Справа № 161/9755/22
Провадження № 2/161/3429/22
19 вересня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі :
головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Фурман Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
25.07.2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 31.08.2018 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 . Разом з тим, протягом останніх двох місяців вони з відповідачем припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння та поваги один до одного. На даний час ведення спільного господарства припинено, вони проживають окремо. Вважає, що подальше спільне життя та примирення є неможливими. У свою чергу, після розірвання шлюбу вона вважає за необхідне визначити розмір аліментів, котрі повинні стягуватися із ОСОБА_2 на утримання їх спільної доньки. Враховуючи викладене, просить суд постановити рішення, яким шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 31.08.2018 року Луцьким РВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області за актовим записом № 233 - розірвати та стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
До початку судового засідання позивачка подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач до початку судового засідання також подав заяву з проханням розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 31.08.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Луцьким РВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області за актовим записом № 233, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
За час шлюбу в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що на даний час шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, понад 2 місяці вони проживають окремо.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
Судом також встановлено, що після припинення шлюбних відносин та з моменту окремого проживання сторін, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася проживати разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від них.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку участі відповідача в матеріальному утриманні їх спільної малолітньої дитини, тобто між ними існує спір з цього питання.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, будь-яких інших осіб на утриманні не має, його місце працевлаштування та розмір середньомісячного заробітку суду не відомі.
Доказів іншого стороною відповідача суду не надано.
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здоровою, на обліку в лікарів не перебуває, самостійних доходів не має.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на її утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2022 рік» визначено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи з вищенаведеного, засад розумності та справедливості, суд вважає, що ОСОБА_1 довела обґрунтованість своїх вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим.
Також, при вирішенні заявлених позовних вимог суд приймає до уваги вимоги ст. 206 ЦПК України та вважає, що визнання відповідачем заявлених позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у тому числі й малолітньої доньки сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 25.07.2022 року (а.с. 1), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 992,40 грн., сплаченого за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
На підставі ст. ст. 24, 55, 56, 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 10, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 31.08.2018 року Луцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 233, - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 липня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 20 вересня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук