Рівненський апеляційний суд
Іменем України
13 вересня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020180180000050 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Клевань Рівненського району Рівненської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
Вказаним вироком ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України (далі - КК) на два роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 01 липня 2021 року.
Судом частково задоволено цивільний позов ОСОБА_8 та стягнуто з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 126321,47 грн. та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 03 січня 2020 року, приблизно о 22 год. 00 хв., перебуваючи на законних підставах в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого словесного конфлікту, з метою нанесення тілесних ушкоджень, умисно, наніс не менше трьох ударів кулаком правої руки ОСОБА_9 в ділянку обличчя, від чого останній отримав травми у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута по ретинованому восьмому зубу, справа в ділянці суглобового паростку, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я.
В апеляційної скарзі, з урахуванням доповнень, захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказаний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК, у зв'язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цивільний позов просить залишити без розгляду, а процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, віднести на рахунок держави.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначила, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_10 при допиті вказували, що обвинувачений наніс потерпілому лише один удар рукою про обличчю. Вказала, що показання свідка ОСОБА_10 , надані ним при розгляді у суді першої інстанції, відрізнялись від наданих ним під час досудового розслідування, а саме при проведенні слідчого експерименту з його участю. Вважає, що висновки експертів також не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між нанесеними травмами потерпілому і діями ОСОБА_5 .
Вказала, що потерпілий ОСОБА_11 до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину не звертався, а тому, покликавшись на практику Верховного Суду, зазначила, що відсутність заяви про вчинення злочину уподібнюється до відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Захисник зазначила, що місцевим судом не проводився допит свідка ОСОБА_12 , а тому суд не вправі посилатись на показання цього свідка під час складання слідчого експерименту.
Також адвокат вважає призначене ОСОБА_5 покарання надто суворим та невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до приписів ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, ставлячи вимогу про скасування даного вироку та закриття кримінального провадження, стороною захисту не порушувалось питання щодо повторного дослідження доказів із зазначенням підстав, передбачених ч.3 ст.404 КПК, для такого дослідження.
Таким чином, колегія суддів приймає до уваги докази, безпосередньо досліджені місцевим судом, не даючи їм іншої оцінки, ніж надав суд.
Так, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги захисника, вважає правильним висновок місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК.
Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 , які є батьком та матір'ю ОСОБА_9 , вбачається, що повернувшись після святкування Нового року, через деякий час їх син їм повідомив, що його побили. Вказали, що вчасно ОСОБА_9 до лікаря не звернувся, тому через декілька днів у нього набрякла щелепа, він не міг ні їсти, ні розмовляти. Коли вони звернулись у Клеванську лікарню, там йому діагностували перелом щелепи та направили у Рівненську обласну лікарню.
Також показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які були безпосередніми очевидцями події злочини, підтверджується факт нанесення ОСОБА_5 . ОСОБА_9 удару кулаком руки в область лівої щелепи. При цьому, свідок ОСОБА_10 вказав, що від цього удару потерпілий впав та одразу піднявся, з губи у нього йшла кров.
Показання зазначених свідків та потерпілого узгоджуються між собою, а також з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.02.2020 з участю свідка ОСОБА_10 та проколу слідчого експерименту від 07.07.2020 з участю свідка ОСОБА_14 .
Також з дослідженого місцевим судом висновку експерта №117/Д-131 від 26.02.2020 вбачається, що судово-медичні дані, встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 в частині механізму виникнення тілесних ушкоджень, не суперечать показанням, наданим свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_14 при проведенні з їх участю слідчого експерименту.
При цьому, колегія суддів зауважує, що місцевий суд покликався саме на протокол слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_14 , який був безпосередньо досліджений під час судового розгляду, а не на показання цього свідка. Тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
Окрім того, згідно з висновком експерта №46, складеного за результатами проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , було встановлено ознаки перелому нижньо-щелепної кістки та прояви просторого гнійно-запального процесу у клітковинні підщелепної ділянки, шиї тощо. Пошкодження у вигляді перелому нижньої щелепи у ОСОБА_9 за ознакою тривалого розладу здоров'я відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Для роз'яснення цього висновку експертизи, місцевим судом було допитано експерта ОСОБА_15 , який в категоричній формі зазначив, що наявні у ОСОБА_9 тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні ним з висоти власного зросту. Також експерт вказав, що завдані ОСОБА_9 травми у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута по ратинованому восьмому зубу та справа в ділянці суглобового паростку могли бути спричинені і одним прямим ударом в ділянку восьмого зуба, для таких ушкоджень достатньо нанести один удар значної сили.
Зважаючи на встановлені місцевим судом обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, є доведеним спричинення обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Як убачається з матеріалів цього кримінального провадждення, і зокрема, лікарського свідоцтва про смерть №46 від 26.01.2020, смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 і їй передували хвороби (патологічні стани): ендогенна інтоксикація, посттравматичний медіастиніт, відкритий перелом нижньої щелепи справа ускладений флегмоною підщелепної ділянки. Тобто вказані стани знаходяться у прямому причинному зв'язку із заподіянням ОСОБА_5 вказаного тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
У свою чергу вказані патологічні стани перешкодили потерпілому ОСОБА_9 звернутися до правоохоронних органів із заявою відповідного змісту про вчинення щодо нього злочину.
За таких обставин колегія судддів визнає позбавленим підстав посилання апелянта на правові висновки, якиі містять постанови Верховного Суду (справа №721/352/19, №761/6142/15-к) .
Окрім того, колегія суддів вважає, що призначений вид та міра покарання обвинуваченому ОСОБА_5 в повній мірі відповідає приписам статтей 50, 65 КК, якими визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Зокрема, місцевим судом, при призначенні покарання, було враховано ступінь тяжкості та характер вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, дані про особу винного, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, однак на шлях виправлення не став.
Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та відсутність підстав для застосування стосовно нього вимог інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбаченим ст.75 КК.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог як кримінального процесуального закону, так і закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зімни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - у той саме строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3