Справа № 367/5311/20
Провадження №2/367/1485/2022
13 вересня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді за участі секретаря позивача представника позивача представника відповідачаЛинника В.Я, Балинської О.С., ОСОБА_1 , Білоус-Литвиненко Л.О., Матури О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» про стягнення виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивачка обґрунтовує тим, що з 16.02.1981 р. вона безперервно працювала на різних посадах в Київському виробничому об'єднанні ім. Артема, правонаступником якого згідно наказу Мінмашпрому № 314 від 11.10.1996 р. стала Державна акціонерна холдингова компанія «Артем». 10.06.2019 р. її було звільнено з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України. Таким чином, на день звільнення вона мала 38 років безперервного стажу роботи в Державній акціонерній холдинговій компанії «Артем», при цьому за час її трудової діяльності у відповідача до неї неодноразово застосовувалися різні заохочення за багаторічну та бездоганну працю, великий особистий внесок в оздоровлення дітей тощо.
Згідно умов колективного договору на 2017-2018 р.р., який діяв на день її звільнення, передбачено, що сторони колективного договору домовились сплачувати один раз допомогу працюючим пенсіонерам за поданням керівника і наказом президента компанії - голови правління, при розірванні трудового договору, крім випадків звільнення за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України, залежно від безперервного стажу роботи в компанії, жінкам, які мають понад 30 років стажу роботи, в розмірі не менше 2-х середньомісячних заробітків або посадових окладів (за вибором працівника).
Її середньомісячний заробіток складав 8732,94 грн, тому одноразова допомога становить 17465,88 грн, проте з вини відповідача в день звільнення така виплата їй здійснена не була.
01.11.2019 р. вона вернулась до відповідача з письмовою заявою про проведення остаточного розрахунку при звільненні, а саме: виплати зазначеної вище одноразової допомоги, проте отримала відповідь, що їй було відмовлено у виплаті цієї доплати у зв'язку з тим, що її звільнення відбулось за десять днів до початку літнього оздоровчого сезону, про яке вона завчасно не повідомила керівництво, не передала код доступу до робочого комп'ютеру та не надала пароль до електронної пошти дитячого комплексу.
Вважає таку відмову відповідача безпідставною та такою, що порушує її права, оскільки її заява про звільнення з роботи за власним бажанням була зумовлена неможливістю продовженням роботи у зв'язку з виходом на пенсію, відтак, вона не зобов'язана була попереджати про своє звільнення за два тижні. Також безпідставним та необґрунтованим є зазначення причини для відмови - не передання коду доступу до робочого комп'ютера та паролю до електронної пошти дитячого комплексу, оскільки дані обставини не є підтвердженням порушення нею трудових обов'язків.
Крім того, норми колективного договору не ставлять виплату допомоги у пряму залежність від завчасного попередження пенсіонером про своє звільнення згідно ст. 38 КУпАП та передання коду доступу до робочого комп'ютера та паролю до електронної пошти.
Оскільки відповідач не провів повний розрахунок в день звільнення, вважає, що з відповідача повинно бути стягнено також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що становить 125170,85 грн.
У зв'язку з викладеним просить суд стягнути з відповідача на її користь одноразову допомогу згідно умов колективного договору в розмірі 17465,88 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 125170,85 грн, що разом складає 142636,73 грн, та судові витрати.
Від керівника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що умови колективного договору закріплюють право, а не обов'язок відповідача сплачувати один раз допомогу працюючим пенсіонерам при розірванні трудового договору. Для реалізації такого права відповідач вказав у п. 5.1.18 колективного договору необхідні умови - наявність подання керівника та наказу президента компанії - голови правління при розірванні трудового договору, що є наслідком звернення підлеглого працівника про виплату. У разі згоди зі зверненням особи, яка звільняється, її керівник готує подання на президента компанії - голову правління. Таким чином, навіть якщо звільнення відбувається не за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України, для виплати допомоги необхідне подання керівника, тому відповідач звільнив позивачку з дотриманням всіх умов законодавства про працю України, в т.ч. умов колективного договору. Також, звернення позивачки від 01.11.2019 р. щодо виплати допомоги, передбаченої п. 5.1.18 колективного договору, було винесено на порядок денний засідання правління компанії, за результатом розгляду якого було прийнято рішення про відмову у задоволенні звернення позивачки. Оскільки компанія здійснила виплату всіх належних сум з урахуванням грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 148 календарних днів, заявлені позивачкою вимоги щодо виплати одноразової допомоги і стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, тому просить у задоволенні позову відмовити.
Від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила відхилити аргументи, наведені відповідачем у відзиві, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на те, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Пунктом 5.1.18 колективного договору на 2017-2018 р.р., яким керувалось підприємство на дату її звільнення, було встановлено саме зобов'язання, а не право підприємства виплачувати пенсіонерам при розірванні трудового договору одноразової допомоги. Відповідальне за виконання п. 5.1.1-5.1.29 колективного договору правління компанії. Відмова відповідача від документального оформлення виплати допомоги при дотриманні всіх умов трудової діяльності позивачем, передбачених п. 5.1.18 колективного договору, не може позбавляти її права на отримання даної допомоги. Також, протокол правління від 05.12.2019 р., відповідно до якого було прийнято рішення про відмову у задоволенні звернення позивача щодо виплати одноразової допомоги при звільненні, не є належним та допустимим доказом, який давав підстави для відмови їй у виплаті такої допомоги, оскільки вона ставила питання про таку виплату в день звільнення, а 01.11.2019 р. надсилала лист-вимогу про виплату тієї допомоги, яка повинна була виплатитися їй саме при розірванні трудового договору. До того ж, для виплати даної одноразової допомоги відповідно до умов колективного договору не потрібен протокол засідання правління відповідача. Зазначила також, що жодних нарікань щодо її роботи на підприємстві відповідача ніколи не було, заходи дисциплінарного впливу до неї ніхто не застосовував.
