Справа № 686/19083/22
Провадження № 1-кс/686/8466/22
16 вересня 2022 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №22022240000000192,
встановив:
16.09.2022 року прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає.
Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє обґрунтування, яке значення має майно, на яке просить накласти арешт прокурор, як речовий доказ та які обставини за допомогою цього доказу можливо довести у кримінальному провадженні № 22022240000000192, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речі вимогам ст.98 КПК України.
В прохальній частині клопотання прокурор не зазначає про те, які він просить застосувати заборони (позбавлення права на відчуження, розпорядження чи користування), з метою збереження майна. Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України.
Крім того, до клопотання прокурора долучено нечитабельну копію протоколу обшуку, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити чи є майно, на яке просить накласти арешт прокурор, тимчасово вилученим, коли саме воно було вилучене та кому це майно належить.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять актуальних контактних даних особи, якій належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що не дає змоги повідомити вказану особу про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням які ознаки речових доказів, визначених ст.98 КПК України, наявні у вилученого предмету, його значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України.
Відповідно до ч. ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-
постановив:
Клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 22022240000000192, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя