20 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 556/937/22
Провадження № 22-ц/4815/1195/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Майданіка В.В.,
суддів: Вейтас І.В.,
Хилевича С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року, у складі судді Демчини Т.Ю., у справі за позовом адвоката Зібрової Мар'яни Олегівни, діючої від імені ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
26 травня 2022 року адвокат Зіброва Мар'яна Олегівна, діючи від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якому просила:
--- змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються із відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій формі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття;
--- визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки на утримання вказаного сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтований наступним.
Сторони перебували у шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого відповідач за рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.12.2019 року у справі № 556/2082/19 сплачує аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Станом на сьогодні їх спільний син має повних 16 років, відвідує навчальний заклад - 10-Г клас Володимирецького ліцею "Колегіум" Володимирецької селищної ради. Щоденно вона несе чималі фінансові витрати по утриманню сина (купівля одягу, підручників, продуктів харчування тощо).
Крім того, син має хронічну хворобу: вроджена кардіоміопатія; відкрите овальне вікно НК 0 ст.; дисфункція МК; НК 0 ст.; додаткова атипова хорда лівого шлуночка; простий далекозорий астигматизм обох очей.
На оплату лікування й діагностику необхідні додаткові фінансові витрати, дієтичне харчування, споживання вітамінів. Однак, заробітної плати позивачки не вистачає на оплату повсякденних потреб їх спільного сина, а на її утриманні перебуває малолітня дочка від іншого шлюбу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач же добровільно допомоги не надає, хоча й працює на ВП Рівненської АЕС, де й отримує заробітну плату.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.06.2022 року було відкрито провадження у цій справі (а.с.30).
30 червня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на вказаний позов, в якому просив відмовити в позові в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) та залишити без змін розмір аліментів, встановлений Володимирецьким районним судом у справі № 556/2082/19.
Зазначив, що позивачка перебуває в офіційному шлюбі, разом із чоловіком отримують заробітні плату, а їх дочка ОСОБА_4 до нього жодного відношення не має, оскільки в неї є батько, який її утримує.
Натомість він, відповідач, має на утриманні двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня Володимирецького колегіуму, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда дитинства 3 групи. Діти проживають з ним та цивільною дружиною. Син ОСОБА_6 щороку проходить курс реабілітації, який потребує значних коштів.
Звертає увагу на те, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2010 року було стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (а.с.36-37).
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 рокупозовні вимоги були задоволені частково, суд вирішив
--- змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 грудня 2019 року у цивільній справі № 556/2082/19, визначивши розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дитини;
--- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття;
--- стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн;
--- рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановленого ч.3 ст.181 СК України права стягувачки ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, на звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, з твердої грошової суми на частку від доходу.
Також суд виходив з положень ст.192 СК України про зменшення або збільшення розміру аліментів, з того, що з часу ухвалення Володимирецьким районним судом Рівненської області 09.12.2019 рішення про зміну способу стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній тричі отримував амбулаторне лікування і документ про стан здоров'я сина сторін свідчить про те, що з часу присудження з ОСОБА_2 аліментів стан здоров'я дитини погіршився, що є підставою для зміни розміру аліментів.
Також суд, вирішуючи питання про новий розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, який має щомісячний заробіток у розмірі 11000,00грн, враховував, що розмір аліментів у 1372,00грн (50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років) на момент розгляду справи не можуть забезпечити належне утримання неповнолітнього сина сторін з урахуванням його віку та потреб у лікуванні, враховував засади рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини та дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини його щомісячного заробітку.
На вказане рішення позивачкою подана апеляційна скарга, в якій вона просить його скасувати й ухвалити нове рішення. При цьому вона послалась на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, зазначила, що суду необхідно було звернути увагу на те, що строк інвалідності повнолітнього сина відповідача встановлено до 01.08.2022 року і надалі невідомо, чи комісія лікарів МСЕК прийме рішення про продовження такого статусу надалі.
Також вказала, що поза увагою суду залишився факт того, що, як підтвердив в ході судових дебатів відповідач, він сам та його дружина наразі працюють і отримують дохід у вигляді заробітної плати.
Також зазначила, що суд не врахував наявність у їхнього спільного сина хвороби, наслідком чого є потреба у додаткових фінансових витратах на оплату лікування, діагностики, дієтичного харчування, вітамінів.
Крім того, вказала, що суд не звернув увагу й на те, що на її повному утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра потребує її немалої матеріальної підтримки.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
З копії Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом ДРАЦС Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області 08.06.2010, вбачається, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 . Остання 08.06.2010 після розірвання шлюбу отримала прізвище " ОСОБА_8 " (а.с.7).
