками тероборони свідка з місця події вважає припущенням суду, яке нічим не підтверджено.
Сторона захисту зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Апелянт наголошує на того, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, наявні дані того, що ОСОБА_1 вказав, що не керував транспортним засобом. Вважає, що свідчення працівників територіальної оборони не слід брати в обґрунтування доводів щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки працівники територіальної оборони є зацікавленими особами.
Апелянт зазначає, що не погоджується із висновком суду та доводами суду в постанові щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушенні. Зазначає, що у відповідності до позиції ЄСПЛ протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що висновки суду в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи на відсутність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, просить суд постанову суду скасувати за відсутністю в його діях складу правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Зі змісту доводів захисника адвоката Капака В.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Капак В.М. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційні доводи адвоката Капака В.М. вже перевірялись судом першої інстанції внаслідок чого було встановлено , що воні не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів , які містяться в матеріалах справи.
Зокрема, з мотивувальної частини постанови судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2022 року вбачається, що в судовому засіданні захисник Капак В.М. стверджував, що ОСОБА_1 26.03.2022 о 22 год. 30 хв. не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, автомобілем керував ОСОБА_4 . Після того, як територіальна оборона зупинила транспортний засіб, ОСОБА_4 втік з місця події. Зазначив, що свідки, які зазначені у протоколі входять до територіальної оборони та не уповноважені зупиняти транспортні засоби. Протокол про адміністративне правопорушення склали через годину після зупинки на вул. Шевченка у м. Надвірній. Звертав увагу на те, що відеозапис не містить факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі перевірені доводи апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не був водієм транспортного засобу і не може бути визнаний суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є неспроможними та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
З постанови суду вбачається, що свідок сторони захисту ОСОБА_4 у судовому засіданні 22.06.2022 пояснив, що ОСОБА_1 є його другом, який 26.03.2022 зателефонував йому о 21.00 годині, щоб він його забрав з с. Пасічна і відвіз у м. Надвірна. Свідок стверджував, що пішки прийшов на територію кар'єру. Приблизно о 21.30 годині він прийшов туди, і повіз ОСОБА_1 у м. Надвірна. По дорозі їх зупинила територіальна оборона, а саме нижче повороту смт. Битків. Там було шість працівників територіальної оборони з автоматами і він втік, тому що боявся мобілізації. Його ніхто не переслідував. Додому свідок добирався пішки. Вказував, що посвідчення водія не отримував.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вищевказані пояснення свідка ОСОБА_4 не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння носять голослівний характер, підтверджуються тільки показаннями свідка ОСОБА_4 та повністю спростовуються сукупністю інших доказів, які долучені до справи.
Апеляційний суд вважає що, показання свідка ОСОБА_4 , надані в суді першої інстанції, носять суперечливий, непослідовний характер, викликають сумнів в їх правдивості і повністю спростовуються сукупністю інших доказів, які наведені судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що про існування вищевказаного свідка ОСОБА_5 повідомив тільки на стадії судового розгляду справи і відеозаписи, які долучені до матеріалів справи не містять даних про перебування вищевказаного свідка на місці події.
Крім того, свідок ОСОБА_4 надав пояснення, які вказують на явність певних ознак правопорушень в його діях, оскільки стверджує, що керував транспортним засобом за відсутності в нього посвідчення водія та покинув місце події з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Такі пояснення свідка ОСОБА_4 викликають недовіру до них та можуть бути перевірені належним чином тільки в установленому законом порядку, оскільки апеляційний суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, не може встановити вчинення обставини, які свідчать про вчинення правопорушення свідком.
Апеляційний суд вважає, що постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №032992 від 26.03.2022 року водій ОСОБА_1 26.03.2022 року о 22 год. 30 хв. в с. Пнів по вул. Січових Стрільців, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz G-200» реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора "Drager Аlcotest 6810" у присутності двох свідків, результат 2,57 % проміле. Цим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором СРПП Надвірнянського РВП поліції Арсенич І.М., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Надвірнянському районному суді.
