Справа № 303/3617/19
Іменем України
30 серпня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Кондора Р. Ю., Бисаги Т. Ю.
з участю секретаря Зубашкова Максима
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мельник Павло Петрович, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна, про визначення часток і за позовом третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки, -
В червні 2019 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визначення часток.
Свої вимоги мотивувала тим, що земельна ділянка площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267 належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (батьки позивачки) померли. Після їх смерті позивачка прийняла спадщину, в тому числі і на частку в земельній ділянці, однак отримати свідоцтво про право власності не має можливості через відсутність виділу часток у праві спільної сумісної власності.
У зв'язку з цим позивачка просила визначити, що частка померлих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267, становила 1/8 частини кожного (Т.1, а.с.1-4).
В листопаді 2019 року третя особа ОСОБА_6 заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'явивши позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки
Вимоги мотивувала тим, що вона є співвласником будинку по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267. Цей житловий будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є власниками квартир та приміщення, розташованого в даному будинку.
ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2 . Дана квартира придбана нею на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 липня 2006 року між нею та ОСОБА_12 і ОСОБА_11 . При відчуженні цієї квартири в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки. Разом з тим, до неї перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та необхідна для його обслуговування. Право ж попередніх власників на земельну ділянку ОСОБА_12 і ОСОБА_11 відповідно припинилося.
В даному житловому будинку розташована також квартира АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та нежиле приміщення АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Згідно проведеного КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» розрахунку часток у праві спільної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 розмір часток співвласників становив:
-Квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 54,00 кв.м., ідеальна частка 66/200;
-Квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 72,30 кв.м., ідеальна частка 89/200;
-Квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 36,70 кв.м., ідеальна частка 45/200.
Отже, третя особа ОСОБА_6 вважає, що її розмір частки на земельну ділянку становить 66/200 частини, а тому просить визнати за нею таку частку в судовому порядку (Т.1, а.с.104-110).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2021 року до участі в справі залучено ОСОБА_3 в якості правонаступника померлих відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов третьої особи ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на 66/200 частин земельної ділянки загальною площею 0,0636 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2110400000:01:001:0267 (Т.2, а.с.94-105).
На це рішення позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мельник П. П., вказується, що порушено право на доступ до суду. Ухвала про вступ у справу ОСОБА_6 в якості третьої особи з самостійними вимогами не постановлялася. При цьому строк позовної давності за позовом третьої особи ОСОБА_6 пропущено. Позивачка також вважає, що до даних правовідносин положення статей 120, 125 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України до застосування не підлягають. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, первісний позов ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_6 відмовити (Т.2, а.с.118-127).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на грубе ігнорування з боку суду її прав та інтересів, викривлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідачка ОСОБА_2 не погоджується з розміром визначених часток. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити, а позов третьої особи ОСОБА_6 задовольнити частково, визначивши її частку у праві власності на земельну ділянку в розмірі 58/200 частини (Т,2, а.с.141-146).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 свої апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити.
Справа призначалася до розгляду в апеляційному суді неодноразово, розглядалася з перервами. Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулося 09.08.2022 року просила оголосити перерву у зв'язку з вступом у справу нового представника. Дане клопотання відповідачки ОСОБА_2 було задоволено, розгляд справи відкладено на 30.08.2022 року. У судовому засіданні 30.08.2022 року відповідачка ОСОБА_2 знову попросила перенести розгляд справи у зв'язку з перебуванням на лікуванні, однак жодних підтверджуючих документів цього не надала. Оскільки поважність причин неявки відповідачки ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції не встановлена, відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та судових засідання, що були проведені раніше, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів констатує, що розгляд справи у відсутності відповідачки є можливим. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. До таких висновків прийшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18.
Решта учасників справи проти апеляційних скарг заперечили та просили їх відхилити.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення виходячи з таких підстав.
Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.
Частина 1 статті 89 ЗК України передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.
До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено: подружжя, члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними, співвласники жилого будинку, співвласники багатоквартирного будинку.
Статтею 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.
Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до частини 3 статті 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу.
В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п. 21 цієї постанови, за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".
З матеріалів справи слідує, що по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок. За цим будинком закріплена земельна ділянка площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267. Цей житловий будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є власниками квартир та приміщення, розташованого в даному будинку.
ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2 . Дана квартира придбана нею на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 липня 2006 року між нею та ОСОБА_12 і ОСОБА_11 . При відчуженні цієї квартири в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки. Разом з тим, до неї перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та необхідна для його обслуговування. Право ж попередніх власників на земельну ділянку ОСОБА_12 і ОСОБА_11 відповідно припинилося.
В даному житловому будинку розташована також квартира АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та нежиле приміщення АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Згідно проведеного КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» розрахунку часток у праві спільної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 розмір часток співвласників становив:
-Квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 54,00 кв.м., ідеальна частка 66/200;
-Квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 72,30 кв.м., ідеальна частка 89/200;
-Квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 36,70 кв.м., ідеальна частка 45/200.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та визнання за нею право власності на 66/200 частин земельної ділянки загальною площею 0,0636 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2110400000:01:001:0267, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та визначив цю частку земельної ділянки виходячи з частки ОСОБА_6 у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову.
Вимоги позивачки ОСОБА_1 на частку спірної земельної ділянки ґрунтуються на тому, що її батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 померли, а отже вона має право на спадщину, в тому числі і на частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Однак, ці вимоги є безпідставні, в їх задоволенні обґрунтовано відмовлено. Зокрема, ОСОБА_6 стала власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 липня 2006 року між нею та ОСОБА_12 і ОСОБА_11 . При відчуженні цієї квартири в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки. Отже, право попередніх власників ОСОБА_12 і ОСОБА_11 на квартиру та земельну ділянку, що необхідна для обслуговування цієї квартири, відповідно припинилося.
Згідно статті 377 ЦПК України, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 25.07.2006 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Відповідно до статті 120 ЗК України в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 25.07.2006 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Отже, оскільки при відчуженні квартири АДРЕСА_2 в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки, до нового власника перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та яка є необхідною для його обслуговування.
Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що вона має право на більшу частку земельної ділянки, ніж їй було розраховано, оскільки вона провела реконструкцію належного їй приміщення, а розмір часток вираховувався до цієї реконструкції, не заслуговують на увагу, оскільки право на частку земельної ділянки розраховувалося виходячи з розміру ідеальних часток у праві власності на будівлю станом на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову. У подальшому перерозподілу ідеальних часток у будівлі не здійснювалось. Проведення реконструкції, перебудови тощо, у межах однієї із часток у будівлі не призводить до автоматичного перерозподілу ідеальних часток усіх співвласників. Проведений розрахунок часток узгоджується з вимогами закону, а також з позиціями, викладеними Верховним Судом у постанові «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7.
За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мельник Павло Петрович, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2022 року.
Головуючий
Судді