58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
08 вересня 2022 року Справа № 926/2310/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд”
до відповідача Державного підприємства “Путильське лісове господарство”
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 637 963,53 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
від позивача (в режимі ВКЗ) - адвокат Поліщук П.Я.;
від відповідача - адвокат Маковійчук С.С
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Державного підприємства “Путильське лісове господарство” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 637 963,53 грн.
Позов обґрунтований тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” (далі - Постачальник, Позивач) та Державним підприємством “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Карпатський Держспецлісгосп” укладено Договір поставки № 17/07 від 18 липня 2017 року. На виконання умов Договору поставки, між Сторонами укладено додатки, у яких конкретизовано умови та строки оплати кожної партії товару.
Далі, позивач зазначає, що Державне підприємство “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Карпатський Держспецлісгосп” було припинено шляхом реорганізації, а його єдиними та повним правонаступником є Державне підприємство “Путильське лісове господарство” (далі - Покупець, Відповідач).
Позивач вказує, що свої зобов'язання за Договором поставки виконав в повному обсязі, однак відповідач виконував свої зобов'язання в частині оплати за отриманий товар з істотними порушеннями.
Так, порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар за Договором поставки № 17/07 стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2022 року, судову справу № 926/2310/22 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12 липня 2022 року.
11 липня 2022 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та вважає його безпідставним.
У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що немає жодних підстав, які б вказували на недобросовісність ДП “Путильський лісгосп” пов'язаних із несвоєчасним виконанням умов Договору, оскільки про виникнення правовідносин між Сторонами за Договором поставки № 17/07 останній дізнався лише після отримання претензії та позовної заяви.
Крім цього, адвокат відповідача вказує, що 29 вересня 2021 року головою ліквідаційної комісії було подано оголошення в газету “Урядовий кур'єр” про оприлюднення інформації про припинення Державного підприємства “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Карпатський Держспецлісгосп” та прийняття протягом двох місяців заяв кредиторів, однак Позивачем встановлені строки були пропущені.
Також, представник відповідача звертає увагу, що нарахування штрафних санкцій з прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ухвалою суду від 12 липня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18 липня 2022 року.
18 липня 2022 року до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів по справі, а саме: копії статуту ДП “Путильський лісгосп”, копії наказу Держлісагенства № 554 від 27 вересня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 липня 2022 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01 серпня 2022 року.
26 липня 2022 року від представника позивача через систему “Електронний суд” надійшла відповідь на відзив.
У вказаній відповіді на відзив, представник позивача вказує, що ДП “Путильське лісове господарство” повинно було знати про зобов'язання, які настали за Договором поставки № 17/07, оскільки під час приєднання є певна процедура підготовки та складання передавального акту, що передбачає передачу всіх прав та обов'язків суб'єкта господарювання до його правонаступника.
Крім цього, адвокат позивача вказує, що нарахування пені здійснювалось позивачем по періодах, за кожною окремою поставкою та строком виконання зобов'язань за нею та за жодним із прострочених зобов'язань нарахування пені не перевищує шестимісячного строку.
В судовому засіданні 01 серпня 2022 року, адвокат відповідача надав суду пояснення на відповідь на відзив, в якому останній звертає увагу, що позовну заяву подано з порушенням строку позовної давності в 1 рік.
Крім цього, представник відповідача зазначає, що з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, що негативно вплинуло на фінансовий та економічний стан господарюючих суб'єктів, в тому числі і на відповідача. Також, перед ДП “Путильське лісове господарство” було поставлено ряд мобілізаційних завдань, які в першу чергу потрібно виконати для забезпечення Збройних сил України необхідними будівельними матеріалами та автомобільним транспортом.
При цьому, адвокат відповідача вказує, що ДП “Путильське лісове господарство” погашено заборгованість перед ТОВ “Мартін Трейд” в розмірі 523 217,76 грн. відразу після отримання претензії, а тому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 01 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2310/22; призначено справу до розгляду по суті на 18 серпня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 серпня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 вересня 2022 року.
Адвокат позивача в судовому засіданні 08 вересня 2022 року просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Адвокат відповідача в судовому засіданні 08 вересня 2022 року заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, поясненнях та відповіді на відзив.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис).
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 08 вересня 2022 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін, суд
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, 18 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” та Державним підприємством “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Карпатський Держспецлісгосп” укладено Договір поставки № 17/07
Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах Договору. Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Додатку до даного Договору (далі - Додаток). Кожний Додаток є невід'ємною частиною даного Договору.
В пункті 7.1. Договору визначено, що цей Договір по відношенню до конкретної партії Товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідного Додатку на партію Товару та діє протягом одного року з дати підписання Додатку, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього Договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого.
Згідно пункту 7.4. Договору, усі Додатки/Додаткові угоди до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та діють протягом строку дії цього Договору, якщо інше не передбачено в Додатку/Додатковій угоді.
На виконання умов Договору, між сторонам укладено Додатки до Договору поставки де визначено кількість, асортимент, ціну Товару, строки поставки та оплати.
Як вбачається з Додатку № 000005021 від 15 липня 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 17 липня 2019 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 18 395 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 413 887,50 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 05 серпня 2019 року.
Згідно Додатку № 000005481 від 05 вересня 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 07 вересня 2019 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 11 850 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 261 932,40 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 30 вересня 2019 року.
Відповідно до Додатку № 000005788 від 01 жовтня 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 03 жовтня 2019 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 12 650 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 314 985,00 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 23 жовтня 2019 року.
Як вбачається з Додатку № 000006152 від 30 жовтня 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 31 жовтня 2019 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 6 710 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 167 723,16 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 29 листопада 2019 року.
Згідно Додатку № 000006253 від 19 листопада 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 21 листопада 2019 року, а Покупець прийняти та о платити Товар, а саме: 12 255 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 278 237,52 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 16 грудня 2019 року.
Відповідно до Додатку № 000006401 від 11 грудня 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 13 грудня 2019 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 12 655 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 279 118,68 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 15 січня 2020 року.
Як вбачається з Додатку № 000006729 від 30 січня 2020 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 01 лютого 2020 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 11 870 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 260 665,20 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 28 лютого 2020 року.
Згідно Додатку № 000007128 від 10 березня 2020 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 12 березня 2020 року, а Покупець прийняти та о платити Товар, а саме: 12 520 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 262 920,00 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 31 березня 2020 року.
Відповідно до Додатку № 000008248 від 12 червня 2019 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 13 червня 2019 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 11 997 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 196 798,79 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 13 липня 2020 року.
Як вбачається з Додатку № 000008996 від 30 січня 2020 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 04 серпня 2020 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 12 405 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 238 176,00 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 31 серпня 2020 року.
Згідно Додатку № 000010206 від 19 жовтня 2020 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 22 жовтня 2020 року, а Покупець прийняти та о платити Товар, а саме: 18 700 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 340 414,80 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 30 листопада 2020 року.
Відповідно до Додатку № 000010207 від 19 жовтня 2020 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 20 жовтня 2020 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 4 605 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 96 705,00 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 30 листопада 2020 року.
Як вбачається з Додатку № 000010753 від 23 листопада 2020 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 25 листопада 2020 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 29 800 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 561 789,60 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 28 грудня 2020 року.
Згідно Додатку № 000011598 від 01 лютого 2021 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 03 лютого 2021 року, а Покупець прийняти та о платити Товар, а саме: 18 050 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 431 467,20 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 03 лютого 2021 року.
Відповідно до Додатку № 000011607 від 02 лютого 2021 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 03 лютого 2021 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 11 750 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 280 872,00 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 31 березня 2021 року.
Як вбачається з Додатку № 000012230 від 29 березня 2021 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 30 березня 2021 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 23 740 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 566 341,44 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 14 травня 2021 року.
Згідно Додатку № 000012231 від 29 березня 2021 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 30 березня 2021 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 6 064 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 160 671,74 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 14 травня 2021 року.
Як вбачається з Додатку № 000013564 від 05 липня 2021 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 07 липня 2021 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 30 580 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 566 341,44 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 31 серпня 2021 року.
Згідно Додатку № 000016930 від 28 жовтня 2021 року до Договору поставки № 17/07, Постачальник зобов'язався поставити Товар до 30 жовтня 2021 року, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: 17 560 літрів, UN1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 3, III на суму 523 217,76 грн. Оплата за вказаний Товар здійснюється 29 листопада 2021 року.
Всі укладені Додатки підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.
Поставка зазначеного вище Товару підтверджується Товарно транспортними накладними № 1183 від 16 липня 2019, № 1673 від 04 вересня 2019 року, № 1928 від 01 жовтня 2019 року, № 2216 від 29 жовтня 2019 року, № 2372 від 15 листопада 2019 року, № 2504 від 11 грудня 2019 року, № 238 від 30 січня 2020 року, 10 березня 2020 року, № 1735 від 12 червня 2020 року, № 2494 від 01 серпня 2020 року, № 3635 від 21 жовтня 2020 року, № 3645 від 21 жовтня 2020 року, № 4199 від 24 листопада 2020 року, № 264 від 01 лютого 2021 року, № 282 від 01 лютого 2021 року, № 931 від 29 березня 2021 року, № 939 від 30 березня 2021 року, № 2347 від 07 липня 2021 року, № 4822 від 29 жовтня 2021 року та видатковими накладними № 1244 від 17 липня 2019 року, № 1774 від 06 вересня 2019 року, № 2057 від 03 жовтня 2019 року, № 2317 від 31 жовтня 2019 року, № 2515 від 21 листопада 2019 року, № 2786 від 12 грудня 2019 року, № 244 від 31 січня 2020 року, № 1127 від 11 березня 2020 року, № 2682 від 13 червня 2020 року, № 3582 від 03 серпня 2020 року, № 5205 від 22 жовтня 2020 року, № 5202 від 22 жовтня 2020 року, № 5957 від 25 листопада 2020 року, № 274 від 02 лютого 2021 року, № 278 від 02 лютого 2021 року, № 1342 від 31 березня 2021 року, № 1346 від 31 березня 2021 року, № 4101 від 07 липня 2021 року, № 7120 від 30 жовтня 2021 року.
Факт порушення відповідачем термінів оплати за поставлений Товар не спростовано відповідачем в ході розгляду справи та підтверджується платіжними дорученнями № 136147 від 30 жовтня 2020 року, № 136235 від 27 листопада 2020 року, № 136339 від 16 грудня 2020 року, № 136484 від 22 січня 2021 року, № 135869 від 23 липня 2020 року, № 135877 від 30 липня 2020 року, № 136006 від 10 вересня 2020 року, № 136054 від 20 жовтня 2020 року, № 135546 від 28 січня 2020 року, № 135737 від 02 червня 2020 року, № 1098 від 19 листопада 2019 року, № 135477 від 24 грудня 2019 року, № 135259 від 04 жовтня 2019 року, № 135380 від 31 жовтня 2019 року, № 135105 від 05 серпня 2019 року, № 135082 від 22 серпня 2019 року, № 136735 від 08 квітня 2021 року, № 136759 від 15 квітня 2021 року, № 136534 від 29 січня 2021 року, № 136686 від 29 березня 2021 року, № 136739 від 22 червня 2021 року, № 136973 від 30 червня 2021 року, № 136740 від 30 червня 2021 року, № 136994 від 06 липня 2021 року, № 137249 від 21 вересня 2021 року, № 137335 від 21 жовтня 2021 року, № 137378 від 28 жовтня 2021 року, № 5195 від 26 травня 2022 року, № 5278 від 01 червня 2022 року та актом звірки взаємних розрахунків за період з 18 липня 2017 року по 30 травня 2022 року.
Згідно пунктів 3.2. - 3.4. Договору, Покупець оплачує Товар 100% передоплатою відповідно виставленого Постачальником Рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої у Додатку кількості Покупцем. Поставка Товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати. У випадку оплати Товару Покупцем до отримання рахунку або не в строк його дії, або з порушенням інших умов даного Договору, Постачальник має право повернути грошову суму сплачену наперед протягом 5 банківських днів на умовах даного Договору. Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на Товар до Покупця. Вартість Товару розраховується в залежності від розміру Партії Товару та ціни обумовленої Сторонами на умовах даного Договору.
В пункті 5.2 Договору визначено, що всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між Сторонами із умов цього договору, або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись Сторонами шляхом переговорів
Так, 16 травня 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій останній вимагає сплатити 523 217,73 грн заборгованості за поставлений товар в розмірі, а також додаткову ціну, штраф, проценти та інфляційне збільшення боргу в розмірі 626 536,65 грн, що разом становить 1 149 754,41 грн заборгованості.
Як вбачається з пояснень представника відповідача та визнається позивачем, ДП “Путильське лісове господарство” одразу після отримання претензії сплатило 523 217,73 грн основної заборгованості за поставлений товар в розмірі.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1, пунктів 5, 8 частини 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та статей 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно змісту 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно пунктів 4.1., 4.1.1. Договору, Сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього Договору, зокрема в частині, пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів та ін. Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем Товару та порушення термінів оплати за поставлений Товар за Договором поставки № 17/07 від 18 липня 2017 року та по кожному окремому Додатку до Договору поставки.
За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 106 662,48 грн пені, 10 607,50 грн додаткової вартості ціни товару, 145 305,15 грн 25% річних, 287 293,63 грн штрафу, 88 094,77 грн інфляційного збільшення суми боргу.
Щодо стягнення інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, судом вище встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд погоджується з останнім та вважає його таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно змісту статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Як вбачається зі змісту пункту 4.3. Договору, у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантаження Товар протягом терміну зазначеному в пп. 3 даного Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, за необґрунтоване, безпідставне і не передбачене чинним в Україні законодавством неприймання Покупцем товару від Постачальника або прострочення у такому прийманні, що триває більш ніж 5 (п'ять) днів. Покупець за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення в прийманні Товару від вартості поставленого Товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості поставленого, але не прийнятого Товару. (пункт 4.4.2. Договору)
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені та штрафу відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, а відтак є правомірними та обґрунтованими.
При цьому, судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
Стосовно заявлених вимог позивача про стягнення 25% річних та додаткової вартості ціни товару, суд виходить з наступного.
За розрахунком позивача 25% річних нараховуються на суму боргу за кожним окремим Додатком до Договору поставки.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, згідно пункту 4.9. Договору, Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25 % (двадцять п'ять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Крім цього, Сторони в пункті 4.4. Договору визначили, що при порушенні пункту 3.3 цього Договору, Постачальник має право застосувати до Покупця оперативно-господарські санкції передбачені статтею 236 Господарського кодексу України.
Згідно пункту 4.4.1. Договору, Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити до ціни, зазначеної в накладній, додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно Товару (без податку на додану вартість). В цьому випадку, Покупець зобов'язаний сплатити додаткову вартість протягом 4-х днів з моменту відправлення відповідної вимоги Постачальником.
Таким чином, перевіривши надані позивачем розрахунок відсотків та додаткової вартості ціни товару, враховуючи, що сторони є вільними в укладенні та визначенні умов договору, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості.
Доводи відповідача про застосування строків позовної давності оцінюються судом критично, з огляду наступне.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України унормовано, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим, згідно положень частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Так, Сторони в пункті 4.10. Договору дійшли згоди, що позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється строком на 3 роки.
Відтак, позивач звернувся до суду з дотриманням, обумовлених Сторонами в Договорі строків позовної давності.
Доводи відповідача про невірне нарахування штрафних санкцій, які суперечать частині 6 статті 232 ГК України оцінюються судом критично, з огляду наступне.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, відповідно до умов пункту 1.1. Договору поставки № 17/07 від 18 липня 2017 року, кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Додатку до даного Договору. Кожний додаток є невід'ємною частиною даного Договору.
Так, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій по періодах за кожною конкретною поставкою та строком виконання зобов'язання за нею, а відтак судом внаслідок перевірки розрахунків позивача не встановлено періодів нарахування, що перевищують шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таку ж правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, а також у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.
Разом з тим, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Зважаючи на вищенаведене, суд з урахуванням добровільної сплати відповідачем
суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 523 217,76 грн одразу після отримання претензії позивача, з огляду на введений воєнний стан на всій території України, що негативно вплинуло на фінансовий стан ДП “Путильське лісове господарство”, вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, виходячи з обґрунтовано заявлених їх сум, зокрема, пені на 50% - до 53 331,24 грн., штрафу на 50% - до 143 646,82 грн. та 25 процентів річних на 50 % - до 72 652,58 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України” наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1, 2, 3 статті 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2022 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання вказаного позову становить 9 569,45 грн.
При зверненні до суду із позовом, позивачем, окрім іншого, надано платіжне доручення № 3905 від 30 травня 2022 року, як доказ сплати судового збору у розмірі 15 746,32 грн.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, враховуючи те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку покласти судовий збір у розмірі 5 525,40 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) на відповідача.
В той же час, враховуючи те, що позивачем надмірно сплачено судовий збір при зверненні з позовом до суду, суд дійшов висновку повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 6 176,87 грн., згідно платіжного доручення № 3905 від 30 травня 2022 року.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Частиною 5 статті 129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, позивачем за договором про надання правової допомоги № 155/22 від 27 травня 2022 року, що міститься в матеріалах справи, залучено адвоката - Поліщука Павла Ярославовича, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704, виданого Київською міською КДКА на підставі рішення № 16-28-17 від 25 жовтня 2011 року для надання правової допомоги в Господарському суді Чернівецької області.
В пункті 3.1. Договору про надання правової допомоги № 155/22 від 27 травня 2022 року укладеного між адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень з розрахунку 2 000 (дві тисячі) гривень за одну годину роботи адвоката.
Так, за результатами виконаної роботи, адвокат Поліщук Павло Ярославович та надав професійну правову допомогу на загальну суму 20 000,00 грн згідно з Розрахунком розміру винагороди з надання правової допомоги.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний суд у постанові від 22 січня 2021 року по справі № 925/1137/19 наголосив про те, що за змістом статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, статті 123, частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
В постанові Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/455/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суду надано детальний опис робіт виконаний адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем, згідно якого останнім витрачено 10 годин (1 годину - на збір, перевірку, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта, 6 годин - на підготовку позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду, 3 години - на здійснення розрахунків до позовної заяви). Надані послуги підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, суд відповідно до норм законодавства та позиції Верховного Суду, які викладені у постанові від 22 січня 2021 року по справі № 925/1137/19 констатує фактичне здійснення таких витрат учасником справи відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, договору про надання правової допомоги від 19 січня 2022 року, розрахунку розміру винагороди від 14 липня 2022 року та акту прийому передачі наданих послуг від 14 липня 2022 року.
За приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний суд в постанові від 20 листопада 2018 року по справі № 910/23210/17 вказав, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відтак, з огляду на обсяг виконаної роботи адвокатом Поліщуком П.Я., часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, внаслідок чого виникли фактично понесені відповідачем судові витрати, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Путильське лісове господарство” (59101, Чернівецька обл., Вижницький р-н., смт. Путила, вул. Шевченка Т., буд. 3Б, код ЄДРПОУ: 21448070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корп. М., код ЄДРПОУ 40042088) 368 332,91 грн з яких: 53 331,24 грн. - пеня; 10 607,50 грн - додаткової вартості ціни товару; 72 652,58 грн. - 25 % річних; 143 646,82 грн - штраф; 88 094,77 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 269 630,62 грн. заборгованості.
4. Стягнути з Державного підприємства “Путильське лісове господарство” (59101, Чернівецька обл., Вижницький р-н., смт. Путила, вул. Шевченка Т., буд. 3Б, код ЄДРПОУ: 21448070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корп. М., код ЄДРПОУ 40042088) 5 525,40 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Мартін Трейд” (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75, корп. М., код ЄДРПОУ 40042088) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 6 176,87 грн., згідно платіжного доручення № 3905 від 30 травня 2022 року.
Повний текст рішення складено та підписано - 16 вересня 2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк