Справа № 350/447/22
Провадження № 22-ц/4808/985/22
Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.
Суддя-доповідач Фединяк
15 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Шандалович В.В.
з участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Яша П. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Яша Петра Казимировича на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2022 року постановлене у складі судді Бейка А.М. у с.Рожнятів у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання припинити втручання в особисте життя шляхом припинення відеофіксації та відведення камери відеоспостереження,
У травні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання припинити втручання в особисте життя шляхом припинення відеофіксації та відведення камери відео спостереження.
Позовна заява, мотивована тим, що позивачі є членами однієї сім'ї та проживають разом у будинку АДРЕСА_1 . 12.11.2021 року помітили що їхні сусіди на своєму будинку, розташованому навпроти по діагоналі зліва від їхнього домоволодіння встановили на фасаді три камери зовнішнього відеоспостереження, одна з яких, об'єктивом направлена у сторону їх домоволодіння, а дві інші - на дороги загального користування. Вони повністю поділяють дії по встановленню відеоконтролю, як дієвого способу захисту відповідачами свого життя та здоров'я, а також належного їм майна, проте, враховуючи мету встановлених камер, очевидним є те, що їх сусіди, відповідачі по справі, здійснюють відеоспостереження не тільки за домоволодінням в межах своєї присадибної ділянки, але і поза її межами, оскільки таке відеоспостереження захоплює значну частину простору, який знаходиться за межею належного їм будинку та земельної ділянки. Таким простором є їхнє домоволодіння та земельна ділянка, на якій воно знаходиться, дорога загального користування, якою вони користуються, а об'єктами цього спостереження є вони жителі зазначеного домоволодіння. Оскільки в зону огляду встановлених відповідачами відеокамер потрапили вони та їхнє домоволодіння, а також дорога загального користування, якою вони всі користуються, таке розташування встановленої системи відеонагляду їх не влаштовує, у зв'язку з чим вони звернулись до ОСОБА_1 , з метою досудового врегулювання спору, із заявою-пропозицією, в якій повідомили, що не бажають і не дають згоди, щоб встановлені відеокамери вели спостереження за їхнім домоволодінням і як наслідок, не бажають, щоб за допомогою системи відеонагляду здійснювалось відеоспостереження, збирання та зберігання інформації про їхнє приватне життя та членів їхньої сім'ї.
У зв'язку із чим, вони запропонували відповідачам відвернути або демонтувати відеокамери (камеру) та знову провести їх монтаж таким чином, щоб в поле зору не потрапляло їхнє домоволодіння, земельна ділянка, на якій воно розташоване та дорога загального користування, якою вони користуються, а також видалити всю інформацію, отриману внаслідок здійснення відеофіксації, яка зберігається на носіях збереження інформації. На вищезазначену заяву-пропозицію від відповідачів надійшла відповідь, у якій зазначено, що вони, встановили систему безпеки дому (камери відеоспостереження) у зв'язку з відповідними обставинами, оберігаючи свою приватну власність і матеріальні цінності, доступними для них методами які не порушують закон та Конституцію України, тобто ведуть відеоспостереження своєї приватної власності і зон, з яких грабіжники можуть вести фото та відеофіксацію його приватної власності. Окрім цього, зазначили, що приватне життя позивачів, а також їхнє домоволодіння їх не цікавить. Фото та відеоматеріали, на яких вони чи інші особи, які на їхню думку будуть спричиняти порушення прав чи порушення закону, будуть передані ним до правоохоронних органів, які будуть надавати правову оцінку тим чи іншим діям і накладати адміністративну чи кримінальну відповідальність за скоєні дії. Оскільки відповідач відмовився у добровільному порядку відвернути відеокамери, вони звернулися до Перегінської селищної ради із заявою, у якій просили провести обстеження земельних ділянок та дати відповідь на поставлені у заяві запитання. Уповноважена комісія з виїздом на місцевість провела обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 та встановила, окрім іншого, що на житловому будинку відповідача встановлені три камери зовнішнього відеоспостереження, одна з яких направлена в сторону домоволодіння ОСОБА_7 .
