20 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6255/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 163950017566 від 11 квітня 2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 08 квітня 1986 року по 04 липня 1996 року,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 31 березня 2022 року.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії на підставі пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Стверджував, що для призначення пенсії у позивача достатньо страхового стажу, а подані документи підтверджують такий стаж.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у письмовому провадженні.
10 серпня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваного рішення. Зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а тому останнє є належним відповідачем по справі (а.с. 40-43).
12 серпня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с. 90-91).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року залучено до участі у справі № 440/6255/22 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
13 вересня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваного рішення. Стверджував, що позивач не має достатнього страхового стажу для призначення пенсії на підставі пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Крім того, ім'я позивача вказане у в уточнюючій довідці не збігається із ім'ям в паспорті (а.с. 134-136).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Судом встановлено, 31 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 72-73).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 163950017566 від 11 квітня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років (а.с. 53-54).
Підставою для відмови слугувало те, що:
- до ЕПС не долучено уточнюючу довідку або рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України,
- в архівній довідці № 8179/Р318 від 16 вересня 2021 року за період роботи з 08 квітня 1986 року по 04 липня 1996 року не вірно вказано ім'я заявниці ОСОБА_2 (рос.мовою), що не відповідає даним паспорта,
- не зараховано до страхового стажу період з 31 березня 1997 року по 31 грудня 1997 року, оскільки має місце розбіжність між датою прийняття на роботу та датою в наказі на прийняття на роботу. Необхідно долучити підтверджуючу довідку за період з 31 березня 1997 року по 01 червня 2000 року,
- не зараховано до страхового стажу догляд за дитиною до трьох років, необхідно підтвердити паспортними даними, оскільки надано свідоцтво про народження не має відмітки про його отримання,
- не зараховано період навчання 01 вересня 1982 року по 22 серпня 1986 року, оскільки в паспорті російською мовою значиться ім'я " ОСОБА_2 ", а в дипломі № НОМЕР_1 - ім'я " ОСОБА_2 " (рос. мовою).
Позивач не погоджуючись із рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 163950017566 від 11 квітня 2022 року, звернувся до суду з вимогами скасувати таке рішення та зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 08 квітня 1986 року по 04 липня 1996 року, із подальшим призначенням пенсії.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09 липня 2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною четвертоюстатті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII).
Відповідно до положень пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі частини першої статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до пункту б) статті 55 Закон № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі пункту б) статті 55 Закон № 1788-XII.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Відповідно до наявних доказів в матеріалах справи, суд встановив, що відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії позивача, не зарахував їй до стажу, зокрема, період роботи з 08 квітня 1986 року по 04 липня 1996 року, оскільки архівній довідці № 8179/Р318 від 16 вересня 2021 року не вірно вказано ім'я заявниці ОСОБА_2 (рос.мовою), що не відповідає даним паспорта.
Як встановлено судом, позивачем до заяви про призначення пенсії додано диплом про навчання на ім'я " ОСОБА_3 ", довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років № 8179/Р-318 на ім'я " ОСОБА_4 ", паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про переміну прізвища, свідоцтво про шлюб, трудову книжку на ім'я ОСОБА_4 ".
Однак, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи згідно копії паспорту НОМЕР_2 , ім'я позивача російською мовою зазначено, як " ОСОБА_2 ", що не відповідає документам поданих позивачем для призначення пенсії, а саме: диплом про навчання НОМЕР_1 , трудовій книжці НОМЕР_3 та довідці №8179/Р-318 від 16 вересня 2021 року, в яких ім'я позивача вказано - " ОСОБА_2 " ,
Згідно пункту 26 Порядку № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до частини першої, пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до пункту 1 постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, законодавством встановлено порядок подання до органів Пенсійного фонду документів про призначення та/або перерахунок пенсії та вимоги до таких документів, які не допускають зазначення даних у них, які не збігаються із даними паспорту особи, яка звернулася щодо її прізвища, ім'я, по батькові, часу народження та інше. Підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності певній особі здійснюється в рамках цивільного окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В даному випадку, встановлення факту належності поданих документів потрібно позивачу для урахування під час призначення пенсії, тобто має наслідком виникнення правовідносин, пов'язаних з призначенням пенсії. В іншому порядку встановити факт належності поданих документів немає можливості, а тому позивачу необхідно здійснити це в судовому порядку відповідно до норм ЦПК.
Отже, у позові належить відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволені позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Собороності, 66, м. Полтава), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158-б, м.Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко