20 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/21257/20
Провадження № 22-ц/4815/979/22
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Харечко С.П.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) ухвалено:
о 16 год. 42 хв. 11 травня 2022 року
у м. Рівне Рівненської області
Повний текст рішення складено: 23 травня 2022 року.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Майданік В.В.
секретар судового засідання: Мороз А.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач1: ОСОБА_2 ;
відповідач2: ОСОБА_3 ;
представники учасників справи:
позивача - адвокат Затинний Сергій Сергійович;
відповідачів - адвокат Дем'яненко Любов Петрівна;
за участі: ОСОБА_3 , представника відповідача2 - адвоката Полюхович Альони Василівни та представника позивача - адвоката Затинного Сергія Сергійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2022 року у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання правочинів недійсними та визнання права власності,
У грудні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване 18 жовтня 2017 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у справі №569/11042/13-ц державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Полюховичем Л.С., реєстраційний номер об'єкта: 1387494756101; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, зареєстроване 20 вересня 2017 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є.П., реєстраційний номер об'єкта: 1359740456101; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №755; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., реєстраційний номер об'єкта: 1387494756101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26195982; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем і ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №757; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В, реєстраційний номер об'єкта: 1359740456101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26196079, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_2 , загальною площею 44 м2, житловою - 27 м2.
Мотивуючи вимоги, вказувалося, що судовими рішеннями у цивільних справах визнано недійсними правовстановлювальні документи ОСОБА_2 на спірне майно. Тому підлягають до скасування рішення про державну реєстрацію прав з відповідними записами ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170. Вважає, що сторони за договорами купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, при їх укладенні діяли недобросовісно і з метою позбавлення позивача спадкових прав. При цьому ОСОБА_2 не мала права на їх укладення, а самі оспорювані договори суперечать вимогам цивільного законодавства.
Рішенням Рівненського міського суду від 11 травня 2022 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване 18 жовтня 2017 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у справі №569/11042/13-ц державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Полюховичем Л.С., реєстраційний номер об'єкта: 1387494756101.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, зареєстроване 20 вересня 2017 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є.П., реєстраційний номер об'єкта: 1359740456101.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №755.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., реєстраційний номер об'єкта: 1387494756101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26195982.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем і ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №757.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В, реєстраційний номер об'єкта: 1359740456101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26196079.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_2 , загальною площею 44 м2, житловою - 27 м2.
Вирішено питання про судові витрати.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просив скасувати його та відмовити у задоволенні вимоги позивача.
Обґрунтовуючи її, покликався на помилковість висновків суду в частині визнання оспорюваних правочинів недійсними внаслідок недобросовісності набувача і незаконності набуття власності на спірне майно. Звертав увагу на те, що свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не були присутні при огляді заявником будинку, хоча суд зазначав про ці свідки показали, що при огляді нею будинку позивач висловлювала своє невдоволення та посилалася на наявність судових спорів. Також вказував, що свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні взагалі допитано не було, тоді як показання давала свідок ОСОБА_8 , про що у справі міститься відповідна розписка. Також як свідка було допитано і ОСОБА_3 , що підтвердив про свою необізнаність із судовими спорами. Отже, судом було дано однобічну і неправильну оцінку показанням свідка.
Не погоджувався і з твердженнями суду про розміщення на частині будинку банера з написом про його арешт, ґрунтуючись на показаннях свідків. Ці обставини суперечать інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та положенням ч. 2 ст. 78 ЦПК України щодо допустимості доказів.
Вважає хибними і висновки суду про незаконність набуття заявником права власності на спірне майно, оскільки ним його набуто відповідно до укладених договорів купівлі-продажу. При укладенні цих правочинів було додержано усіх вимог закону, зокрема перевірено оригінали правовстановлювальних документів, які знаходилися у продавця, а нотаріусом через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено відсутність обтяжень на спірні квартиру і земельну ділянку. З огляду на це судом залишено без уваги правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №641/9904/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19. При цьому норма ст. 388 ЦК України свідчить про вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Тобто добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність чи відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі інформації про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Заявник зважав на те, що позивач не була власником спірних квартири і земельної ділянки на час укладення оспорюваних правочинів. Не є вона власником і на час вирішення спірних правовідносин.
Крім іншого, на час укладення договорів купівлі-продажу було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, поки не доведено протилежне. Отже, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_9 - матері позивача на праві власності належало 49/100 частини житлового будинку у АДРЕСА_2 . Решта - 51/100 частини цього будинку належала рідному братові ОСОБА_9 , тобто рідному дядьку ОСОБА_1 , - ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 . Заповіт спадкодавцем не складався.
В подальшому, 20 жовтня 2009 року, відповідач1, як дружина спадкодавця, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 , зареєстроване в реєстрі за №1-178.
14 січня 2010 року їй було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №611231. Тобто ОСОБА_2 безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 0, 0300 га, яка знаходиться під 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у цивільній справі №1715/13426/12 позов ОСОБА_9 задоволено і усунено ОСОБА_2 від права на спадкування у зв'язку із відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_10 .
Рішенням Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у цивільній справі №569/19074/13-ц позов ОСОБА_9 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2009 року, видане відповідачу як спадкоємцю ОСОБА_10 , на спадкове майно, а саме 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 .
Постановою Рівненського міського суду від 14 листопада 2014 року у справі №569/7814/14-а позов ОСОБА_9 задоволено; визнано протиправним і скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року №2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 300 м2 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №611231 від 14 січня 2010 року, виданий відповідачу1 на земельну ділянку площею 300 м2 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Як правильно встановлено судом, ці факти породили для ОСОБА_9 право на одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 , у зв'язку з чим 15 липня 2014 року вона отримала відповідне свідоцтво, посвідчене державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л., реєстровий номер: 1-290. Таким чином нею було набуто право власності на 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла, що сторонами не заперечується і підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції. З огляду на цей факт відкрилася спадщина на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 .
Згодом, 05 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Хомутовського В.С. за прийняттям спадщини після смерті матері, що також не оспорюється і підтверджується відповідною заявою №65 (спадкова справа №28/2015).
Між тим, рішенням Рівненського міського суду від 02 червня 2016 року у справі №1715/13426/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року в зв'язку з нововиявленими обставинами. При цьому скасовано рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі №1715/13426/12, яким усунено відповідача1 від права на спадкування спадщини після смерті ОСОБА_10 , а в задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.
В подальшому рішенням Рівненського міського суду від 28 жовтня 2016 року у справі №569/19074/13-ц задоволено заяву відповідача1 про перегляд рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. Скасовано зазначене рішення Рівненського міського суду, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року, видане ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_10 , на спадкове майно, а саме на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 , а в позові ОСОБА_9 відмовлено.
Також постановою Рівненського міського суду від 23 червня 2017 року у справі №569/7814/14-а задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. При цьому скасовано постанову Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у справі №569/7814/14-а, якою визнано протиправним і скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року №2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" щодо передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 300 м2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №611231 від 14 січня 2010 року, виданий відповідачу на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 300 м2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , а в позові ОСОБА_9 відмовлено.
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 16 березня 2017 року у справі №569/10251/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 і визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане на користь ОСОБА_9 як спадкоємцю другої черги, і посвідчене державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л. 15 липня 2014 року, реєстровий номер: 1-290, на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , недійсним.
Згодом, 27 червня 2017 року, Рівненським міським судом у справі №569/11052/13-ц задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Рівненського міського суду від 19 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. Скасовано зазначене рішення Рівненського міського суду, а позов задоволено. Поділено житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 0, 0600 га, виділивши відповідачу1 у власність у натурі 51/100 частки із майна, що є у спільній частковій власності, у виді приміщень та надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 0, 0300 га, позначених у технічному паспорті на жилий будинок, виготовленому Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації": "1-1" - кухню, "1-2" "1-3" - жилі, "1-4" - санвузол, "1-5" - кладову, "І" - веранду, "Пг/а2" - погріб, "а3" - вхідний ганок, "Б", "В" - сараї, "в" - навіс, "б" - вбиральню, Ѕ "№1" - огорожі в окрему квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 44, 0 м2, жилою - 27, 0 м2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_5 , яка складається з: "1-1" - кухні, "1-2" "1-3" - жилих, "1-4" - санвузла, "1-5" - кладової, "І" - веранди, Пг/а2 - погреба, "а3" - вхідного ганку, "Б", "В" - сараїв, "в" - навісу, "б" - вбиральні, Ѕ "№1" - огорожі, загальною площею 44, 0 м2, жилою - 27, 0 м2. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за тією само адресою. Отже, з моменту реєстрації виник новий об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 замість 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 .
Натомість Верховний Суд своєю постановою від 21 березня 2018 року у справі №1715/13426/12 скасував рішення Рівненського міського суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року, а справу повернув для нового розгляду судом першої інстанції. Раніше цими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з нововиявленими обставинами було скасовано рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі №1715/13426/12, яким усунуто відповідача1 від права на спадкування спадщини після смерті ОСОБА_10 , а в позові ОСОБА_9 було відмовлено.
Тому 21 березня 2018 року було відновлено чинність рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі №1715/13426/12, яким ОСОБА_2 усунено від права на спадкування спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 червня 2018 року ухвалою Рівненського міського суду, залишеною 02 серпня 2018 року без змін Апеляційним судом Рівненської області, відповідачу1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі №1715/13426/12 у зв'язку з нововиявленими обставинами, яким її усунено від права на спадкування спадщини після смерті ОСОБА_10 .
Рішенням Рівненського міського суду від 14 березня 2019 року у справі №569/19074/13-ц, що набрало законної сили 16 квітня 2019 року, заяву ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_9 , про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду від 28 жовтня 2016 року задоволено, скасовано рішення Рівненського міського суду від 28 жовтня 2016 року у справі №569/19074/13-ц. Позов задоволено та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року, видане ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, а саме 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 .
В подальшому, 04 жовтня 2019 року, Рівненським міським судом у справі №569/10251/16-ц, що набрало законної сили 05 листопада 2019 року, задоволено заяву позивача, як правонаступника ОСОБА_9 , про перегляд рішення Рівненського міського суду від 16 березня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами і скасовано зазначене судове рішення. ОСОБА_2 відмовлено у позові до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Рішенням Рівненського міського суду від 06 лютого 2020 року у справі №569/7814/14-а, що набрало законної сили 11 березня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_9 , про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Рівненського міського суду від 23 червня 2017 року і скасовано зазначену постанову суду першої інстанції. Позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним і скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року №2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 300 м2 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №611231 від 14 січня 2010 року, що виданий відповідачу1 на земельну ділянку площею 300 м2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду від 29 квітня 2020 року у справі №569/11042/13-ц, що набрало законної сили 07 серпня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_9 , про перегляд рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. Скасовано зазначене рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спірного майна відмовлено повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вважаючи, що її суб'єктивні цивільні права на спадщину після смерті матері - ОСОБА_9 не визнаються і порушуються відповідачами у справі, оскільки оспорювані рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією само адресою, оспорювані договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за тією само адресою, а також рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією само адресою перешкоджають у здійсненні своїх законних прав на спадкування, у грудні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване 18 жовтня 2017 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у справі №569/11042/13-ц державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Полюховичем Л.С., реєстраційний номер об'єкта: 1387494756101; скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, зареєстроване 20 вересня 2017 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є.П., реєстраційний номер об'єкта: 1359740456101; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №755; скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., реєстраційний номер об'єкта: 1387494756101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26195982; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем і ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №757; скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В, реєстраційний номер об'єкта: 1359740456101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26196079; визнання за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_2 , загальною площею 44 м2, житловою - 27 м2.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, адже ОСОБА_2 на момент вирішення спірних правовідносин не була законним власником спірного майна, а її було усунено від права на спадщину після смерті ОСОБА_10 .
Оскільки на підставі судових рішень, які набрали законної сили, встановлено набуття відповідачем1 права власності на квартиру, частину будинку і земельну ділянку без достатніх правових підстав, а правовстановлювальні документи ОСОБА_2 на спірне майно втратили юридичну силу внаслідок їх скасування, визнання нечинними та визнання недійсними, тому позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Згідно зі ст.ст. 316, 321, 328, 1216, 1217, 1218, 1258, 1261 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.ст. 13, 203, 215, 216 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Норми ст.ст. 11, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачають самостійне прийняття державним реєстратором рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Правовий висновок, що висловлений Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19, вказує, що 16 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". Цим Законом викладено ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції, за якою саме у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у пункті 2 своєї постанови від 06 грудня 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вбачається, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги, що те, що обставини, які були правовими підставами для державної реєстрації прав за ОСОБА_2 , зникли, оскільки рішенням Рівненського міського суду від 29 квітня 2020 року у справі №569/11042/13-ц , що набрало законної сили 07 серпня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Цим рішенням скасовано рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у справі №569/11042/13-ц, а в задоволенні позову відповідача1 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна відмовлено. При цьому рішенням Рівненського міського суду від 06 лютого 2020 року у справі №569/7814/14-а, що набрало законної сили 11 березня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського міського суду від 23 червня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасовано зазначену постанову суду першої інстанції, а вимоги позивача задоволено і визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року №2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 300 м2 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №611231 від 14 січня 2010 року, що виданий відповідачу1 на земельну ділянку площею 300 м2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2 .
Тому судом попередньої інстанції обґрунтовано скасовано оспорювані рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170.
Щодо договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений між відповідачами 17 травня 2018 року, та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., зареєстрований у реєстрі за №755, та земельної ділянки у АДРЕСА_2 , площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, який укладений між відповідачами 17 травня 2018 року, та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., зареєстрований у реєстрі за №757, то апеляційний погоджується із правильністю висновків про їх недійсність.
Як встановлено судом, відповідачі при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу діяли недобросовісно, зловживаючи правами позивача, як спадкоємця, тобто порушуючи її речові права і перешкоджаючи їх державній реєстрації. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не додержано при вимог ст. 203 ЦК України при укладенні 17 травня 2018 року договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, за тією само адресою.
Звертається увага на те, що перевіряючи правочин на предмет відповідності його змісту актам цивільного законодавства, слід враховувати, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Отже, правильними є висновки суду і про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170.
Погоджується колегія суддів і з визнанням за ОСОБА_1 права власності на 51/100 частин будинку АДРЕСА_2 .
Так, ОСОБА_9 було одержано свідоцтво про право на спадщину як спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_10 на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 , що посвідчене державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л. 15 липня 2014 року, реєстровий номер: 1-290. При цьому судом правильно враховано, що позивач своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_9 , однак відповідного свідоцтва про право на спадщину не одержала. Між тим, право власності ОСОБА_1 на спадкове майно відповідачами заперечується. У різних нотаріусів знаходяться спадкові справи щодо спірного спадкового майна, тобто ОСОБА_1 відповідачами створено об'єктивні труднощі в документальному оформленні своїх спадкових прав. Тобто між сторонами існує цивільно-правовий спір.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 цієї Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі "Delcourt v. Belgium" Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі "Bellet v. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268, ст. 392 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що порушені суб'єктивні цивільні права позивача можуть бути захищені не лише в нотаріальному (позасудовому) порядку, але й з огляду на природу та характер спірних правовідносин - безпосередньо судом.
Поготів, згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між тим, будь-яких доводів на обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення в частині визнання права власності за позивачем на 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 заявником наведено не було. Не містять заперечень відповідачів проти цієї вимоги і матеріали справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про суперечність висновків суду обставинам справи, то з ними погодитися не можна через їх необґрунтованість, адже судом першої інстанції на основі повно і правильно з'ясованих обставин справи зроблено висновки, які їм відповідають.
Так само не заслуговують на увагу і аргументи заявника про неповноту з'ясування обставин справи.
З приводу покликань автора апеляційної скарги про хибність застосування норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду.
Не є обґрунтованими і доводи заявника на недодержання судом норм процесуального права.
Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, ОСОБА_3 не надав, а апеляційним судом здобуто не було.
Не встановлено мотивів внаслідок їх відсутності і для застосування вимог ч. 3 цієї статті, яка передбачає обов'язкові підстави для скасування судового рішення.
Не можна погодитися і з аргументами про помилковість оцінки доказів у справі, виходячи з такого.
Відповідно до ст.ст. 76-80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1.) письмовими, речовими і електронними доказами; 2.) висновками експертів; 3.) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим надані позивачем докази, які оспорюються заявником, об'єктивно оцінені судом попередньої інстанції з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Отже, підстав сумніватися у цих засобах доказування у колегії суддів не вбачається.
Інші аргументи апеляційної скарги апеляційний суд також вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Судовий збір, що понесений відповідачем2 при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на його ж рахунок.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 20.09.2022
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
В.В.Майданік