В протоколі зазначено свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із їх даними місця проживання та власноручними підписами свідків.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано пояснення свідків, відео диск, рапорт, акт огляду.
В протоколі зазначено посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось та ним тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом ви видавався. Особу водія було встановлено через базу ІПНП України.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що ОСОБА_6 відмовився від надання пояснень.
У відповідних графах протоколу про ознайомлення ОСОБА_1 із його правами та зі змістом протоколу працівником поліції зазначено, що останній відмовився від підпису.
Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється, як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»):
Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Апеляційний суд вважає, що ситуація, відповідно до якої був зупинений транспортний засіб під час керування ОСОБА_1 та, у випадку незгоди із діями працівників поліції, вимагала від нього надати детальні пояснення.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Так, у протоколі також містяться дані про те, що ОСОБА_1 відмовився отримувати копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно не отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки обидва екземпляри протоколу про адміністративне правопорушення (оригінал та копія) знаходяться в матеріалах справи.
Разом з тим, матеріали справи дозволяють встановити, що ОСОБА_1 розумів, що звинувачується в тому, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Так, долучені до матеріалів справи відеозаписи містять дані того, що протокол про адміністративне правопорушення складався працівником поліції в присутності ОСОБА_1 і останній був ознайомлений із його змістом та сутністю висунутого проти нього обвинувачення. Однак, зі змісту відеозапису вбачається, що при намаганні працівником поліції виконати вимоги закону щодо вручення під розписку ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення, останній, демонструючи зневажливе ставлення до працівників поліції, діючи деструктивно, з метою ускладнення виконання працівниками поліції своїх обов'язків, умисно відмовився від отримання копії протоколу.
З долучених відеозаписів вбачається, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 була спрямована на намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення і останній неодноразово висловлював незадоволення з приводу законних дій працівників поліції, які вимагали надати документи щодо правомірності керування транспортним засобом та пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ у тому разі коли недотримання обов'язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства)
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів.
При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було зупинено ОСОБА_1 , свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та як водій пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого показав 2.57 % проміле.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому не є суб'єктом правопорушення. Звертає увагу на те, що проведення огляду на стан сп'яніння працівниками поліції була незаконною, оскільки ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі.
Таким чином, адвокат Капак В.М. вказує на те, що ОСОБА_1 фактично не керував транспортним засобом, а перебував в ньому в якості пасажира.
Перевіряючи вищевказані доводи з метою визнати факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та зобов'язати його пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння поліцейським із застосуванням спеціального засобу, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку"
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи про вчинення злочину іншими особами можуть бути повно та всебічно перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, яке проводиться стосовно вищевказаних осіб.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, апеляційний суд вважає, що факт неправомірних дій працівників поліції, застосування ними психологічного чи іншого тиску, чи перевищення своїх повноважень може бути встановлено тільки в межах кримінального провадження стосовно вищевказаних осіб, оскільки встановлення вказаних обставин пов'язано із правом вказаних осіб на презумпцію невинуватості.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено доказів, які свідчать про те, що працівники поліції застосовували до ОСОБА_1 фізичне чи психологічне насильство або ж вводили його в оману при проходженні ним огляду на визначення стану сп'яніння та сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали.
При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги обставини за яких було виявлено транспортний засіб та, які свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Досліджений судом відеозапис має надзвичайно високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що свідчить про його особливе значення та вимагає ретельного і уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до відеозаписів та пояснень ОСОБА_1 , останній був зупинений службовцями територіальної оборони на блокпості для перевірки документів, якими в подальшому було викликано працівників поліції.
Так, відповідно до ст. 3 ЗУ «Про Збройні Сили України» Сили територіальної оборони входять до структури ЗСУ, тож так само можуть бути уповноважені на здійснення перевірок.
Підстави для зупинки транспортного засобу Згідно з п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі: проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду та виїзду.
Право на проведення перевірки надано відповідним уповноваженим особам: Національної поліції; СБУ; Національної гвардії; Держприкордонслужби; ДМС; Держмитслужби; ЗСУ, які визначені в наказі коменданта (у свою чергу, призначається наказом військового командування разом із відповідними військовими адміністраціями).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про Збройні Сили України» Сили територіальної оборони входять до структури ЗСУ, тож так само можуть бути уповноважені на здійснення перевірок.
У разі відсутності в особи документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, вона може бути затримана не більш як на 3 години, як це передбачено в ст. 263 КУпАП.
У разі неправомірних дій та припинення правопорушення службовцями територіальної оборони ОСОБА_1 мав право першочергово звертатися до старшого начальника блокпосту та командира відповідного підрозділу чи до Національної поліції.
Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Зі долучених до матеріалів справи відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений службовцями територіальної оборони при перетину водієм ОСОБА_1 блокпосту для перевірки даних особи та під час спілкування із останній, службовцями територіальної оборони було викликано працівників поліції.
На відеозаписах зафіксовано, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 повідомив свої анкетні дані та вказав місце проживання, на запитання працівника поліції щодо належності автомобіля, ОСОБА_1 вказав що автомобіль належить саме йому на праві власності.
З відеозапису вбачається, що на запитання працівника поліції чи керував ОСОБА_1 автомобілем останній відповів, що не керував транспортним засобом, однак на запитання поліцейського хто тоді керував транспортним засобом ОСОБА_1 не відповів та не повідомив, що водієм був ОСОБА_4 .
З долучених відеозаписів вбачається, що працівник поліції намагався встановити дані водія і хто керував автомобілем, однак ОСОБА_1 не зміг їх надати.
Слід зауважити, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_7 з першого ж разу погодився пройти відповідний огляд та пройшов його на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_7 вказав, що не вживав спиртні напої, на що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про ознаки у нього сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 визнавав, що керував транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння.
Відеозаписом зафіксовано роз'яснення ОСОБА_7 працівником поліції порядку проходження огляду на стан сп'яніння, повідомлено про проведення відео фіксації події.
Зі змісту відеозапису вбачається, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу не свідчила про те, що його психологічний стан дозволяв йому здійснювати захист своїх інтересів. Зокрема, він активно спілкувався з працівниками поліції з приводу анкетних даних та місця свого проживання, зазначив що спиртні засоби не вживав.
При черговому продутті приладу Драгер, ОСОБА_7 пройшов огляд на визначення стану сп'яніння, після чого працівник поліції в присутності свідків службовців територіальної оборони повідомив ОСОБА_1 та свідків про результат огляду 2.57 %, про ознайомлення із результатом огляду було запитано свідків та ОСОБА_1 та повідомлено про допустиму норму алкоголю в крові. На запитання працівника поліції чи згідний із результатом огляду, ОСОБА_1 спочатку намагався ухилитись від прямої відповіді на запитання працівника поліції, однак згодом ОСОБА_1 погодився з позитивним результатом огляду на стан сп'яніння та відмовився проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду в закладі охорони здоров'я.
Також, до матеріалів справи долучено відеозапис, на якому зафіксовано з'ясування працівником поліції в відділі поліції у ОСОБА_1 його бажання на ознайомлення зі змістом та отримання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.
Жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не висловлював.
Процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час проходження огляду на стан спяніння та зясування щодо бажання ознайомлення зі змістом протоколу та його отримання копії, які зафіксовані відеозаписом свідчить про те, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу.
Відеозаписи містять присутність двох свідків про оголошенню ОСОБА_1 про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розумів, що проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння саме як водій транспортного засобу у зв'язку з тим, що поліцейський підозрює його в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 повністю погодився із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу Драгер.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківку приладу Drager Alcotest (а.с.1), в результаті огляду ОСОБА_1 поліцейським за допомогою технічного засобу було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 2.57 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок. (а.с. 1).