Від керівника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якій він просив відмовити в задоволенні позову, оскільки процедура та умови здійснення спірної виплати працівнику чітко передбачена п. 5.1.18 колективного договору та обов'язково передбачає подання керівника і наказ президента компанії - голови правління, що є наслідком звернення підлеглого працівника про виплату, тобто 2 підстави/умови, без існування однієї з яких така виплата не можлива. Відповідно до вимог статуту компанії, лист позивачки про виплату допомоги, передбаченої п. 5.1.18 колективного договору, 05.12.2019 р. було розглянуто правлінням компанії та прийнято рішення з оформленням належним чином протоколу про відмову у виплаті такої виплати.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.
Дослідивши докази по справі, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.1981 р. безперервно працювала на різних посадах ДАХК «Артем». 10.06.2019 р. її було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП. Таким чином, вона має безперервний стаж роботи на підприємстві 38 років.
На дату звільнення позивачки ДАХК «Артем» керувалось нормами колективного договору на 2017-2018 р.р., згідно п. 5.1.18 якого сторони домовились про виплату один раз допомогу працюючим пенсіонерам, за поданням керівника і наказом президента компанії - голови правління при розірванні трудового договору, крім випадків звільнення за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України, залежно від безперервного стажу роботи в компанії, жінкам, які мають понад 30 років стажу роботи - не менше двох середньомісячних заробітків або посадових окладів (за вибором працівника).
В день звільнення ОСОБА_1 відповідач здійснив виплату всіх належних їй сум крім одноразової допомоги, передбаченої п. 5.1.18 колективного договору.
Вказані вище обставини визнаються учасниками справи, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення становила 8732,94 грн ((8260,10+9205,78):2), що підтверджується довідкою про доходи від 03.06.2020 р. № 85-043.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Статтею 10 КЗпП України встановлено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (ст. 18 КЗпП України).
Оскільки ОСОБА_1 мала безперервний стаж роботи у відповідача 38 років, при звільненні їй повинна бути виплачена компенсація, передбачена п. 5.1.18 колективного договору, у розмірі не менше двох середньомісячних заробітків або посадових окладів (за вибором працівника), яка не була їй виплачена відповідачем. Тому вимога позивачки про стягнення з відповідача такої виплати у розмірі 17465,88 грн, тобто двох середньомісячних заробітних плат, підлягає задоволенню.
Суд відкидає посилання представника відповідача про невиплату позивачці допомоги при її звільненні з огляду на відсутність подання керівника та, як наслідок, наказу по підприємству про здійснення цієї виплати.
Колективний договір є підзаконним місцевим нормативним актом, який є обов'язковим для виконання як адміністрацією підприємства, так і його працівниками, тобто, має бути зрозумілим, передбачуваним та очікуваним для працівників підприємства.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019 р. по справі № 761/9584/15-ц вказала, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.
Умовами колективного договору не передбачено інших передумов для працівника для отримання спірної виплати, крім наявності відповідного безперервного стажу роботи на підприємстві при розірванні трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію, крім випадків звільнення за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України.
Тому суд вважає, що якщо сторони домовились про виплату допомоги працівнику при виході на пенсію, то саме до обов'язків адміністрації підприємства входить написання необхідного подання і видача відповідного наказу для здійснення виплати при звільненні працівника.
Працівник не повинен залежати від недобросовісної бездіяльності адміністрації підприємства.
Суд не приймає до уваги протокол засідання правління компанії від 05.12.2019 р. № 26-А, оскільки на цьому засіданні правління розглядалось звернення ОСОБА_1 , який(-а) не є стороною по справі.
До того ж, якщо вважати, що рішення було прийнято стосовно позивачки, то відмова керівника підрозділу подати подання на виплату належної їй допомоги через те, що позивачка відмовилась відтермінувати дату звільнення, не передала код доступу до робочого комп'ютера, на надала пароль до електронної пошти тощо, не є передумовою для відмови у здійсненні такої виплати. По суті таке рішення відповідає критеріям дисциплінарного стягнення. В той же час, законодавством України не передбачено дисциплінарної відповідальності працівника за неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків після його звільнення з роботи.
Разом з цим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КзПП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713.
Відповідно до п. 3.6 цієї Інструкції одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), не належать до фонду оплати праці.
Таким чином, допомога працівники при звільненні на пенсію, передбачена п. 5.2.18 колективного договору, не входить до фонду заробітної плати.
Оскільки вихідна допомога має разовий характер та не належить до структури заробітної плати, суд доходить висновку, що за невиплату такої допомоги до роботодавця не може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України, тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Так, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору та у зв'язку з ухваленням рішення на її користь, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн, а на користь відповідачки - витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпПУ, ст.ст. 259, 263, 265, 280, 284 ЦПК України, суд -
Задовольнити позов частково.
Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (код ЄДРПОУ 14307699, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову допомогу при звільненні в розмірі 17 465,88 грн (Сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п?ять гривень 88 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (Десять тисяч гривень 00 копійок).
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (код ЄДРПОУ 14307699, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10) на користь держави судовий збір в розмірі 992,40грн. (Дев?ятсот дев?яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення в повному обсязі буде виготовлено до 19.09.2022 р.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні під час оголошення рішення, - з дня отримання копії рішення.
Суддя: В.Я. Линник