У подальшому позивачка уклала шлюб, після чого змінила своє прізвище на " ОСОБА_9 ". Дана обставина учасниками процесу не оспорюється.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20.02.2006 відділом РАЦС Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області (а.с.8).
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.12.2019 у цивільній справі № 556/2082/19 за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, позов було задоволено частково, було змінено розмір аліментів з відповідача на користь позивачки згідно рішенню Володимирецького районного суду від 02.06.2010 року і було стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).
Вказаним рішенням встановлено, що рішенням Володимирецького районного суду від 02.06.2010 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти в розмірі 1/6 заробітку відповідача.
На утриманні сторін наявні інші неповнолітні діти від інших шлюбів: на утриманні позивачки ОСОБА_1 - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а на утриманні ОСОБА_2 - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких вони відповідно до ст.180 СК України зобов'язані утримувати (а.с.9, 38).
Згідно Свідоцтву про народження відповідач від іншого шлюбу також має повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №811772 від 18.08.2021 встановлено третю групу інвалідності з 01.08.2021 на строк до 01.08.2022 року. Причина інвалідності - інвалід з дитинства з ураженням ЦНС (а.с.39, 40).
Така ж група інвалідності, тобто третя, ОСОБА_6 встановлено і відповідно до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №897771 від 26.08.2022р, який було залучено до справи при її апеляційному розгляді.
Відповідно до Виписки № 42 від 12.05.2022 року з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитині сторін ОСОБА_3 встановлено діагноз: вроджена кардіоміопатія. Відкрите овальне вікно НК 0 ст. Дисфункція МК, НК 0 ст. Додаткова атипова хорда лівого шлуночка. Простий далекозорий астигматизм обох очей.
З даної виписки вбачається, що з часу ухвалення Володимирецьким районним судом Рівненської області 09.12.2019 року рішення про зміну способу стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній тричі отримував амбулаторне лікування. Вищезазначений документ про стан здоров'я сина сторін свідчить про те, що з часу присудження з ОСОБА_2 аліментів, стан здоров'я дитини погіршився.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України:
--- при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина 1);
--- розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2).
Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїй постанові від 14.11.2018 року у справі № 372/2393/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок: "Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України".
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним у справі доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що стягувачка ОСОБА_1 , як одержувач аліментів, має право на звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, з твердої грошової суми на частку від доходу, а також про те, що з часу ухвалення Володимирецьким районним судом Рівненської області 09.12.2019 року рішення про зміну способу стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній тричі отримував амбулаторне лікування і документ про стан здоров'я сина сторін свідчить про те, що з часу присудження з ОСОБА_2 аліментів стан здоров'я дитини погіршився, що є підставою для зміни розміру аліментів.
Прийшовши до такого висновку, суд підставно врахував, що розмір аліментів у 1372,00грн (50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років) на момент розгляду справи не можуть забезпечити належне утримання неповнолітнього сина сторін з урахуванням його віку та потреб у лікуванні, обґрунтовано враховував засади рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини та дійшов правомірного висновку, що з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини його щомісячного заробітку. Апеляційний суд при цьому також вважає за необхідне враховувати й інвалідність повнолітнього сина відповідача від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також наявність у відповідача ще одного неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржниці на відсутність даних про встановлення інвалідності повнолітнього сина відповідача від іншого шлюбу після 01.08.2022 року, а також на те, що сам відповідач та його теперішня дружина наразі працюють і отримують дохід у вигляді заробітної плати, а на її повному утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що вказані доводи не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування. Зокрема, відповідно до постанови КМУ від 30.03.2022 № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану" якщо термін інвалідності закінчився під час дії воєнного стану, інвалідність продовжується автоматично без перекомісії до кінця дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення/скасування. Тобто, інвалідність повнолітнього сина відповідача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - продовжується автоматично без перекомісії до кінця дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення/скасування. До того ж третягрупа інвалідності ОСОБА_6 було встановлено відповідно до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №897771 від 26.08.2022р., який було залучено до справи при її апеляційному розгляді. Що ж до перебування на її повному утриманні ще однієї неповнолітньої дитини від іншого шлюбу, то апеляційний суд враховує те, що у вказаної дитини є батько, який зобов'язаний її утримувати.
Також, підлягають відхиленню й посилання скаржниці на неврахування судом наявності у їхнього спільного сина хвороби, наслідком чого є потреба у додаткових фінансових витратах. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивачка не позбавлена права, за наявності підстав, ставити питання про участь відповідача у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо), як передбачено положеннями ст.185 СК України.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 20 вересня 2022 року.
Головуючий В.В. Майданік
Судді: І.В. Вейтас
С.В. Хилевич