20 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1436/22 пров. № А/857/9783/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Главач І.А.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Івано-Франківськ 23 травня 2022 року у справі №300/1436/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,
25.03.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - Управління), просила визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №38-ФС від 22.09.2021 в розмірі 60 000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 виконувала трудову функцію, яка притаманна саме продавцю товарів, на користь та в інтересах позивача, а саме здійснила реалізацію товарів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належать позивачу, не провела розрахункові операції, однак мала доступ до готівкових коштів позивача, які знаходилися у касі останнього. Суд першої інстанції вказав, що перебування позивача за межами України не спростовує факту виявленого порушення. Суд першої інстанції зазначив, актом перевірки територіального органу ДПС підтверджується порушення позивачем законодавства про працю, а саме, допущення працівника до роботи без укладення трудового договору та неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Суд першої інстанції вказав, що акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України та дійшов висновку, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області, приймаючи спірну постанову, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже така постанова є правомірною.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 станом на день проведення перевірки 12.08.2021 року та день складання відносно неї працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області вказаного Акту (Довідки) знаходилась за межами території України, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20.01.2022. Скаржник вказує, що про складення акта фактичної перевірки від 12.08.2021 ОСОБА_1 дізналась вже після винесення оскаржуваної постанови, а тому була позбавлена можливості надати будь які пояснення, заперечення, долучити докази здійснення ОСОБА_2 власної підприємницької діяльності, а також надати договір про спільну діяльність від 01.08.2021 року, що був укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на адресу позивачки надходив акт (довідка) фактичної перевірки від 12.08.2021 №090487, а також докази вручення такого акта позивачці. Скаржник вказує, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області, яке розглянуло справу про накладення штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 без належного повідомлення про такий розгляд, порушило вказані норми чинного законодавства України, порушило право позивачки на захист та не дало можливість повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, що призвело до винесення незаконної постанови. Скаржник звертає увагу, що а ні в матеріалах перевірки, а ні в матеріалах даної справи немає жодного доказу, який би підтверджував, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли відносини притаманні для працівника та роботодавця зокрема, що ОСОБА_2 виконувала певну роботу, яка має характерну тривалість, що ОСОБА_2 виконувала роботу в інтересах ОСОБА_1 під її контролем та відповідно до її вказівок у відповідності до графіка роботи, керуючись правилами внутрішнього трудового розпорядку, отримувала від позивачки заробітну плату, тощо. Скаржник також зазначає, що ОСОБА_2 є самостійним суб'єктом господарювання та зареєстрована 05.07.2021 року у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець, видом її економічної діяльності є аналогічним тому, який здійснює ОСОБА_1 , а саме: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Вважає, що судом першої інстанції не встановлені всі обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Управління подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи - підприємця, що наявне в даному випадку. Зазначено, що ОСОБА_2 виконувала трудову функцію, яка притаманна саме продавцю товарів, на користь та в інтересах позивача, а саме здійснила реалізацію товарів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належать йому, не провела розрахункові операції, однак мала доступ до готівкових коштів позивача, які знаходилися у касі останнього. Вважає, що посилання представника позивача на наявність у матеріалах справи Договору про спільну діяльність, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.08.2021 жодним чином не впливає на виявлені інспекторами ГУ ДПС в Івано-Франківській області порушення вимог законодавства про працю. Щодо неотримання позивачкою повідомлення Управління Дерджпраці про розгляд справи про накладення фінансових санкцій Управління повідомляє, що конверт з повідомленням позивачці надіслано 05.10.2021 на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, що 17.08.2021 на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.08.2021 №8511/6/09-19-07-06-20 про вжиття заходів реагування за результатами проведеної фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_1 .
До вказаного листа додано копію Акта про проведення фактичної перевірки від 12.08.2021 № 090487, відповідно до якого спеціалістами ГУ ДПС в Івано-Франківській області під час проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено порушення законодавства про працю, а саме: статтей 21-24 КЗпП України.
У вказаному Акті зазначено, що на момент проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 трудова угода з продавцем ОСОБА_2 не укладалася.
У письмових поясненнях від 12.08.2021 ОСОБА_2 зазначила, що підміняє підприємця ФОП ОСОБА_1 5 днів у магазині «Продукти», режим роботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
22.09.2021 Управлінням Держпраці на підставі акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.08.2021 №090487 прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №38-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 60 000 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) та відповідно до такої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (пункт 80.6 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до підпункту 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - КЗпП України) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20.
Щодо факту самого порушення, яке ставиться у вину позивачу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Нормами статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
Відповідальність, передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця, а тому ключовим питання при вирішенні спірних правовідносин є встановлення наявності або відсутності фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, фактичне виконання особою трудових функцій без оформлення трудових відносин.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, повинен був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Як зазначено в акті фактичної перевірки від 12.08.2021, на підставі якого в подальшому винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладено на момент проведення фактичної перевірки трудової угоди.
У письмових поясненнях, копія яких долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 зазначила, що підміняє підприємця 5 днів, інформація щодо стажу роботи та одержуваної заробітної плати відсутня.
В свою чергу, позивач зазначає, що не здійснювала фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи, станом на 12.08.2021 ФОП ОСОБА_1 знаходилась за межами території України, а ОСОБА_2 є самостійним суб'єктом господарювання та зареєстрована 05.07.2021 як фізична особа-підприємець.
Так, відповідно до долученої до матеріалів справи копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 05.07.2021 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності - 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
До матеріалів справи позивачем долучено Договір про спільну діяльність від 01.08.2021, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , відповідно до умов якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами для отримання прибутку. Для досягнення цієї мети ФОП ОСОБА_1 надає можливість використовувати ФОП ОСОБА_2 належну їй тимчасову споруду (магазин), що розташований по АДРЕСА_1 . Під час ведення спільних справ кожна з сторін має право діяти від імені Сторін.
Так, відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Отже, фізична особа-підприємець має право здійснювати підприємницьку діяльність самостійно, шляхом створення юридичних осіб, із залученням найманої праці та спільно з іншими особами на підставі відповідних угод.
Таким чином, факт проведення розрахункових операцій ФОП ОСОБА_2 та продажу товару у магазині за адресою АДРЕСА_1 під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , не може бути самодостатнім підставою на підтвердження трудового характеру правовідносин між ФОП ОСОБА_2 та позивачем, а є наслідком реалізації договору про спільну діяльність фізичних осіб-підприємців.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що однією з ключових, законодавчо визначених цілей здійснення заходів перевірки суб'єктів господарювання на дотримання вимог щодо офіційного оформлення працівників (окрім безпосереднього захисту їх прав), є здійснення вказаними працівниками належних відрахувань у визначені державні фонди з отриманої заробітної плати.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 (яку податковий орган самостійно визначив працівником позивача) має статус фізичної особи-підприємця, що передбачає сплату нею, зокрема, єдиного внеску, внаслідок чого вищезазначена мета по утриманню належних відрахувань досягається.
Відсутність належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем, виключає підстави для притягнення його до відповідальності, встановленої частиною 2 статті 265 КЗпП України.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання позивачем як примірника акта фактичної перевірки, так і повідомлення Управління про розгляд справи про накладення штрафу.
В свою чергу, відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу (пункт 4 Порядку №509)
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
З огляду на це, обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Таке тлумачення положень Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач ухилявся від одержання повідомлення або ж вчиняв інші недобросовісні дії, намагаючись уникнути участі у розгляді справи, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неналежне повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи, тоді як обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості одночасного використання будь-якого іншого способу, із передбачених пунктом 3 Порядку №509, з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд справи. Застосування інших способів повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу з матеріалів справи не встановлено; відповідачем такі не вказані.
При цьому, враховуючи положення статті 2 та статті 6 КАС України, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
За встановлених обставин, висновки відповідача не відповідають критерію доведення «поза розумними сумнівом», яким повинен керуватись суд при оцінці доказів, про що зазначив у своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України», практику якого згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосовувати судами як джерела права.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_2 з позивачем, на час проведення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області перевірки, у відносинах, які тотожні трудовим відносинам, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами проведення між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 спільної господарської діяльності, виходячи з того, що одним із завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства, а тому покликання контролюючого органу на імовірні порушення вимог законодавства без підтвердження належними та допустимими доказами, не може підтверджувати такі порушення автоматично. Таким чином, оцінка досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови уповноваженими особами відповідача не було об'єктивно встановлено всіх обставин в частині оформлення трудових відносин.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 38-ФС від 22.09.2021 не відповідає встановленим статтею 2 КАС України критеріям обґрунтованості та безсторонності (неупередженості), а тому підлягає скасуванню.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановлено обставини справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №300/1436/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №38-ФС від 22.09.2021.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
Н. М. Судова-Хомюк