20 вересня 2022 року № 320/4816/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - Головного управління ДФС у Київській області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 № 0017431402, № 0017401402, № 0017411402, № 0017421402, прийняті на підставі акта перевірки від 22.05.2019 № 414/10-36-14-02-13/30150542.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на хибність висновків контролюючого органу про порушення ним податкового законодавства, оскільки вважає, що посилання на наявну податкову інформацію, яка свідчить про неможливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» господарської діяльності, встановлення відсутності руху товару по ланцюгу постачання не може бути підставою для зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, адже під час проведення перевірки були надані оригінали первинних документів, які підтверджують факт передачі товару.
Позивач зазначає, що до перевірки надано контракти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро», відповідно до умов яких вказаний контрагент виконував робити з транспортування піщаної сировини на склад. З метою мінімізації втрат сировини при розвантаженні, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» було укладено договори підряду щодо відновлення, устаткування складу (земельної ділянки), а тому доводи податкового органу про неможливість встановлення економічної вигоди для позивача є необґрунтованими та такими, що зроблені без дослідження наданих платником документів.
Також позивач наголошує, що в операціях щодо яких відповідачем встановлено порушення обов'язку реєстрації податкових накладних, товариство не виступало продавцем товарів/послуг.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 03.10.2019 о 14 год 00 хв.
Головним управлінням ДФС у Київській області, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки перевіркою встановлено, що фактично у контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» відсутні фізичні та технологічні умови для постачання товарів, що вказує на формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження та безоплатне їх отримання. Відповідач наголошує, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до перевірки не надано документального підтвердження контролювання (перебування у власності чи оренді) товариства земельної ділянки, яка відновлювалась на Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро».
Крім того, позивачем у порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не зареєстровано ряд податкових накладних протягом листопада 2016 - травня 2017 по господарським операціям із Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро».
Сторони подали до суду заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.
У судовому засіданні 03.10.2019 суд ухвалив розгляд справи продовжити у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року замінено відповідача у даній справі Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44096797, адреса 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1 та 77.4 статті 77 ПК України та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 27.03.2019 № 669 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (код ЄДРПОУ 30150542, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 3) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.05.2019 № 414/10-36-14-02-13/30150542, яким зафіксовано наступні порушення:
- пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130797,00 грн, у тому числі по періодах: за 2017 на суму 64646,00 грн, за півріччя 2018 на суму 14699,00 грн (за другий квартал 2018 на суму 14699,00 грн), за 3 квартали 2018 на суму 51452,00 грн (за 3 квартал 2018 на суму 51452,00 грн);
- пункти 198.1 та 198.3, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198, пункт 44.1 статті 44 ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 71829,00 грн, у тому числі по періодах: за листопад 2016 на суму 16397,00 грн, за травень 2017 на суму 55432,00 грн та завищено суму від'ємного значення з ПДВ за грудень 2018 на суму 32666,00 грн;
- пункт 201.10 статті 201 ПК України - не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні за листопад 2016 (30.11.2016) на суму ПДВ 16397,00 грн, за грудень 2016 (30.12.2016) на суму ПДВ 9102,00 грн, за квітень 2017 (28.04.2017) на суму ПДВ 28760,00 грн, за травень 2017 (31.05.2017) на суму ПДВ 17570,00 грн.
Наведені висновки контролюючого органу в акті перевірки мотивовані наступним.
У ході перевірки встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» (постачальник) укладено договір поставки від 25.06.2018 № Т-07/18. На виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» пісок, що оформлено видатковими накладними. У бухгалтерському обліку дані операції відображено наступними проводками: Д-т 281 К-т 631 - оприбуткування піску на суму 367508,00 грн. Д-т 6441 К-т 631 - сформовано податковий кредит на суму 36222,00 грн, який відображено у додатку 5 до декларацій за червень 2018 в сумі 16333,00 грн, за липень 2018 в сумі 16333,00 грн.
Перевіркою встановлено здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» за відповідні періоди нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» у зв'язку із відсутністю фізичних та технологічних умов для здійснення постачання товарів та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників товару (піску), який реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла», згідно із наданими до перевірки документів, складених з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» не могло фактично здійснити господарські операції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла», що вказує на формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» активу за рахунок надходження товару/робіт з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання.
Наведені порушення свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» по розрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» занижено доходи на загальну суму 367508,00 грн, у тому числі по періодам: за 2 квартал 2018 на суму 81666,00 грн, за 3 квартал 2018 на суму 285842,00 грн та завищено податковий кредит суму 36222,00 грн, який відображено у додатку 5 до декларацій за червень 2018 в сумі 16333,00 грн, за липень 2018 в сумі 16333,00 грн.
Також у ході перевірки встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» (генпідрядник) укладено контракти підряду від 25.11.2016 № 11/16, від 03.04.2017 № 2/17, від 04.05.2017 № 4/17 за якими генпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: відновлення, устаткування земельної ділянки (складу) на якій виконуються роботи по зберіганню та перевалці піщаної сировини, її підготовка до подальшого використання. На виконання зазначених контрактів підряду Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» виконало для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» роботи, про що складено податкові накладні. У бухгалтерському обліку дані операції відображено наступними проводками: Д-т 281 К-т 631 - на суму 359144,00 грн - віднесено до вартості запасів вартість отриманих робіт, Д-т 90 К-т 281 - сформовано собівартість у відповідних періодах: 2016 в сумі 127494,00 грн, 2017 в сумі 231650,00 грн, Д-т 6442 К-т 631 на суму 71829,00 грн сформовано податковий кредит, який відображено у додатках 5 до декларацій за відповідні періоди.
Згідно із наданими до перевірки документів не встановлено документального підтвердження інформації щодо перебування протягом 2016-2017 у користуванні чи власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» земельної ділянки на якій виконувалися роботи, а тому неможливо встановити економічну вигоду для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» від здійснення витрат на відновлення, устаткування земельної ділянки, як наслідок неможливо ідентифікувати та оцінити дані витрати. Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» завищило витрати на загальну суму 359144,00 грн, в тому числі по періодах: 2016 в сумі 127494,00 грн, 2017 в сумі 231650,00 грн, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату та різниць.
Враховуючи вищевикладене Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 71829,00 грн та по вказаним операціям не складено та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні за листопад 2016 (30.11.2016) на суму ПДВ 16397,00 грн, за грудень 2016 (30.12.2016) на суму ПДВ 9102,00 грн, за квітень 2017 (28.04.2017) на суму ПДВ 28760,00 грн, за травень 2017 (31.05.2017) на суму ПДВ 17570,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019:
- № 0017431402 на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 23165,00 грн;
- № 0017401402 внаслідок порушень пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 163496,00 грн (за податковими зобов'язаннями в сумі 130797,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 32699 грн).
- № 0017411402 внаслідок порушень пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 44.1 статті 44 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89786,00 грн (за податковими зобов'язаннями в сумі 71826,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 17957,00 грн);
- № 0017421402 внаслідок порушень пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 44.1 статті 44 ПК України, зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 32666,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями 13.06.2019 № 0017431402, № 0017401402, № 0017411402 та № 0017421402 позивач і звернувся з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Аналіз вказаних положень ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
У пунктах 6, 7 розділу «Визнання витрат» П(С)БО 16 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням для отримання якого вони здійснені.
Згідно із пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пункт 7 П(С)БО 15 «Дохід» передбачає, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- інші операційні доходи;
- фінансові доходи;
- інші доходи.
Відповідно до пункту 21 Положення П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Згідно з абзацом 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 ПК України.
Отже, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 (справа № 822/2373/17), від 31.01.2019 (справа № П/811/1930/17), від 05.06.2018 (справа № 816/1601/17).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 ПК України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой».
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» (постачальник) укладено договір поставки від 25.06.2018 № Т-07/18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати партіями, а покупець прийняти у власність та оплатити пісок річковий (далі - товар), у кількості, замовленій та погодженій на передодні поставки засобами телефонного зв'язку.
В акті перевірки відповідач зазначив, що аналіз даних з ІС «Податковий блок» та БД «Єдиний реєстр податкових накладних» свідчить про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» фізичних та технологічних умов для здійснення постачання товарів та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників товару (піску), який реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла».
Позивач не погоджуючись із такими доводами податкового органу зазначив, що дані правовідносини мають реальний характер та підтверджуються відповідними первинними документами, а під час перевірки були надані їх оригінали, які підтверджують факт передачі товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Сітістрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла». Разом з тим висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації внутрішніх електронних баз даних податкового органу.
Щодо доводів відповідача про відсутність фізичних та технологічних умов для здійснення постачання товарів, слід зазначити, що висновки про відсутність у контрагента позивача матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентом звітності, відповідачем зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання відповідача на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.
На підтвердження вказаних доводів позивачем надано копію договору поставки від 25.06.20218 № Т-07/18 та видаткові накладні від 26.06.2019 № РН-0000053 на суму 98000,00 грн, у тому числі 16333,33 грн, від 19.07.2018 № РН-0000028 на суму 98000,00 грн, у тому числі 16333,33 грн, від 13.08.2018 № РН-0000023 на суму 245010,00 грн, у тому числі 40835,00 грн,
Разом з тим, пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється на об'єкті постачальника за адресою с. Трипілля, вул. Івана Франка.
Обов'язок постачальника щодо поставки партії товару вважається виконаним з моменту, коли він поставлений відповідно до пункту 2.1 договору на об'єкті постачальника, покупцю передані відповідні видаткові накладні на товар (пункт 2.5 договору).
Враховуючи, що товар який поставлявся позивачу перевезти власними силами неможливо, відповідно, позивачем повинні надаватися докази оренди транспортного засобу або використання послуг з перевезення.
Проте жодний з цих документів, а ні під час перевірки, а ні в суд не надавалися.
Крім того, судом встановлено, що необхідних власних транспортних засобів у позивач не має, тому позивачем були укладені контракти підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро».
Докази сплати за договором поставки від 25.06.20218 № Т-07/18 суду також надані не були.
Оскільки під час розгляду справи, судом було встановлено відсутність у позивача власних транспортних засобів, відсутні докази оплати оренди транспортних засобів, якими перевозився товар за вказаним договором, відсутні докази оплати за поставлений товар, що свідчить про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій по договору поставки від 25.06.20218 № Т-07/18.
Враховуючи наведене, правомірним є висновок податкового органу про те, що позивачем занижено доходи на загальну суму 367508,00 грн, у тому числі по періодах: за 2 квартал 2018 на суму 81666,00 грн, за 3 квартал 2018 на суму 285842,00 грн та завищено податковий кредит суму 36222,00 грн.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро».
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» (генпідрядник) укладено контракти підряду від 25.11.2016 № 11/16, від 03.04.2017 № 2/17, від 04.05.2017 № 4/17 за якими генпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: відновлення, устаткування земельної ділянки (складу) на якій виконуються роботи по зберіганню та перевалці піщаної сировини, її підготовка до подальшого використання.
На виконання зазначених контрактів підряду Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» виконало для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» роботи по відновленню та устаткуванню, що підтверджується актами надання послуг від 30.11.2016 № 42 на суму 98383,68 грн, у тому числі ПДВ 16397,28 грн, від 05.12.2016 № 43 на суму 54609,62 грн, у тому числі ПДВ 9101,60 грн, від 30.04.2017 № 3 на суму 172560,00 грн, у тому числі ПДВ 28760,00 грн, від 31.05.2017 № 8 на суму 105420,00 грн, у тому числі ПДВ 17570,00 грн. Оплата наданих послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи. За результатами наданих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» виписано податкові накладні та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документального підтвердження інформації щодо перебування протягом 2015-2016 у користуванні чи власності товариства земельної ділянки на якій виконувалися роботи, а тому неможливо встановити економічну вигоду для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» від здійснення витрат на відновлення, устаткування земельної ділянки, як наслідок неможливо ідентифікувати та оцінити дані витрати.
Позивач зазначає, що в рамках контрактів підряду, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» від 09.08.2016 № 1/16, від 01.03.2017 № 1/17 та 01.12.2017 № Т-19/17, оскільки товариство несло втрати піщаної сировини, яка залишалась на земельній ділянці, було укладено контракти підряду від 25.11.2016 № 11/16, від 03.04.2017 № 2/17, від 04.05.2017 № 4/17.
При цьому позивач стверджує, що контракти підряду від 09.08.2016 № 1/16, від 01.03.2017 № 1/17 та 01.12.2017 № Т-19/17 ним були надані до перевірки, проте не були прийняті та не відображені в акті перевірки.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податку.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов'язання на підставі таких операцій.
Судом встановлено, що контракти підряду, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» від 25.11.2016 № 11/16, від 03.04.2017 № 2/17, від 04.05.2017 № 4/17 та первинні документи, перелічені вище, що підтверджують реальність вказаних господарських операцій, оформлені сторонами належним чином.
Враховуючи, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності є добування піску, гравію, глин і каоліну (08.12), суд доходить висновку, що проведені господарські операції за вищевказаними правочинами мали реальну господарську ціль, оскільки необхідність зберігання піску, а відповідно і придатна для цього земельна ділянка (склад), направлені на отримання доходу при подальшій реалізації піску.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано документального підтвердження інформації щодо перебування у користуванні чи власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» земельної ділянки на якій виконувалися роботи, що унеможливлює встановлення економічної вигоди для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» від здійсення витрат на відновлення, устаткування земельної ділянки, підлягає відхиленню, оскільки контрактами підряду за якими надавались послуги зі зберігання та перевалки піщаної сировини, передбачено, що поставка піщаної сировини здійснюється на майданчик для зберігання сировини (місце вивантаження), який знаходиться у розпорядженні генпідрядника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро»).
Враховуючи викладене, висновки податкового органу про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське Дніпро» завищило витрати на загальну суму 359144,00 грн, занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 71829,00 грн, не складено та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні за листопад 2016 (30.11.2016) на суму ПДВ 16397,00 грн, за грудень 2016 (30.12.2016) на суму ПДВ 9102,00 грн, за квітень 2017 (28.04.2017) на суму ПДВ 28760,00 грн, за травень 2017 (31.05.2017) на суму ПДВ 17570,00 грн є необґрутованими.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності податкових повідомлень-рішень від 13.06.2019 № 0017431402, від 13.06.2019 № 0017411402 та від 13.06.2019 № 0017430402 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 66151,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 16537,75 грн.
Натомість позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у цій частині, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2019 № 0017431402, від 13.06.2019 № 0017411402, від 13.06.2019 № 0017430402 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 51452,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 12863,00 грн підлягають у задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4636,69 грн згідно із платіжним дорученням від 30.08.2019 № 269.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2934,60 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 № 0017431402.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 №0017401402 у частині більшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 66151,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 16537,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 № 0017411402.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь (код ЄДРПОУ 30150542, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 3) судовий збір у розмірі 2934,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.