20 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 564/1469/22
Провадження № 22-ц/4815/1208/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Майданіка В.В.,
суддів: Ковальчук Н.М.,
Хилевича С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2022 року, у складі судді Олійник П.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
05 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви про видачу судового наказу в суд та до досягнення дитиною повноліття, допустивши наказ суду до негайного виконання в частині стягнення аліментів за 1 місяць.
Заява обґрунтована наступним.
Від спільного подружнього проживання з боржником вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час вона з чоловіком розлучені, проживають окремо, на утримання дочки боржник матеріальної допомоги не надає, а тому вона звертається з вказаною заявою про видачу судового наказу.
Оскаржуваною ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2022 рокубуло відмовлено заявниці у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки.
В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Зокрема зазначила, що суд зробив помилковий висновок про те, що підставою для відмови у видачі судового наказу є те, що вона в обґрунтування вимог заяви не долучила докази на підтвердження факту проживання з неповнолітньою дочкою та перебування дочки на її утриманні. При цьому послалась на те, що такі докази нею подано і, крім того, ст.163 ЦПК України не передбачено надання доказів перебування дитини на утриманні заявника.
Також, вказала, що до заяви нею було долучено рішення Костопільського районного суду від 04.06.2014 року у справі № 564/1052/14-ц, яке має преюдиційне значення та яким було стягнуто аліменти на утримання обох дітей, а також Витяг із Автоматизованої системи виконавчих проваджень про закінчення виконавчого провадження АСВП50121756. Стягнення аліментів на неповнолітню дочку за вказаним рішенням було припинено відповідно до його резолютивної частини у січні 2022 року у зв'язку з досягненням старшою дитиною повноліття, що підтверджується Витягом про закінчення виконавчого провадження. При цьому вважає, що припинення виконання судового рішення про стягнення аліментів на неповнолітню дочку дає їй право на отримання судового наказу про стягнення аліментів на дитину. Отже, вважає, що суд безпідставно відмовив у видачі судового наказу, оскільки нею подано заяву відповідно до вимог ч.5 ст.183 СК України та п.п.4, 5 ст.161 ЦПК України і її зміст відповідає вимогам ст.163 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь заявниці аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявницею в обґрунтування вимог заяви не долучено доказів на підтвердження факту проживання з неповнолітньою дочкою та перебування останньої на її утриманні.
Апеляційний суд вважає вказаний висновок суду про відмову у видачі судового наказу правильним по суті, однак повністю погодитися з його мотивуванням не може.
Згідно зі ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з п.п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
За п.п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені ч.1 ст.186 цього Кодексу (зокрема, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як то передбачено п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, заявницею було додано копію рішення Костопільського районного суду від 04.06.2014 року у справі № 564/1052/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та визначення розміру аліментів у частині заробітку (доходу) батька дітей, яким відповідний позов було задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду, а саме з 08.05.2014 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
За положеннями ст.183 СК України:
--- частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина 1);
--- якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частина 2);
--- якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (частина 3).
Отже, є помилковим твердження заявниці про те, що стягнення аліментів на неповнолітню дочку за вказаним рішенням від 04.06.2014 року було припинено у січні 2022 року відповідно до його резолютивної частини у зв'язку з досягненням старшою дитиною повноліття, адже після досягнення повноліття найстаршою дитиною у випадку незвернення будь-кого з батьків до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Тобто, дане рішення суду від 04.06.2014 року у справі № 564/1052/14-ц (а.с.5-6) в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за яким видано 17.06.2014 року виконавчий лист (а.с.7), є чинним і повинно виконуватися. При цьому не має жодного значення те, що, як вбачається з Витягу із Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження АСВП 50121756 є завершене (а.с.8), адже, з одного боку, немає підтвердження того, що завершено виконавче провадження про стягнення аліментів саме на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не на утримання старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, з іншого боку, сторона виконавчого провадження не позбавлена права на подання скарги (ст.447 ЦПК України), а, крім того, відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
Таким чином, за відсутності доказів об'єктивної неможливості примусового виконання рішення суду від 04.06.2014 року у справі № 564/1052/14-ц в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у передбачених законом випадках), заявниця не позбавлена права на отримання відповідних аліментів на утримання вказаної дочки за вказаним судовим рішенням і, крім того, за наявності підстав, на збільшення розміру аліментів, відповідно до ст.192 СК України.
Отже, на даний час є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до п.п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу за заявою заявниці.
Суд першої інстанції на вказані обставини та положення закону належної уваги не звернув, а тому прийшов до свого висновку про відмову у видачі судового наказу з інших підстав.
З огляду на зазначене, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід змінити в її мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові, а саме виключивши з мотивувальної частини посилання на ненадання заявницею доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, як на підставу для відмови у видачі судового наказу, та зазначивши як підставу для відмови у видачі судового наказу наявність такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону і є такі, що висновків суду не спростовують.
Зокрема, як такі, що не підтверджені належними доказами, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржниці на припинення стягнення аліментів на неповнолітню дочку за рішенням Костопільського районного суду від 04.06.2014 року у справі № 564/1052/14-ц.
Крім того, підлягають залишенню поза увагою решта доводів скарги, оскільки вони не впливають на правильність прийнятого судового рішення та не містять в собі підстав для його скасування.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2022 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 20 вересня 2022 року.
Головуючий В.В. Майданік
Судді: Н.М. Ковальчук
С.В. Хилевич