Справа № 638/15663/19 Номер провадження 22-ц/814/3498/22Головуючий у 1-й інстанції Шишкін О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
19 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Саховської Світлани Володимирівни, представника ОСОБА_1 , на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2021 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, просила з урахуванням заяви про збільшення вимог ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн шомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач як батько дитини ухиляється від виконання свого обов'язку матеріально утримувати дитину, яка знаходиться на повному утриманні позивачки.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , у розмірі 2 000 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 08.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі адвокат Саховська С.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити позов у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд не врахував істотних обставин для правильного вирішення спору, а саме небажання відповідача надавати матеріальну допомогу та недоведеність його неспроможності сплачувати аліменти у розмірі, визначеному у позовній заяві.
Суд дав хибну оцінку показанням свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які достеменно підтвердили, що позивач з травня 2018 року (одразу після розірвання шлюбу) почала вживати заходів, щоб спонукати відповідача надавати фінансову допомогу їх спільній дитині.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 03.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.
Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 травня 2018 року шлюб між сторонами у справі розірваний.
Сторони спору є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю (позивач по справі) та перебуває на її утриманні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здатний сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки є працездатним, на утриманні інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї не має. Вимоги про стягнення аліментів за минулий період суд визнав недоведеними.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною першою ст.141 СК України передбачено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частинами 1, 3 ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями ст.ст.180,183,185,198,199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема, утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (ст. ст. 198, 199).
Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи, позивач спочатку визначила розмір аліментів на утримання дитини у сумі 2 000 грн.
Після відкриття провадження у справі суду подана заява про збільшення розміру аліментів до 3 000 грн, при цьому у заяві не наведено нових фактів чи обставин для збільшення вимог у порівнянні із тими, що наведені у позові.
Одним із доводів позову є твердження про те, що відповідач отримує доходи, а тому здатний сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн, проте у справі відсутні будь-які докази про наявність доходів у відповідача, який стверджує про готовність сплачувати аліменти саме у розмірі 2 000 грн, надавши суду підтвердження переказування коштів позивачці.
Та обставина, що позивач почав переказувати кошти на користь позивачки після звернення останньої до суду з позовом не може бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив аргументи сторін, встановлені факти, та визначив обґрунтовану за конкретних обставин суму аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Отже, для задоволення вимоги про стягнення аліментів за минулий час суд на підставі поданих позивачем доказів має встановити дві обставини: позивач вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, а останній ухилився від надання коштів на утримання дитини.
Згідно ч.2 ст.90 ЦПК України якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими.
У підтвердження обставин, передбачених ч.1 ст.191 СК України, позивач просила допитати двох свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції, оцінивши їхні показання, дійшов обгрунтованого висновку, що свідки знають про ці обставини з повідомлень самої позивачки.
Те, що свідки чули, як позивач розмовляє телефоном, за її ж повідомленням, із відповідачем не робить цих свідків безпосередніми учасниками розмови.
Суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість чи обов'язок скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Саховської Світлани Володимирівни, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2022 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І. Дорош
В.М.Триголов