12 вересня 2022 року суддя-доповідач - суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , отримавши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 181 000 400 074 02 від 06 серпня 2018 року ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_3 , -
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.07.2022 ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю з вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2019 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі.
Зараховано у строк відбування покарання, покарання відбуте за вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2019, та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у зв'язку з його відбуттям.
Скасовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У провадженні стягнуто процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні № 120 181 000 400 074 02 від 06.08.2018 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК України, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 20.07.2022 стосовно ОСОБА_3 може бути оскаржений і прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , за положеннями п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК України з урахуванням норми п. 20 ч. 2 ст. 36 КПК України, має право на подачу апеляційної скарги.
Передбачені ст. 395 КПК України порядок та строк подачі апеляційної скарги прокурором дотримані.
Приписами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України задекларовано, що в апеляційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, які б узгоджувалися з приписами ч. 1 ст. 407 КПК України, та їх обґрунтування з зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та шляхи вирішення апеляційного провадження на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України.
Проте, даних норм кримінального процесуального закону прокурор у провадженні ОСОБА_2 не дотримався.
Так, прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи обставини вчинення кримінального правопорушення визнані судом доведеними та кваліфікацію дій обвинуваченого, висунув вимогу про: скасування вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 20.07.2022 стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання у зв'язку з застосуванням закону, який не підлягав застосуванню та незастосування закону про кримінальну відповідальність, що має застосовуватися, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинувачено і яке за своїм видом є явно несправедливим, внаслідок м?якості; постановлення нового вироку, відповідно до якого, призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення; в решті вирок залишити без змін.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор послався на те, що “характеризуючі дані обвинуваченого, встановлені судом, зокрема те, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в минулому за вчинення злочинів майнового характеру, не дозволяло суду зробити обґрунтоване припущення, що призначення останньому покарання у виді 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України та подальшим звільненням останнього від призначеного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, яке вже відбуте обвинуваченим станом на час розгляду справи” - є незакінченим формулюванням позиції прокурора, що не дає можливості визначити межі апеляційного провадження за приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, як і визначити узгодженість позиції прокурора з тим, що “застосування положень ст.ст. 70, 71 КК України в даному випадку не підлягає застосуванню при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у зв'язку з фактичним відбуттям покарання згідно вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2019”, ще і за тим, що положення ст. 71 КК України досліджуваним вироком - не застосовувалися, а застосовувалася норма ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України, щодо яких прокурор в резолютивній частині апеляційної скарги взагалі позицію не виказав.
Висуваючи апеляційні вимоги про скасування вироку суду з постановленням нового вироку, прокурор ОСОБА_2 не вказав і на процесуальні шляхи апеляційного провадження як того вимагають приписи ч. 3 ст. 404 КПК України.
За наведеним, слід дійти висновку, що апеляційна скарга прокурора містить такі недоліки, які перешкоджають відкриттю апеляційного провадження, а тому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 181 000 400 074 02 від 06.08.2018 ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 20.07.2022 стосовно ОСОБА_3 необхідно залишити без руху та надати прокурору достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 398, 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 181 000 400 074 02 від 06 серпня 2018 року ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_3 - залишити без руху.
Встановити прокурору ОСОБА_2 строк для усунення недоліків апеляційної скарги терміном в 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити прокурору ОСОБА_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_1