Просять, зобов'язати відповідачів припинити відеоспостереження та відвернути камеру зовнішнього відеоспостереження, встановлену на фасаді будинку, який належить ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці кадастровий номер 2624883601:02:001:0115, яка належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_2 , у радіус огляду (відеоспостереження) якої потрапляє домоволодіння та земельна ділянка, що знаходяться у АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі по 1000 (одна тисяча) гривень на користь кожного з позивачів; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Рішенням Рожнятинського районного суду від 24 червня 2022 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання припинити втручання в особисте життя шляхом припинення відеофіксації та відведення камери відеоспостереження задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинити відеоспостереження та відвернути камеру зовнішнього відеоспостереження, встановлену на фасаді будинку, який належить ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці кадастровий номер 2624883601:02:001:0115, яка належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_2 , у радіус огляду (відеоспостереження) якої потрапляє домоволодіння та земельна ділянка, що знаходяться у АДРЕСА_2 .
Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користь ОСОБА_3 понесені позивачами судові витрати по справі, а саме: 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Яш П. К. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що встановлені на будинку відеокамери перебувають в робочому режимі, позаяк система відео нагляду знаходиться в стані монтажу. Разом з тим, камери не є записуючими пристоями, а лише оптичними приладами, які повинні бути змонтовані і працювати разом з додатковим обладнанням (розтер, накопичував інформацію, записуючий пристрій, монітор) яке на дани час відсутнє. В такому вигляді в якому вони є, виконують функцію муляжу, оскільки технічно не спроможні здійснювати відеофіксацію. В справі є чотири позивачі однак в судовому рішенні не вказано які саме права кожного з них порушено. Також просить стягнути з позивачів на користь відповідачів понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 1488 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
У серпні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому довиди апеляційної скарги заперечили. Вказують, що доводи подані апелянтом спростовуються дослідженими судом першої інстанції обставинам справи на підставі досліджених у судовому засіданні доказах. Враховуючи Акт обстеження від 12.01.2022 року у якому уповноважена Комісія органу місцевого самоврядування установила факт направленості відеокамери, встановленої на фасаді будинку відповідачів, а також зафіксовані на доданих до матеріалів справи відеозаписах обставини направленості такої камери на прибудинкове подвір'я та домоволодіння, в тому числі житлові кімнати позивачів, які у судовому засіданні не спростовані відповідачами, вважають, що судод обгрунтовано доведеним є факт направлення встановленої на фасаді житлового будинку відповідачів спірної відеокамери на приватну територію домоволодіння позивачів.
У судовому засіданні представник апелянтів Яш П.К. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явились.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання припинити втручання в особисте життя шляхом припинення відеофіксації та відведення камери відео спостереження, суд першої інстанції виходив з того, що вивчивши наявні в матеріалах справи докази суд прийшов до переконання про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснюють спірною камерою відеоспостереження за особистим життям позивачів в межах їх приватного домоволодіння, тобто має місце порушення немайнових прав позивачів, які підлягають захисту у судовому порядку, шляхом задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідачів припинити відеоспостереження та відвернути камеру зовнішнього відеоспостереження, встановлену на фасаді їхнього будинку, у радіус огляду (відеоспостереження) якої потрапляє домоволодіння та земельна ділянка, що знаходяться у АДРЕСА_2 нележне позивачам.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону і обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що позивачі є членами однієї сім'ї та проживають разом у будинку АДРЕСА_2 , яка є приватною власністю, що підтверджено копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССЕ №900225 (а.с.13) та копією свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 (а.с.15).
Позивачі ствердили, що їхнє домоволодіння розташовано навпроти по діагоналі зліва від домоволодіння відповідачів, що також вбачається з схеми розташування земельної ділянки, зображеної на копії плану меж земельної ділянки (а.с.15) та підтверджено актом від 12.01.2022, який засвідчений особистими підписами членами уповноваженої комісії Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (а.с.21, далі за текстом Акт обстеження).
Таке розташування житлових будинків позивів і відповідачів останніми не заперечувалось.
Позивачі зазначили, що 12.11.2021 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спільно збудованому ними будинку, який розташований навпроти по діагоналі зліва від їхнього домоволодіння, встановили на фасаді три камери зовнішнього відеоспостереження, одна з яких об'єктивом направлена у сторону їх домоволодіння, а дві інші - на дороги загального користування.
На підтвердження своїх доводів позивачі до матеріалів позовної заяви долучили примірник Заяви-пропозиції (а.с.16), яка була направлена відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджено копією фіскального чека та описом вкладення до рекомендованого листа (а.с.18), з якої вбачається, що позивачі повідомили ОСОБА_1 про те, що вони не бажають і не дають згоди, щоб встановлені ним відеокамери вели спостереження за їхнім домоволодінням (включаючи всі споруди, що входять до його складу, подвір'я, ворота, паркан), земельною ділянкою, на якій воно розташоване, а також дорогою, якою вони кожного дня користуються, і не бажають, щоб він за допомогою системи відеонагляду здійснював збирання та зберігання інформації про їх приватне життя та членів їх сім'ї, яка потрапила, потрапляє і буде потрапляти в сховище системи відеоспостереження. У зв'язку з чим запропонували відповідачу відвернути або демонтувати відеокамери (камеру) та знову провести їх (її) монтаж таким чином, щоб в поле зору не потрапляло їхнє домоволодіння, земельна ділянка, на якій воно розташоване та дорога загального користування, якою вони користуються, видалити всю інформацію, отриману внаслідок здійснення вищеописаної відеофіксації, яка ймовірно зберігається на носіях збереження інформації.
На вищезазначене повідомлення, відповідач ОСОБА_1 надіслав позивачам Відповідь на лист «Заява-пропозиція», в якій зазначено, що він, володіючий приватною власністю (домоволодінням), встановив систему безпеки дому (камери відеоспостереження) у зв'язку із:
- посяганням на його приватну власність (проведення фото та відео фіксації його дому та інших господарських будівель, громадянкою ОСОБА_3 , без його дозволу).
- постійними наклепами на нього та його сім'ю (про те, що він у нетверезому стані розбиває пляшки/скло, розкидає сміття, а також малює «Хрести» на дорозі загального користування та на заїзді до приватної власності ОСОБА_9 ) громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_6
- знаходженням біля його дому та приватної власності, в нічний і денний час, осіб (невідомих йому) та автомобілів (вікна яких затоновані і номерні знаки відсутні або затерті гряззю) без його відома, про що не одноразово йому повідомляли його сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (також надали йому відео та фото матеріали), які є користувачами єдиного заїзду та дороги до свого дому і приватної власності.
- великою конфліктністю до нього та його сім'ї зі сторони громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (про що є написано заяви до поліції), а також постійних погроз щодо завдання матеріальних збитків його майну та здоров'ю.
- з серіями пограбувань приватних домоволодінь в с. Небилів та с.Перегінськ (відомих йому від самих постраждалих).
У вищезазначеному листі ОСОБА_1 зазначив, що він як громадянин України, оберігає свою приватну власність і матеріальні цінності, доступними для нього методами які не порушують закон та Конституцію України, тобто веде відеоспостереження своєї приватної власності і зон, з яких грабіжники можуть вести фото та відеофіксацію його приватної власності (єдиний заїзд та дорога загального користування, які проходять біля його дому), а також можуть проникнути до його дому та інших матеріальних цінностей. Фото та відеоматеріали, на яких позивачі чи інші особи, які на його думку будуть спричиняти порушення його прав чи порушення закону, будуть передані ним до правоохоронних органів, які будуть надавати правову оцінку тим чи іншим діям і накладати адміністративну чи кримінальну відповідальність за скоєні дії.
З огляду на викладене, відповідач запропонував позивачам користуватись прилеглою до їхнього дому альтернативною дорогою загального користування, щоб не потрапляти в поле зору відео спостереження (а.с.17).
Відповідь на лист «Заява-пропозиція», позивачі звернулися до Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області із заявою від 22.12.2021 (а.с.19), у якій виклали суть спору та просили провести обстеження земельних ділянок сторін по справі та дати відповідь на поставлені у заяві запитання.
На виконання вищезазначеної заяви, Комісія в складі депутатів селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальника відділу земельних ресурсів та екології селищної ради (далі - Комісія), в присутності зацікавлених сторін з виїздом на місцевість, провела обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 на предмет встановлення на житловому будинку камер зовнішнього відеоспостереження та встановила такі факти, зафіксовані у Акті обстеження від 12.01.2022 (а.с.21):
1. Земельна ділянка площею 0,0678 га, кадастровий номер 2624883601:02:001:0115, 25.09.2013 передана у власність громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На земельній ділянці розташований житловий будинок. Присутня ОСОБА_2 ствердила, що будівництво житлового будинку вона здійснює разом із своїм чоловіком ОСОБА_1 .
2. Житловий будинок (незавершене будівництво) знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відносно домоволодіння ОСОБА_7 будинок сім'ї ОСОБА_1 розташований навпроти через
АДРЕСА_3 . На житловому будинку ОСОБА_1 встановлені три камери зовнішнього відеоспостереження, від камер відходять кабелі електроживлення. Одна із камер направлена в сторону домоволодіння ОСОБА_7 .. При цьому, ОСОБА_2 стверджувала, що камери працюють, відеоспостереження із всіх камер здійснюється тільки за під'їзними дорогами до їхнього будинку та прибудинкової території.
Окрім цього, до матеріалів цивільної справи позивачами додано відеозаписи, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску «Verbatim CD-R 700 mb 52x 80min» та двома такими ж відеодисками із копіями відеозаписів для відповідачів (а.с.30-31).
Так, з відеозаписів «1», «2», «3», та «4» вбачається, що на житловому будинку відповідачів установлена відеокамера.
На відеозаписах «3» та «4» зафіксовано прибудинкове подвір'я, транспортний засіб та домоволодіння позивачів, до складу якого входять житловий будинок, дворовий туалет, господарські споруди та інші приміщення.
Стосовно направленості спірної камери у подвір'я позивачів, які зафіксовані на відеозаписах «3» та «4», представник відповідачів ствердив, що вважає, що за таким подвір'ям є дорога загального користування, яка є громадським місцем, а також приватна територія його довірителів, які мають право використовувати у майбутньому систему відеоспостереження.
Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями статті 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (частина перша статті 270 ЦК України).
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (частина перша статті 275 ЦК України).
У частині першій статті 307 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (частина третя статті 307 ЦК України).
Згідно пунктів г), е) частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.
У частині першій статті 103 ЗК України закріплено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що термін «приватне життя» є широким поняттям, який не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім'я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).
Відносно фотографій Європейський Суд вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов'язання, невід'ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов'язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що факт встановлення відеокамери на житловому будинку відповідачів є доведеним. Тому судом вірно встановлено, що спірними у цій справі є обставини, що стосуються направлення встановленої на фасаді житлового будинку відповідачів однієї відеокамери на територію домоволодіння позивачів, яка є їхньою приватною власністю та факт ведення відеоспостереження такою камерою, у зв'язку з чим можуть порушуватись немайнові права позивачів.
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інтанції не вказав чим саме порушено право кожного з позивачів не знайшли свого підтвердження, адже як встановлено судом позивачі є членами сім'ї які проживають в одному домоволодіння. А згідно акту обстеження, у якому уповноважена Комісія органу місцевого самоврядування установила факт направленості відеокамери, встановленої на фасаді будинку відповідачів, а також зафіксовані на вищезазначених відеозаписах обставини направленості такої камери на прибудинкове подвір'я, на домоволодіння, в тому числі житлові кімнати позивачів, які не були спростовані відповідачами, і що прямо порушує права позивачів.
Разом з тим, дововоди апеляційної скарги про те, що відеокамери виконують функцію муляжа не знайшли свого підтвердження, так як вбачається з матеріалів справи на спростування доводів позивачів та на підставність заявлених заперечень відповідачі додали до відзиву на позовну заяву фотосвітлини (а.с.38-42), на яких зображено електричний подовжувач та електричні проводи (а.с.38.), спірну відеокамеру, встановлену на будинку відповідачів (а.с.39) та паперовий носій інформації, викладений іноземною мовою із зображеннями (а.с.40-42) однак судом вірно зазначено, що фотосвітлина, на якій зображено електричний подовжувач та електричні проводи, не може слугувати підтвердженням доводу відповідачів про те, що встановлена ними камера відеоспостереження не перебуває у робочому режимі і не є записуючим пристроєм, оскільки цією фотосвітлиною не доведено, що ці подовжувач та проводи є складовими тільки спірної відеокамери.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна відеокамера, установлена відповідачами на належному їм житловому будинку є камерою відеоспостереження, яка перебуває у робочому стані та якою ведеться відеоспостереження в розумінні ст. 307 ЦК України за територію, на якій розташоване приватне домоволодіння позивачів.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто позовну заяву у відповідності до норм матеріального права, прийнято обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи, тому підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не встановлено.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Яша Петра Казимировича залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення
Повний текст постанови складено 20 вересня 2022 року.
Судді: В.Д.Фединяк
Л.В.Василишин
І.О.Максюта