65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1436/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н.В., секретар с/з Богомолова В.С., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (вх.№2-749/22 від 05.09.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/1436/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 111-А, код ЄДРПОУ - 39594527, електронна адреса: office@lvgaszbut.com.ua)
До відповідача: Державного підприємства «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ- 01125689, електронна адреса: bd_mtp@ukr.net)
про стягнення
За участю представників сторін:
Від позивача: Шевчик О.І. - на підставі довіреності №01Др-53-1121 від 16.11.2021р.;
Від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2022р. (повний текст складено 06.09.2022р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Львівгаз збут» задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства (далі - ДП) «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 444 676 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 2 912грн 62 коп., пеню 25 265 грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 367 грн 55 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 608 грн 33 коп.
05 вересня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (вх.№2-749/22 від 05.09.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/1436/22.
Ухвалою суду від 05.09.2022р. заяву ТОВ «Львівгаз збут» (вх.№2-749/22 від 05.09.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/1436/22 прийнято до розгляду, призначено судове засідання для розгляду заяви на 15.09.2022р.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що на підставі Договору про надання правової допомоги від 30.11.2017р. №38Slvz3434-17 Адвокатське об'єднання (далі - АО) «Гарант Груп» надало, а ТОВ «Львівгаз збут» прийняло послуги згідно Додаткової угоди № 41 до Договору на загальну суму 20 000 грн.
Загальна кількість наданих послуг згідно акта приймання-передачі послуг від 02.09.2022р. за Додатковою угодою №41 до Договору складає 10 годин.
На підставі зазначеного, посилаючись на положення ст.ст. 126, 129 ГПК України, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката.
Відповідач своєї позиції щодо заяви ТОВ «Львівгаз збут» про розподіл судових витрат у справі №916/1436/22 до суду не надавав.
Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову (правничу) допомогу, вислухав пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно з ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, викладеного в позовній заяві , позивач очікував понести витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.
Відповідач у першій заяві по суті справи, а саме у відзиві на позовну заяву, зазначив, що доказів понесення витрат у розмірі 30 000 грн позивачем не надано до позову. Крім того, відповідач зауважив, що витрати у розмірі 10 000 грн, понесені у зв'язку з прийняттям рішення на користь клієнта, не можуть бути понесені позивачем.
У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті, яке відбулося 25.08.2022р., представником ТОВ «Львівгаз збут» - Шевчик О.І. заявлено усне клопотання в порядку ст.221 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/1436/22 ухвалено 01.09.2022р., повний текст складено 06.09.2022р.
ТОВ «Львівгаз збут» звернулося з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі 916/1436/22 05.09.2022р.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).
За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до матеріалів справи, 30.11.2017р. між АО «Гарант Груп» (Виконавець) та ТОВ «Львівгаз збут» (Замовник) укладено Договір №38Slvz3434-17, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а Замовник приймати і оплачувати їх.
У відповідності до п/п 2.1.1. Договору Виконавець зобов'язується здійснювати комплексне забезпечення ведення претензійно-позовної роботи Замовника, а саме, зокрема: підготовка та оформлення матеріалів для ініціювання претензійно-позовної роботи; представництво інтересів Замовника в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, на зборах кредиторів, засіданнях комітетів кредиторів, тощо.
Згідно п/п 2.1.1. Договору Виконавець зобов'язується здійснювати представництво інтересів Замовника та ведення окремих категорій судових справ, справ виконавчого провадження, що потребують значних витрат робочого часу, глибокого дослідження або системного аналізу на підставі додаткових угод до даного Договору.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що вартість послуг Виконавця складається з щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі: 108 333 грн 33 коп., крім того ПДВ 21 666 грн 67 коп. Загальна сума з ПДВ становить 130 000 грн щомісяця (п/п 3.1.1.); плати за ведення складних справ - у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до Договору.
У відповідності до п/п 3.3.3. Договору плата, передбачена п.3.1.2 цього Договору перераховується Замовником у порядку та строк, визначеному в окремих додаткових угодах до Договору.
У відповідності до п.5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №34 від 21.12.2021р.) цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє в частині надання послуг з 01.12.2017р. по 31.12.2022р. Якщо жодна сторона в термін одного місяця до закінчення терміну дії даного Договору не заявить про намір його розірвати даний договір автоматично пролонгується на той самий термін і на тих же умовах, які передбачені цим Договором.
У відповідності до п.1 Додаткової угоди №41 від 20.06.2022р. до Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику професійну правничу допомогу в ході судового розгляду справи за позовною заявою ТОВ «Львівгаз збут» до ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості в розмірі 444 676 грн 50 коп., в т.ч. забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів Замовника при розгляді даної справи судом першої інстанції.
Пунктом 2 Додаткової угоди №41 від 20.06.2022р. до Договору передбачено, що захист прав та законних інтересів Замовника здійснюється адвокатами Виконавця.
Згідно п.3 Додаткової угоди №41 від 20.06.2022р. до Договору загальна вартість послуг, що надаються Виконавцем за умовами даної Додаткової угоди визначається в акті приймання-передачі наданих послуг безпосередньо за результатами виконаних робіт (наданих послуг) з розрахунку 2 000 грн за 1 год (2 000 грн за 1 судове засідання), в тому числі ПДВ, яка сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до п.4 Додаткової угоди №41 від 20.06.2022р. до Договору приймання послуг, наданих на виконання даної Додаткової угоди здійснюється шляхом складання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
02 вересня 2022р. сторонами за Договором складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою №41 від 20.06.2022р. до Договору, відповідно до якого АО «Гарант Груп» надало, а ТОВ «Львівгаз збут» прийняло послуги, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, інфляційних витрат, 3% річних та пені тривалістю 2 год, що вартує 4 000 грн; підготовка розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та інфляційних втрат тривалістю 2 год, що вартує 4 000 грн; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву тривалістю 2 год, що вартує 4 000 грн; представництво інтересів в судових засіданнях 02.08.2022р, 18.08.2022р., 25.08.2022р., 01.09.2022р. у кількості 4 шт., що вартує 8 000 грн.
Вказані послуги надані адвокатом АО «Гарант Груп» Шевчик Олегом Івановичем, який представляв інтереси позивача у межах справи №916/1436/22 на підставі довіреності №01Др-53-1121 від 16.11.2021р.
З матеріалів справи вбачається, що позову заяву, подану в інтересах ТОВ «Львівгаз збут» до Господарського суду Одеської області підписано начальником управління у Львівській області АО «Гарант Груп» Станько Мар'яном Миколайовичем, який діяв на підставі довіреності №007.2Др-65-1221 від 31.12.2021р. В свою чергу відповідь на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 02.08.2022р. підписано адвокатом Шевчик О.І., який також є членом АО «Гарант Груп».
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Верховний Суд, у постанові від 18.12.2019р. у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження необґрунтованості та/або неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, щодо яких подано заяву, що розглядається.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).
На підставі всього вищенаведеного, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ «Львівгаз збут» на правову допомогу у розмірі 20 000 грн є такими, що підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, враховуючи задоволення позовних вимог ТОВ «Львівгаз збут», заявлених в межах справи №916/1436/22, підлягають стягненню з ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт».
Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти у справі №916/1436/22 додаткове рішення.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (вх.№2-749/22 від 05.09.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/1436/22 - задовольнити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ- 01125689, електронна адреса: bd_mtp@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 111-А, код ЄДРПОУ - 39594527, електронна адреса: office@lvgaszbut.com.ua) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст додаткового рішення складено 20.09.2022р.
Суддя Н.В. Рога