Справа №155/788/22
Провадження №1-кп/155/137/22
19.09.2022 місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030600000120 від 16 серпня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Холонів, Горохівського (Луцького) району, Волинської області, який проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, раніше несудимого, одруженого, на утриманні в якого перебувають двоє неповнолітніх дітей, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 15 серпня 2022 року приблизно о 01 годині перебуваючи за місцем свого постійного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході словесної суперечки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, керуючись прямим умислом на заподіяння травм іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс удар правою рукою зігнутою в кулак в ділянку щелепи зліва та удар по тулубу своєму брату ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя з набряком м'яких тканин, закритого перелому нижньої щелепи зліва, забою ребер зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні умисних дій, які виразилися у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, визнав повністю не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та спосіб вчинення зазначеного в обвинувальному акті правопорушення. Суду пояснив, що дійсно 15 серпня 2022 року приблизно о 01 годині перебуваючи за місцем свого постійного проживання, в ході словесної суперечки, умисно наніс удар правою рукою зігнутою в кулак в ділянку щелепи зліва та удар по тулубу своєму брату ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, перелому нижньої щелепи зліва, забою ребер зліва. Вказував, ще не бажав злого умеслу, лише хотів заспокоїти нетверезого брата, який його спровокував на вказані дії. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Потерпілий, ОСОБА_5 в судовому засіданні суду повідомив, що 15 серпня 2022 року приблизно о 01 годині він повернувся додому в стані алкогольного сп'яніння, в ході словесної суперечки, обвинувачений умисно наніс йому удар правою рукою зігнутою в кулак в ділянку щелепи зліва та удар по тулубу, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, закритого перелому нижньої щелепи зліва, забою ребер зліва. Вказував, що даний конфлікт стався з його вини, бійку затіяв він, оскільки був в стані алкогольного сп'яніння. З обвинувачений примирився, шкода йому відшкодована, просив його не карати.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого, дані про особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, примирення з потерпілим.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а саме: відсутність тяжких наслідків від вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інформацію про стан його здоров'я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра та не звертався за допомогою до них; позитивну характеристику, має міцні соціальні зв'язки, думку потерпілого, який просилив суворо не карати.
У ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При визначенні покарання суд вважає за необхідне та доцільне застосувати вимоги ст.69 КК України та при призначенні обвинуваченому покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 122 КК України.
Частина 1 статті 69 КК України, надає повноваження суду у виключних випадках перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у судових рішеннях.
Відповідно до вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, тому беручи до уваги викладене вище, а також те, що потерпілий не має претензій до обвинуваченого, саме поведінка потерпілого спровокувала вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, те, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, ряд обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, його щире каяття, яке проявилось в осуді вчиненого, визнання вини, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування шкоди.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.
З огляду на викладене, враховуючи принцип індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, вважаю, що вид покарання, призначений судом підсудному із застосуванням вимог ст.69 КК України у виді штрафу є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1