ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
19 вересня 2022 року м. Київ№ 640/382/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 80 951,97 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №640/382/22.
28.07.2022 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку із відмовою від позову. Також у вказаній заяві представником контролюючого органу заявлено клопотання про повернення частини судового збору на підставі статті 142 КАС України.
02.09.2022 представником відповідача подано клопотання, у якому останній не заперечує проти задоволення заяви представника позивача щодо закриття провадження у справі. Разом з цим, представником відповідача заявлено клопотання про розгляд клопотання від 12.07.2022 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, які були понесені ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи.
Вирішуючи подані заяви представників сторін суд враховує наступне.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 2 ст. 238 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
У заяві від 28.07.2022 представник контролюючого органу вказує, що станом на 01.04.2022 податковий борг в рамках заявлених позовних вимог відсутній, на підтвердження чого надано суду копію інтегрованої картки по єдиному податку з фізичних осіб.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає наявними правові підстави для прийняття відмови ГУ ДПС у Київській області від позову та закриття провадження в адміністративній справі №640/382/22.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зверне увагу на наступне.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
У разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 КАС України).
Аналіз положень частини 1 статті 142 КАС України дає суду підстави дійти до висновку, що питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі відмови позивача від позову вирішується судом у відповідній ухвалі у разі такої відмови до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1, 2 статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Копію ухвали отримано представником позивача 05.07.2022, а відповідну заяву подано 28.07.2022, що вказує на відмову ГУ ДПС у Київській області від позову до початку розгляду справи по суті.
Отже, враховуючи положення частини 1 статті 142 КАС України суд вважає наявними підстави для задоволення клопотання представника ГУ ДПС у Київській області про повернення позивачу з Державного бюджету України п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до платіжного доручення №5461 (внутрішній номер 190871963) від 29.12.2021 у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Вирішуючи подане представником відповідача клопотання про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат понесених ним на правничу допомогу, суд вказує про наступне.
Згідно із частиною 1 статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Аналіз вказаної процесуальної норми дає суду підстави дійти до висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат застосовується, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Суд вказує, що у постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15 суд відступив від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Разом з цим, аналізуючи надалі частину 1 статті 140 КАС України, з урахуванням висновків, сформованих у постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15, суд вказує, що безпосередньо у разі відмови від позову фізичної особи або юридичної особи за заявою суб'єкта владних повноважень (відповідача) можуть бути стягнуті на його користь судові витрати із позивача.
При цьому, з урахуванням положень частини 2 статті 139 КАС України такими витратами є виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У той же час, суд додатково вважає за необхідне відзначити, що частиною 5 статті 139 КАС України визначено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, вказана процесуальна норма КАС України встановила, що у разі закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 274.04.2006 №590 затверджено "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - Постанова №590), яка постановлена відповідно до статей 138, 140 Цивільного процесуального кодексу України, статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 128 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із пунктом 2 Постанови №590 установлено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору), вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком; компенсація судових витрат (крім судового збору) особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах; підставою для компенсації судових витрат (крім судового збору) є судове рішення.
Відповідно до пункту 4 Постанови №590 компенсація судових витрат (крім судового збору) у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.
Компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Аналізуючи вказані положення Постанови №590 суд вказує, що останні регулюють компенсацію судових витрат за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком виключно у разі коли обидві сторони у адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору).
Між тим, Постанова №590 прийнята відповідно до статті 135 КАС України, яка регулює питання витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду та статті 138 КАС України, яка регулює питання витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду.
Беручи до уваги наведене у свій сукупності, суд також не вбачає підстав для застосування частини 5 статті 139 КАС України при вирішенні клопотання представника відповідача про відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу.
Підсумовуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для застосування положень частини 5 статті 139, частини 1 статті 140 КАС України та, як наслідок, у задоволенні заяви представника відповідача про відшкодування судових витрат, понесених на правничу допомогу, слід відмовити.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 140, 142, 143, 238, 239, 248, 256, 262, 263, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Прийняти відмову Головного управління Державної податкової служби у Київській області від позову в адміністративній справі №640/382/22.
2. Закрити провадження в адміністративній справі №640/382/22 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 80 951,97 грн.
3. Роз'яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
4. Повернути Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області (03151. м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5., корпус А, код ЄДРПОУ ВП: 44096797) із Державного бюджету України сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до платіжного доручення №5461 (внутрішній номер 190871963) від 29.12.2021, що становить 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
5. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат, понесених ним на правничу допомогу.
6. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статті 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева