19 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/17765/21 пров. № А/857/9512/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року, ухвалене суддею Друзенко Н.В. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у справі № 460/17765/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій,-
24 грудня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо непризначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС; зобов'язати призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 28 травня 2021 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що за обставиною проживання в зоні гарантованого добровільного відселення позивач має право на зниження загального пенсійного віку на 4 роки, за обставиною роботи в зоні радіоактивного забруднення - на зниження пенсійного віку на 2 роки, тобто за жодним із критеріїв позивач не набула права на зниження пенсійного віку на 5 років. З огляду на наведене, суд виснував, що бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії позивачу на підставі ст. 55 Закону №796-ХІІ не містить ознак протиправності.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 4), що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
22 липня 2021 року (після досягнення 55-річного віку) позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з відомостями, що містяться в особистому кабінеті позивача на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України в мережі Інтернет, за результатами обробки звернення від 22 липня 2021 року пенсійним органом було прийнято рішення щодо призначення пенсії (дата відповіді 29 липня 2021 року) (а.с.14-18).
Разом з тим, фактично пенсія позивачу не була призначена і про причини непризначення пенсії позивачу повідомлено не було. Доказів на підтвердження протилежного сторонами суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії із зниженням пенсійного віку протиправною, звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо соціального захисту та пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані Законом України України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
За нормами абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.
Відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Як встановлено судом, позивач має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
Згідно з довідкою Коростського старостинського округу № 2 Сарненської міської ради від 08 грудня 2021 року № 13/01-1767 (далі довідка № 13/01-1767), позивач з 27 травня 1966 року по 01 вересня 1985 року, з 01 липня 1986 року по 03 серпня 1989 року проживала в селі Одринки Сарненського району Рівненської області.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 (далі Перелік № 106), село Одринки Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відтак, довідкою № 13/01-1767 підтверджується проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років 1 місяця 2 днів, в тому числі понад 3 роки станом на 01 січня 1993 року.
Враховуючи, що позивач проживала у відповідній зоні в період з 01 по 31 липня 1986 року, то вона має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, а також додатково на 1 рік за повних два роки проживання.
З огляду на вказане, за обставиною проживання у селі Одринки Сарненського району Рівненської області в період з 01 липня 1986 року по 03 серпня 1989 року позивач має право на зниження загального пенсійного віку на 4 роки.
Також копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (дата заповнення 21 серпня 1986 року) та витягу з наказу Бутейківської восьмирічної школи від 16 серпня 1986 року № 24 «Про призначення та звільнення з роботи» підтверджується, що позивач в період часу з 15 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року працювала на посаді вихователя групи у Бутейківській восьмирічній школі.
Бутейківська восьмирічна школа (тепер Бутейківська гімназія) розташована в селі Бутейки Сарненського району Рівненської області, яке згідно з Переліком № 106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Тобто, у період з 15 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року, що становить 5 років 0 місяців 18 днів, позивач працювала в зоні гарантованого добровільного відселення.
Оскільки в період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та по 31 липня 1986 року позивач не працювала на території зони гарантованого добровільного відселення, тому вона не має права на застосування в даному випадку початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.
Однак, враховуючи, що строк роботи в названій зоні радіоактивного забруднення становить 4 повних роки, тому за обставиною роботи в Бутейківській восьмирічній школі, що знаходиться в селі Бутейки Сарненського району Рівненської області, протягом 15 серпня 1986 року 02 вересня 1991 року позивач має право на зниження загального пенсійного віку на 2 роки.
Таким чином, дослідивши обставини проживання та роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, суд прийшов до висновку, що за жодним з критеріїв позивач не набула права на зниження пенсійного віку на 5 років.
При цьому, судом слушно не враховано доводів позивача щодо можливості визначення права на зниження пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ за сукупністю періодів проживання та роботи, з огляду на таке.
В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою ст. 55 Закону №796-XII, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Права на зниження пенсійного віку на 5 років позивач не набула, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено визначення права виходу на пенсію із зниженням пенсійного віку шляхом плюсування роботи або проживання в різних зонах.
Судом встановлено, що згідно з довідкою Рафалівської селищної ради від 24 листопада 2021 року № 1306 (далі довідка № 1306), позивач в період з 28 серпня 1989 року по 01 квітня 1994 року, з 01 квітня 1994 року по 24 листопада 2021 року (по дату видачі довідки) проживала в селищі міського типу Вараського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку № 106 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, довідкою № 1306 підтверджується проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років станом на 01 січня 1993 року, а саме з 28 серпня 1989 року по 01 січня 1993 року, що становить 3 роки 4 місяці 4 дні.
Вказаного вище періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю в силу вимог абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796 недостатньо для набуття права на зниження пенсійного віку на 5 років, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №460/17765/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель