Справа №760/3375/19 2/760/3664/22
28 липня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Усатової І.А.
при секретарі Омелько Г.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивував тим, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, внесеною до Реєстру фінансових установ, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності.
На момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувався Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача.
У встановленому п.п. 4.1, 4.2 зазначених Правил порядку відповідач оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки відповідача з офіційного веб-сайту позивача.
На підставі заявки 08.02.2016 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 10402 в електронній формі, за умовами п. 1.1., 1.3., 1.4. якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 1 500, 00 грн. строком на 1 день шляхом перерахування на картковий рахунок, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «Платежі онлайн».
Згідно з умовами п. 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процент від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п. 1.2 Договору; 3,8 проценти від суми позики що не була повернута своєчасно, за кожен день корисуванняпозикою понад строк зазначений в п. 1.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Позивачем належним чином виконані умови договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 63 594, 50 грн. з яких: 1 500, 00 грн. - борг за позикою; 62 094, 50 грн. - борг за процентами.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 26.07.2019 року у справі призначено спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Сторони в судове засідання не з'явились, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі .
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
18.10.2019 до суду надійшла заява відповідача, в якій просить надати копію позовної заяви для надання суду своїх заперечень проти позову.
24.10.2019 до суду надійшла заява від відповідача, в якій заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, зазначає, що жодних документів з суду до 24.09.2019 не отримував, копії позову не отримував, тому не мав змоги надати відзив на позовну заяву. Вказує, що ніколи не користувався послугами ТОВ «Веллфін», жодних документів та відомостей до даного товариства не надавав, жодних коштів від ТОВ «Веллфін» не отримував.
02.06.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
02.06.2020 до суду надійшла заява ТОВ «Веллфін» про розгляд за відсутності позивача.
05.06.2020 до суду надійшли пояснення від представника відповідача, в якому просить у задоволенні позову відмовити, вказує на необгрунтованость позову, зазначає, що ТОВ «Веллфін» не надано належних доказів на підтвердження укладення між товариством і відповідачем договору позики та отримання останнім коштів у позику.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувався Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача.
У встановленому п.п. 4.1, 4.2 зазначених Правил порядку ОСОБА_1 оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки відповідача з офіційного веб-сайту позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Механізм укладення електронного договору, в тому числі, вимоги до його підписання, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» і Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Зокрема, ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 цього Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ч.ч. 3, 6 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Позивач, звертаючись до суду з позовом вказує, що між сторонами, на підставі заповненої заявки 08.02.2016, підписано договір позики № 10402 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та Умовами п. 1.1., 1.3. договору відповідачу погоджено надання позики в сумі 1500,00 грн. строком на 12 днів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 6.10, 6.11 Правил надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом директором ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі позики, на рахунок банківської карти, зазначеної в Заявці, в строк не пізніше 1 робочого дня з дати підписання Договору позики Сторонами.
Пунктом 6.12 визначено, що датою укладення Договору позики між Товариством і Позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
У позовній заяви позивач посилається, що в порядку п. 1.4. договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1500,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «Платежі онлайн».
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів відповідачу.
Натомість, як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» від 02.06.2020 картка з рахунком, що зазначений у заявці,у відповідача відсутня.
Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору позики з відповідачем, а саме видачі Товариством коштів, зокрема, виписки з особового рахунку, копій квитанцій, меморіального ордеру, повідомлення про переказ коштів тощо.
Заявка не містить відомостей про оформлення відповідачем договору позики на умовах, обумовлених у позові.
Крім того, як вбачається з копії заявки на отримання позики, остання не містить будь-яких даних про видачу кредитних коштів та строку дії. Вказана заявка містить лише особисті дані та бажану суму кредиту.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.
ТОВ «ВЕЛЛФІН» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу коштів та розміру наданої позики, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу та процентів відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 1500,00 грн. - основної суми боргу задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування позикою, то слід зазначити наступне.
Товариство, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на п. 1.5 договору позики від 08.02.2016 . .
Оскільки судом встановлена відсутність доказів щодо отримання відповідачем коштів за договором позики, отже, відсутні підстави для сплати процентів за користування кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ТОВ «ВЕЛЛФІН» дотримало вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статями 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, статями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А. Усатова