Справа №760/27479/19 2/760/3974/22
14 липня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Омелько Г.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 169, 88 грн.
Посилається в позові на те, що 17.09.2014 відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав Заяву б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 11 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При встановленні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник карткового рахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.
За умовами п. 1.1.1.63. договору овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 27.08.2019 утворилася заборгованість у розмірі 25 169, 88 грн., яка складається з:
- 10 975, 06 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 5 267, 00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 6 570, 56 грн.- нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 682, 50 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;
- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);
- 1 174, 76 грн - штраф( процентна складова).
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 02.10.2019 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 14 січня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві вказав, що проти розгляду справи без його участі та винесення заочного рішення судом не заперечує.
Відповідач до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Повідомлення про виклик до суду було направлено йому на мобільний номер телефону, підтвердження отримання міститься в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
11.12.2020 позивач подав до суду клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 175/4576/14 від 17 липня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, доведені до їх відома, а тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 17.09.2014 відповідач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, тому підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
При укладанні договору №б/н від 17.09.2014 сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.
До зазначеної Анкети-заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком 17.09.2014 та 29.12.2017 відповідачу було видано кредитні картки.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування 17.09.2014 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 0, 00 грн., який 17.09.2014 був збільшений до 500 грн, 09.10.2014 був збільшений до 2 000, 00 грн., 15.07.2016 був збільшений до 4 000, 00 грн., 28.09.2017 був збільшений до 11 000, 00 грн., 20.10.2017 був збільшений до 16 000, 00 грн., 21.02.2019 був зменшений до 14 250, 95 грн., а 03.04.2019 кредитний ліміт був зменшений до 0, 00 грн.
З наданої позивачем виписки по кредитному договору вбачається, що відповідач користувався виданою банком кредитною карткою та періодично вносив платежі в погашення кредиту.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктом 62 положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі № 205/4176/18 від 11 листопада 2020 року.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своєчасно не сплачував банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27.08.2019 заборгованість за умовами договору становить 25 169, 88 грн., яка складається з:
- 10 975, 06 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 5 267, 00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 6 570, 56 грн.- нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 682, 50 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;
- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);
- 1 174, 76 грн - штраф( процентна складова).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, відзиву на позов та доказів належного виконання кредитних зобов'язань суду не надав, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 975, 06 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, пенею та штрафами, то позов у цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ч.1ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З цього випливає, що при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначено вище, договір між сторонами був укладений у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В її змісті процентна ставка за користування кредитом не зазначена і така графа самим бланком даного документа не передбачена.
Крім того, Анкета-заява не містить таких умов договору, як відповідальність позичальника, в тому числі в вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
Анкета-заява містять лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію.
Анкета-заява не містять даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати.
З наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» в ПриватБанку, вбачається, що вони є внутрішніми документами банку і відповідачем, як позичальником, не підписані.
Суд вважає, що надана позивачем роздруківка вказаних документів із сайту банку, не дає можливості ідентифікувати дані документи та їх редакцію станом на момент укладення договору, а тому не є достатніми для висновку про стягнення з відповідача процентів та штрафів, зазначених у позові.
Це ж підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 / провадження № 14-131цс19 / і не спростовано позивачем при зверненні до суду.
Верховний Суд зазначив, що норми ст.634 ЦК України при вирішенні такого спору застосовуватися не можуть, оскільки при зверненні до суду позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що саме долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг, якими обґрунтовуються вимоги позивача з посиланням на дану норму закону, які розміщені на офіційному сайті позивача, діяли при укладенні договору з відповідачем.
Виходячи з цього та викладеного вище, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.
Суд також вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, не підписані позичальником, а також підписана ним Анкета-заява позичальника, яка є єдиним свідченням прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, не можуть вважатися складовою кредитного договору в розумінні вимог Цивільного кодексу України.
За таких обставин надані документи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
З анкети-заяви відповідача, як позичальника, вбачається, що питання про розмір процентів при її підписанні відповідачем не узгоджувалося. Надані ж позивачем при зверненні до суду докази укладення договору не дають суду підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Суд вважає, що надані позивачем при зверненні до суду докази укладення договору не дають суду підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи отримання відповідачем кредиту банку, використання кредитних коштів на власні потреби, невиконання відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів, що призвело до прострочення тіла кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині та його право захистити своє порушене право шляхом зобов'язання відповідача, як боржника, виконати обов'язок з повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів.
Суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення процентів, штрафів та пені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованої суми тіла кредиту в розмірі 10 975, 06 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 845, 24 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 3,6,15,16,207, 509, 526, 530, 549,551, 610, 632, 633, 634, 638, 1048,1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»/ 49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570/ 10 975, 06 грн заборгованості та 845, 24 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.А.Усатова