07.06.2006 року Справа № 6/149
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Коршун А.О., Джихур О.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 06.06.2006р. № 189)
при секретарі: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.47);
відповідача -Скиба С.Г., дов. № 1-8/8752 від 30.12.2005р., начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал» м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2005 року
у справі № 6/149
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал», м.Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля», м.Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 160 815,22 грн.
В судовому засіданні 17.05.2006р. оголошувалась перерва до 24.05.2006р. (ст..77 ГПК України).
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2005р. (суддя Коваленко О.О.) по справі № 6/149 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал» м.Дніпропетровськ (далі - ТОВ “Термінал») до відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля» м.Павлоград Дніпропетровської області (далі - ВАТ “Павлоградвугілля») про стягнення 160 815 грн. 22 коп. (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 03.07.2005р. № 0307-2) в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що позивачем відповідно до ст..33 ГПК України не доведено факт наявності заборгованості саме за договором № ФЛ-20/619 кп від 20.02.2004р. та специфікаціями до нього, факт направлення рахунків на оплату відповідачеві згідно з умовами зазначеного договору, в зв'язку з чим, у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати вартості поставленої продукції.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі - ТОВ “Термінал» м.Дніпропетровськ, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні фактичним обставинам та матеріалам справи, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки:
- згідно з видатковими накладними відповідачу було надано рахунки-фактури, на що є посилання у накладних та це було засвідчено підписом представника відповідача і печаткою підприємства;
- заборгованість по оплаті відповідач визнав як у відповіді на претензію, так і шляхом оформлення податкових накладних, акту звірки від 19.02.2004р.;
- посилання відповідача про неотримання рахунків не підтверджено жодним доказом відповідно до ст..33 ГПК України.
В своїх поясненнях, наданих представником відповідача в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач -ВАТ “Павлоградвугілля» м.Павлоград -проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.
Заявлене скаржником клопотання від 07.06.2006р. про подальше відкладення розгляду апеляційної скарги, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, свідчить про факт належного повідомлення скаржника про час та місце судового засідання; по-друге, клопотання не обґрунтовано будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України; по-третє, представник скаржника був присутній та дав пояснення в судовому засіданні 17.05.2006р. та розгляд справи вже відкладався за клопотанням скаржника в судовому засіданні 24.05.2006р., тоді як суд апеляційної інстанції обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
20.02.2004р. між ВАТ ДХК “Павлоградвугілля» в особі філії ВАТ ДХК “Павлоградського управління по матеріально-технічному постачанню» (“покупець» за договором, відповідач по справі) та ТОВ “Термінал» (“продавець» за договором, позивач по справі, скаржник) було укладено договір № ФЛ-20/619 кп (а.с.35-36, 58-60, т.1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити на умовах EXW (Інкотермс-2000), а покупець прийняти та оплатити вартість продукції, номенклатура, асортимент, кількість, ціна якої визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (р.1 договору).
Відповідно до п.4.1 р.4 договору “покупець» здійснює оплату поставленого товару шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок “продавця» протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку, який виставляється після відвантаження товару покупцеві.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач здійснив відвантаження продукції протягом лютого-серпня 2004 року по накладним:
- № РН-23/03 від 23.02.2004р. на підставі довіреності № 547214 (а.с.7-8, т.1) на суму 18 774 грн. 01 коп.;
- № РН-27/02-2 від 27.02.2004р. на підставі довіреності № 547330 (а.с.9-10, т.1) на суму 34 349 грн. 41 коп.;
- № РН-02/03 від 02.03.2004р. на підставі довіреності № 547343 (а.с.11-12, т.1) на суму 7071 грн. 98 коп.;
- № 29/03 від 29.03.2004р. на підставі довіреності № 547573 (а.с.12-13, т.1) на суму 7516 грн. 87 коп.;
- № 30/01 від 30.03.2004р. на підставі довіреності № 547584 (а.с.14-15, т.1) на суму 16 352 грн. 82 коп.;
- № РН-02/04 від 02.04.2004р. на підставі довіреності № 547666 (а.с.16-17, т.1) на суму 25 153 грн. 42 коп.;
- № РН-07/04 від 07.04.2004р. на підставі довіреності № 547685 (а.с.18-19, т.1) на суму 19 726 грн. 56 коп.;
- № РН-18/06-2 від 18.06.2004р. на підставі довіреності № 024020 (а.с.20-21, т.1) на суму 23 081 грн. 47 коп.;
- № РН-21/06 від 21.06.2004р. на підставі довіреності № 024037 (а.с.22-23, т.1) на суму 20 047 грн. 98 коп.;
- № РН- 24/06 від 24.06.2004р. на підставі довіреності № 024071 (а.с.24-25, т.1) на суму 26 958 грн. 72 коп.;
- № РН-08/07 від 08.07.2004р. на підставі довіреності № 024131 (а.с.26-27, т.1) на суму 10 010 грн. 40 коп.;
- № РН-12/08 від 12.08.2004р. на підставі довіреності № 024713 (а.с.28-29, т.1) на суму 16 975 грн. 45 коп.
Факт поставок продукції не спростовується відповідачем, підтверджується вищевказаними накладними, довіреностями відповідача, залученими до матеріалів справи в ксерокопіях.
Докази оплати вищезазначеної продукції в повному обсязі не надавались ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду, відсутні в матеріалах справи. Актом звірки, складеним сторонами станом на 01.06.2005р. відповідач мав заборгованість перед позивачем за договором № ФЛ-20/619 кп в сумі 140 202 грн. 71 коп. (а.с.51, т.1). При цьому слід зазначити, що ні акт від 01.06.2005р. (а.с.51, т.1), ні акт звірки станом на 19.06.2005р. не містять посилання на конкретні номери та дати рахунків, як і відсутні в накладних позначки обох сторін про передачу відповідачеві позивачем та прийняття відповідачем супроводжувальних документів, передбачених п.3.3 р.3 договору № ФЛ-20/619 кп, зокрема, рахунків.
Щодо посилань скаржника на часткову оплату вартості поставленої продукції з зазначенням номерів та дат рахунків, то ці доводи не можуть бути прийняті, оскільки: по-перше, спір виник по оплаті лише частини поставленої продукції на суму 140 202 грн. 71 коп., тоді як по решті, по фактично оплаченій продукції, між сторонами відсутній спір, тобто і було здійснено часткову оплату по фактично отриманим рахункам; по-друге, ці обставини не звільняють позивача від доведення належними доказами певних обставин відповідно до ст. ст.32, 33, 36 ГПК України, також від цього обов'язку не звільняється позивач в контексті ч.3 ст.43 ГПК України та по факту визнання претензій, хоча із листа відповідача від 10.09.2004р. (а.с.48, т.1) не вбачається саме факту визнання боргу на суму 140 202 грн. 71 коп.; по-третє, предметом спору не є вимоги по конкретним рахункам, які є неоплаченими, крім цього, ні самі рахунки, ні докази їх отримання (направлення) відповідачем не надавались суду першої інстанції, а надання рахунків разом з апеляційною скаргою не обґрунтовано ніяким чином щодо причин їх неподання суду першої інстанції (частина 1 ст.101 ГПК України); а факт часткової оплати по окремим рахункам взагалі не доводить факт направлення (отримання) усіх інших рахунків відповідачем; вчетверте, продукцію було поставлено в більших обсягах, ніж передбачено умовами договору, що підтверджується матеріалами справи (а.с.112, т.1), змістом умов договору та специфікацій до нього (а.с.35-36, 58-60, т.1), тобто до цих правовідносин неможливо застосувати умови договору № ФЛ-20/619 кп від 20.02.2004р., зокрема, п.4.1, а докази звернення з вимогою про оплату продукції, отриманої на підставі ст.ст.11, 202 ЦК України, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій, та вимоги на підставі ст.ст.11, 202 ЦК України не заявлялись позивачем, а лист позивача від 01.09.2004р. № 01-09 (а.с.55, т.1) не містить вимоги про оплату поставленої продукції, а містить лише констатацію факту наявності заборгованості. Крім цього, виписки установ банку про часткову оплату неможливо прийняти в якості належних доказів відповідно до ст.ст.32, 33, ч.1, 2 ст.36 ГПК України, так як ксерокопії не завірені належним чином (відсутні відмітки “копія вірна», прізвище особи, яка засвідчила копію та ін.).
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За цих обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, які обґрунтовувались ст.ст.216, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.549, 550, 623, 624, 625 ЦК України, як збитків (а.с.2-3, 62-63, т.1), як і відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.
Також слід зазначити, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2006р. по справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ “Павлоградвугілля» було визнано грошові вимоги позивача за спірним договором та спірними відправками на суму 147 199 грн. 43 коп. (а.с.29, 38, 39, т.2), що не спростовується жодною із сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2005р. по справі № 6/149 -залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал» м.Дніпропетровськ -залишити без задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
А.О. Коршун