Так, до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не чітка вимова, огляд було проведено за допомогою Газоаналізатора Алкотест 6810, результат огляду на стан сп'яніння був позитивний 2.57 % проміле. У відповідній графі акту щодо згоди обстежуваної особи, зазначено, що останній відмовився від підписання акту огляду. В акті зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із їх даними щодо проживання та підписами.
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в КНП Надвірнянська ЦРЛ (а.с.6), складеного о 23.25 год. 26.03.2022 року у зв'язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Зазначено, що особу встановлено на підставі бази даних ІПНП України. Зазначено, що огляд на стан сп'яніння у медичному закладі не проводився у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від його проведення, в результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення ААБ №032992.
До матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/7813 чинне до 04.10.2022 року відповідно до якого газоаналізатор Алкотест 6810 ARВF-0441 відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 і за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння (а.с.10).
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7-8), з яких вбачається, що 26.03.2022 року згідно дислокації несли службу на території с. Пнів, близько 22.30 год. по вул.. С.Стрільців було зупинено для перевірки автомобіль «Mercedes-Benz G-200» реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв'язку із комендантською годиною. Було встановлено, що даним автомобілем керував водій ОСОБА_1 , в якого були явні ознаки алкогольного сп'яніння. В подальшому було викликано працівників поліції для оформлення відповідних документів. В присутності свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння і в їхній присутності водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого становив 2.57 % проміле, з чим ОСОБА_1 був згідний, в результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення. За ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначено, що автомобіль було доставлено на територію Надвірнянського РВП. Також зазначено про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із матеріалами справи.
При ухваленні постанови суду, судом зазначено про те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є військовослужбовцями, несли службу на той час у територіальній обороні, а на даний час здійснюють обов'язок з захисту України у складі ЗСУ в зоні бойових дій, що підтверджується відповіддю від 24.06.2022 №16, а тому враховуючи це, суд позбавлений можливості здійснити допит зазначених осіб у судовому засіданні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини якщо органи влади продемонстрували належну обачність у своїх зусиллях щодо пошуку та виклику свідків, їх відсутність як така не призводить до необхідності припинення розгляду справи та не порушує вимоги статті 6 Конвенції щодо допиту свідка в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що працівники тер оборони зацікавлені в тому, щоб ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки вони носять бездоказовий характер та засновані на безпідставних припущеннях.
Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків в частині обставин проведення огляду на стан сп'яніння не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
У відповідності до рапорту інспектора СРПП Надвірнянського РВП лейтенанта поліції Арсенич І.Ш. під час несення служби 26.03.2022 року о 22.30 год. в с. Пнів по вул.. С.Стрільців представниками територіальної оборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно плану дислокації в с. Пнів в комендантський час було зупинено транспортний засіб «Mercedes-Benz G-200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм якого було встановлено ОСОБА_1 , якими було викликано працівників поліції, оскільки при спілкуванні з водієм було виявлено у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Останньому на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора приладу Драгер 6810, результат склав позитивний 2.57 % проміле. Водій ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із протоколом, який був складений у його присутності та надання будь яких пояснень.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Надвірнянського РВП про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи також долучено постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №962094 від 27.03.2022 року, внаслідок якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за керування ним транспортним засобом о 22.30 год. 26.03.2022 року в с. Пнів без посвідчення водія. Слід звернути увагу, що у постанові суду наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із даною постановою та отримання її копії. Що свідчить про те, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом з порушенням ПДР України (а.с.9).
Апеляційним судом, в результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер проведено поліцейським в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився огляд.
Апеляційний суд вважає доведеним те, що водій ОСОБА_1 26.03.2022 року о 22 год. 30 хв. в с. Пнів по вул. Січових Стрільців, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz G-200» реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора "Drager Аlcotest 6810" у присутності двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : результат 2,57 проміле. Цим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Капака В.М. залишити без задоволення.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв