20 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/2461/22
Провадження № 22-ц/4815/1134/22
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Тимощук О.Я.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) ухвалено:
16 червня 2022 року
у м. Рівне Рівненської області
Повний текст рішення складено: 17 червня 2022 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Майданік В.В.
секретар судового засідання: Мороз А.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач1: Відділ державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів);
відповідач2: Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області;
відповідач3: Головне управління Національної поліції в Рівненській області;
за участі: учасники справи та їх представники не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про звільнення майна з-під арешту,
У лютому 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Відділ ДВС), Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (далі - УКВ міськвиконкому), Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - Обласне ГУНП) про звільнення майна з-під арешту. Мотивуючи позов з урахуванням збільшених вимог, вказувалося, що при прийнятті спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 позивачу стало відомо про наявність арештів на майно спадкодавця, які накладені Рівненським міським судом, Відділом ДВС, слідчим міліції ОВС СУ УМВСУ в Рівненській області. Вважає, що наявність обтяжень перешкоджає йому прийняти спадщину і отримати свідоцтво про право на спадщину. При цьому Відділом ДВС та Обласним ГУНП повідомлено про відсутність виконавчих проваджень, де б спадкодавець був боржником, і кримінальних проваджень щодо нього, де йому оголошувалася б підозра чи провадження за його обвинуваченням були направлені до суду.
Рішенням Рівненського міського суду від 16 червня 2022 року позов задоволено.
Скасовано обтяження, що накладені на нерухоме майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , записи про існування яких наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме:
-скасовано заборону на нерухоме майно, накладену згідно з ухвалою бн від 17.03.1997 Рівненського міського суду, реєстраційний номер обтяження: 7513815, зареєстроване Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 05.07.2008;
-скасовано арешт (архівний запис), накладений згідно з ухвалою бн від 27.03.1997 Рівненського міського суду, реєстраційний номер обтяження: 7607457, зареєстроване Рівненською районною державною нотаріальною конторою 22.07.2008;
-скасовано арешт (архівний запис), накладений згідно з ухвалою бн від 06.03.1997 Ровенського міського народного суду, реєстраційний номер обтяження: 7807310, зареєстровано Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 27.08.2008;
-скасовано арешт (архівний запис), накладений згідно з ухвалою бн від 06.03.1997 Ровенського міського народного суду, реєстраційний номер обтяження: 7807325, зареєстровано Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 27.08.2008;
-скасовано арешт нерухомого майна, накладений згідно з постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції бн від 20.11.2008, реєстраційний номер обтяження: 8209960, зареєстроване Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 20.11.2008;
-скасовано арешт нерухомого майна, накладений згідно з постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції бн від 22.09.2009, реєстраційний номер обтяження: 9079516, зареєстроване Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 22.09.2009;
-скасовано арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно ст. слідчого в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області майора міліції Гудовсек С.В. бн від 23.04.2012, реєстраційний номер обтяження: 12425655, зареєстроване Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 23.04.2012;
-скасовано арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно ст. слідчого в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області майора міліції Гудовсек С.В. бн від 23.04.2012, реєстраційний номер обтяження: 12471865, зареєстроване Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 08.05.2012;
У поданій апеляційній скарзі Обласне ГУНП, вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у порушенні принципів адміністративного судочинства, неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати в частині вимог про припинення обтяження № 12425655 від 23.04.2012 та №12471865 від 08.05.2012 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та ухвалити нове рішення - про відмову в цій частині позову.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом тих обставин, що Обласне ГУНП є неналежним відповідачем у частині вимог про припинення обтяжень №12425655 від 23 квітня 2012 року та №12471865 від 08 травня 2012 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки не є правонаступником УМВС України в Рівненській області. Так, Обласне ГУНП утворено як нову юридичну особу 07 листопада 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730. Тобто на момент накладення арешту на майно ОСОБА_2 ст. слідчим в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області Гудовсеком С.В. у 2012 році Обласне ГУНП як самостійна юридична особа не існувала, а органи Національної поліції не визначені законом правонаступником міліції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення суду попередньої інстанції оскаржується заявником в частині вимог ОСОБА_1 до Обласного ГУНП про скасування арешту нерухомого майна, накладеного на підставі відповідних постанов ст. слідчого в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області від 23 квітня 2012 року, реєстраційні номери обтяження: 12425655 і 12471865.
Як з'ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що сторонами не заперечується і підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть (з офіційним перекладом), виданим 18 серпня 2021 року компетентними органами Гвінея-Бісау.
У зв'язку з відкриттям спадщини єдиними спадкоємцем ОСОБА_2 є позивач, що також не оспорюється і підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17 жовтня 1988 року Відділом загс м. Рівне, витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №6668451 від 01 жовтня 2021 року у спадковій справі №37/2021, заведеній приватним нотаріусом Олинець А.М., та довідкою цього нотаріуса від 13.06.2022 №22/02-14 щодо складу спадкоємців у спадковій справі.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12 жовтня 2021 року, номер довідки: 279288706, на майно ОСОБА_2 , в т.ч. ст. слідчим міліції Гудовсек С.В., ОВС СУ УМВС України в Рівненській області, накладено арешти та заборони. Так, Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 23 квітня 2012 року зареєстровано обтяження (реєстраційні номери обтяження: 12425655 і 12471865) відповідно до двох постанов зазначеного слідчого в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області від 23 квітня 2012 року.
У відповідь на запит адвоката, яка надана т.в.о. заступника начальника - начальника слідчого управління ГУНП в Рівненській області Буткевича Р.В. від 24 січня 2022 року №11/7Аз/24/02-2022, представлено інформацію про те, що у ЄРДР відсутні дані щодо наявності незавершених кримінальних проваджень, у яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було б повідомлено про підозру, а також про кримінальні провадження, які скеровані до суду про обвинувачення ОСОБА_2 . Відсутні відомості і про кримінальні провадження, у яких слідчим винесено зазначені постанови про накладення арешту на майно бн від 23 квітня 2012 року, на підставі яких Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 23 квітня 2012 року зареєстровано обтяження за №12425655 і 12471865.
Тобто арешт на майно накладено слідчим під час дії Кримінального процесуального кодексу України 1960 року, і на цьому наполягає також заявник.
З копії ухвали слідчого суддів Рівненського міського суду від 21 лютого 2022 року у справі №569/2457/22 (1-кс/569/899/22) видно, що адвокат Шевчук В.С. звертався в інтересах ОСОБА_1 до слідчого судді Рівненського міського суду з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна померлого ОСОБА_2 , які накладені відповідно до постанов ст. слідчого в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області майора міліції Гудовсека С.В. бн від 23 квітня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12425655, зареєстроване Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" 23 квітня 2012 року та бн від 23 квітня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12471865, зареєстроване Рівненською філією Державного підприємства "Інформаційний центр". Слідчим суддею Рівненського міського суду у задоволенні клопотання було відмовлено, мотивуючи свої висновки тим, що питання звільнення майна з-під арешту, який накладений під час дії Кримінального процесуального кодексу України 1960 року, повинно вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
Вважаючи, що його суб'єктивні цивільні права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 порушуються наявними обтяженнями, які є чинними, у лютому 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу ДВС, УКВ міськвиконкому, Обласного ГУНП про звільнення майна з-під арешту.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, скасувавши оспорювані обтяження, в т.ч. і арешти на нерухоме майно, які накладені 23 квітня 2012 року ст. слідчим в ОВС СУ УМВС України в Рівненській області Гудовсеком С.В.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Обласне ГУНП є неналежним відповідачем, оскільки не є правонаступником УМВС України в Рівненській області, то з ними колегія суддів не може погодитися, виходячи з такого.
З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 26 квітня 2022 року у справі №705/2556/21 (провадження № 61-18098св21), і відповідає постанові Великої Палати Верховного суду від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19), вбачається, що у справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами Кримінального процесуального кодексу України 1960 року.
Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, десятої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Обтяження (арешт) накладене під час дії Кримінального процесуального кодексу України 1960 року на підставі постанови правоохоронного органу, необхідно розглядати, як заходи контролю держави за майном в розумінні наведених положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які не повинні завдавати значної шкоди володільцю майна та мають здійснюватися з розумним співвідношенням і обґрунтованою пропорційністю.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб правового захисту.
З урахуванням встановлених у цій справі обставин Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд позову має завершитися за правилами цивільного судочинства.
№ 640/17552/16-ц, від 01 лютого 2021 року у справі № 127/21463/19..
При цьому Верховний Суд при розгляді справи, яка ним переглядалася, звернув увагу і на доводи касаційної скарги про те, що ГУНП в області є неналежним відповідачем, зазначивши, що наразі територіальним органом Національної поліції в області, як юридичною особою публічного права, є саме ГУНП в області, до складу якого входить відповідний підрозділ поліції у населеному пункті.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому твердження заявника не заслуговують на увагу.
Необґрунтованими є і покликання Обласного ГУНП про неправильне застосування норм матеріального права, адже спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції.
Не можна погодитися і з аргументами про недодержання судом норм процесуального права, зважаючи на таке.
Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Окрім цього, чіткий і вичерпний перелік випадків, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, наведено у ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Однак будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів, що спонукали би до хибного розв'язання спірних відносин, чи інших обставин, які є обов'язковим мотивом для унеможливлення законності та обґрунтованості рішення суду, заявником зазначено не було, а матеріали справи їх не містять.
Решта посилань автора апеляційної скарги є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення судового рішення в оскаржуваній частині без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є його ухвалення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2022 року в оскаржуваній частині - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
В.В.Майданік