Справа № 553/687/22 Номер провадження 22-ц/814/1722/22Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
20 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Одринської Т.В.
суддів Пікуля В.П., Панченка О.О..
за участю секретаря Ряднини І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича до Харківської обласної прокуратури, Державної установи "Харківський слідчий ізолятор «Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича
на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 17 травня 2022 року, -
У квітні 2022 року адвокат Верещагін Дмитро Борисович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просив стягнути на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання казначейством коштів із рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , засуджений вироком Апеляційного суду Харківської області від 14.08.2009 за п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Починаючи з березня 2019 року і по даний час ОСОБА_1 перебуває у ДУ "Сумський слідчий ізолятор" на підставі ухвал Роменського міськрайонного суду від 20.03.2019 року, 05.11.2019 року, 14.05.2021 року. Вважає, що відповідачами порушено вимоги положень КПК України, введеного у дію Законом України № 1000-05 від 28.12.1960, який діяв на час застосування у 2009 році до ОСОБА_1 заходів кримінального примусу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 17 травня 2022 року позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича до Харківської обласної прокуратури, Державної установи "Харківський слідчий ізолятор «Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - визнано неподаною та повернуто заявнику.
З вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого апеляційну скаргу подав його представник - адвокат Верещагін Д.Б. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження.
Відзив до суду апеляційної інстанції у встановлені строки не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2022 року позовну заяву, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Верещагіним Дмитром Борисовичем до Харківської обласної прокуратури, Державної установи "Харківський слідчий ізолятор «Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - залишено без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що позовна заява оформлена без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: в порушення вимог ст. 84 ЦПК України не надано суду доказів, що підтверджують обставини, на які представник позивача посилається в обґрунтування позовних вимог, зокрема, доказів продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 до 4 місяців до 08.06.2009 року, засудження ОСОБА_1 вироком Апеляційного суду Харківської області від 14.08.2009 року до покарання у виді довічного позбавлення волі, доказів визнання незаконним тримання його під вартою, як і доказів того, що позивач внаслідок неправомірних дій відповідачів зазнав моральної шкоди, доказів на підтвердження розміру такої шкоди, не викладено обставин, якими представник позивача обґрунтовує позовні вимоги про відшкодування шкоди та в частині визначеного періоду (156 місяців) порушення прав позивача, не конкретизовано час початку і закінчення такого періоду з зазначенням і наданням суду відповідних доказів; не наведено зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги до кожного з відповідачів, зокрема до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, не зазначено, якими саме діями чи бездіяльністю та яких саме службових осіб цих органів, які саме права та інтереси позивача, що є предметом спору, порушено, не визнано чи оспорено відповідачами; у прохальній частині позову представник позивача просить стягнути кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, з Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, разом з тим у позовній заяві не викладено обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги до вказаного управління, не зазначено відомості про цю особу у вступній частині позовної заяви, натомість наведено дані про іншу особу як відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області.
На виконання вимог, викладених в ухвалі від 15.04.2022 року представник позивача - адвокат Верещагін Д.Б. подав до суду клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження, а також клопотання про уточнення змісту позовних вимог з долученням копії документів.
Повертаючи позовну заяву заявнику, суд першої інстанції вказав, що заявником не у повній мірі усунуто недоліки позовної заяви, а саме: в порушення вимог ст. 84 ЦПК України не надано суду доказів, що підтверджують обставини, на які представник позивача посилається в обґрунтування позовних вимог, доказів на підтвердження розміру заявленої шкоди; не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги до кожного з відповідачів. Суд вважав, що є всі підстави для застосування положень ч.3 ст. 185 ЦПК України.
З таким висновком суду, колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Статтями 55 і 124 Конституції України гарантоване право особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Вказане положення закріплено також у ст.4 ЦПК України.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містить стаття 175 ЦПК України, згідно з якою у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За приписами ч. 1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Висновок суду першої інстанції про те, що подана позивачами позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України та підлягає поверненню, є помилковим.
Колегія суддів звертає увагу суду на те, що на стадії пред'явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє відповідність позовної заяви вимогам статті 175 ЦПК України, тобто перевіряє передумови права на пред'явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати (зазначити) докази, які на думку суду повинні відповідати заявленим позовним вимогам.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Під час розгляду справи по суті, суд має можливість уточнити вимоги позивача щодо кожного з відповідачів та з'ясувати, якими доказами останній підтверджує свої вимоги та заявлений розмір моральної шкоди. Через відсутність можливості самостійно витребувати інші докази, окрім поданих до суду, представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів судом в порядку ст. 84 ЦПК України.
За змістом ст. ст. 13, 175 ЦПК України позивач (заявник) на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини, а тому суд не вправі через не конкретизації заявлених вимог та неподання доказів при пред'явленні заяви залишати її без руху та повертати заявнику.
Колегія суддів вважає, що позивачем при подачі позовної заяви дотримано вимоги, зазначені в ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підстав для залишення позовної заяви без руху та в подальшому повертати позовну заяву останньому у суду не було.
За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно було визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачу.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09 травня 2022 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.
Керуючись ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 17 травня 2022 року - скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження по справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.09.2022.
Головуючий суддя : Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль