Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/423/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 185КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.09.2022 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 вересня 2022 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей чи інших недієздатних осіб, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 07.11.2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185. на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.03.2018 року за ч. 2 ст.185 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1місяць,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12021121040000552, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 17-05 год. 19.10.2022 року включно, з визначенням застави в сумі 49620 гривень,
Старший слідчий СВ ВП № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні СВ ВП № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12021121040000552,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 16.09.2021 року по 19.07.2022 року ОСОБА_8 вчинив чотири епізоди крадіжок, останні два епізоди в період дії воєнного стану, тобто дії, кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України. Матеріальна шкода завдана злочинами у яких він підозрюється складає 3605,83 грн.
Ухвалою слідчого судді задоволено вказане клопотання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням застави.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_8 , як особа раніше неодноразово судима, санкція найтяжчої інкримінованої йому статті передбачає позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, то у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може продовжити злочинну діяльність, оскільки є матеріально не забезпечений та особою схильною до вчинення злочинів проти власності.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 просить змінити йому запобіжний захід з триманням під вартою на домашній арешт в період доби, а саме з 20 вечора до 06 ранку.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він одружений у нього є постійне місце проживання. Вказані документи його дружина надала в залі суду першої інстанції, однак їх не долучили до матеріалів справи.
Також, апелянт зазначає про те, що повідомлення про підозру йому не було надане, а надавалось його батькові з яким він не підтримує стосунки.
Разом з тим, апелянт зазначає про те, що до нього приїжджали працівники поліції в стані алкогольного сп'яніння.
Просить змінити йому запобіжний захід у зв'язку з необхідністю продовжувати працювати, оскільки він працює неофіційно будівельником..
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування чи суду були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Також, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому й має запобіжний захід.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.
Причетність ОСОБА_8 до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколом прийняття заяви від 06.10.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.10.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.10.2021 року; відоеозапимами камер спостереження від 16.09.2021 року; протоколом впізнання від 08.10.2021 року за участі свідка ОСОБА_11 ; протоколом впізнання від 08.10.2021 року за участі свідка ОСОБА_10 ; протоколом прийняття заяви від 06.10.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.10.2021; протоколом впізнання від 08.10.2021 року за участі свідка ОСОБА_11 ; протоколом впізнання від 08.10.2021 року за участі свідка ОСОБА_10 ; відоеозапимами камер спостереження від 19.09.2021 року; протоколом прийняття заяви від 19.07.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.07.2022 року; відоеозапимами камер спостереження від 19.07.2022 року.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний та його захисник заперечували проти застосованого судом першої інстанції запобіжного заходу.
Не визнання вини, перебування у розшуку та тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Доводи захисника про відсутність вказаного ризику колегією суддів не можу бути враховано оскільки ОСОБА_8 усвідомлюючи, що він раніше неодноразово судимий, починаючи з 2009 року належних висновків не зробив та свідомо з корисливих мотивів вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Так, ОСОБА_8 розуміючи, що злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України є умисними, тяжкими може вчинити спроби направленні на переховування від суду.
Також, ОСОБА_8 офіційно не працює, а тому у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу може вчинити спроби на переховування від органів досудового розслідування та вчинити нові кримінальні правопорушення.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 добре зазнає потерпілих, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до нього альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Також, у справі наявний ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на даний час не встановлені органом досудового розслідування.
При цьому, наявність у ОСОБА_8 дружини та місця проживання, як підстава для зміни запобіжного заходу колегією суддів не може бути враховано оскільки, за наявності вказаних обставин це жодним чином не вплинуло на його поведінку.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень обвинуваченого та його захисника, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,то такі доводи захисника на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи апеляції про те, що судом першої інстанції не враховано особу ОСОБА_8 колегією судді не можуть бути враховано, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний високий ризик можливості переховування від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності, наявний ризик впливу на свідків, іншого співучасника злочину, а також ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав, колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, з 2009 року на шлях виправлення не став, колегія суддів вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків.
Доводи захисника про не доведеність ризиків колегією суддів не може бути враховано оскільки ОСОБА_8 розуміючи, що відносно нього проводиться досудове розслідування кримінального провадження вчинив дії спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування та суду.
З цих же підстав, колегія суддів залишає без задоволення доводи захисника, що слідчий суддя застосував найсуворіший запобіжний захід виключно на суворості можливого покарання.
А тому, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про застосування запобіжного задуху саме у вигляді тримання під вартою та вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу в виді: особистого зобов'язання, домашнього арешту, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків: відстоювання власної правової позиції є передумовою для незаконного впливу на свідків, знищенню чи перетворенню доказів, приховування джерел походження наркотичної речовини та можливих співвиконавців, тобто ускладнить і затягне досудове розслідування. Перебуваючи на волі без законного джерела доходу підозрюваний буде мати можливість допустити вчинення нових тотожних кримінальних правопорушень, адже він офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, податки не сплачує, тобто не має достатніх засобів для існування.
Застосування менш суворого запобіжного заходу, такого як домашній арешт не стане для підозрюваного стримуючим фактором, оскільки існує можливість в інший спосіб продовжувати злочинну діяльність.
Вказано, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе запобігати ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а навпаки сприятиме продовженню або вчиненню нових злочинів, пов'язаних із зберіганням та збутом наркотичних та психотропних речовин.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника не має.
Твердження слідчого судді про наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ст.177 КПК України є такими, що знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, ухилився від правосуддя, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, не має постійного місця роботи, офіційно не працює, не має стабільного джерела доходів, не має достатніх стримуючих факторів, які б змогли вплинути на його поведінку, не має місця проживання.
А тому, у разі обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою - це не може запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на даний час не встановлені органом досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
ОСОБА_8 вчинив спроби направлені на ухилення від явки до органу досудового розслідування, перебував у розшуку, що свідчить про наявність реальних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 застосування тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, оскільки в даному випадку інтереси суспільства, превалюють над інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя правильно застосував до підозрюваного ОСОБА_8 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких підстав, у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
А тому, належна поведінка підозрюваного ОСОБА_8 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, намагатися переховуватися в іншій країні, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Що стосується доводів захисника, що повідомлення про підозру її підзахисному не вручено у передбачений законом спосіб, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурор повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи те, що законодавцем передбачено право на оскарження рішення та дії слідчого стосовно повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів залишає без задоволення доводи захисника, що повідомлення про підозру не вручено у передбачений законом спосіб. Крім того, повідомлення про підозру було вручено у відповідності до вимог ст.. 278 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 вересня 2022 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 вересня 2022 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12021121040000552, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 17-05 год. 19.10.2022 року включно, з визначенням застави в сумі 49620 гривень, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4