ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2022Справа № 910/5546/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Кіченко Наталії Миколаївни
до Фізичної особи-підприємця Сидоренко Сергія Юрійовича
про стягнення 51 198, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Кіченко Наталія Миколаївна (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сидоренко Сергія Юрійовича (далі-відповідач) про стягнення збитків (вартості ремонту автомобіля Volkswagen Jetta 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ) у розмірі 51 198, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 210902 від 02.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.07.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що позивачем не доведена та не обгрунтовано протиправна поведінка відповідача, як підстава для стягнення збитків; який поточний стан автомобіля на момент повернення позивачеві; розмір завданої шкоди (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою; вину відповідача у завданні позивачу збитків на заявлену суму.
04.08.2022 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що в перший день запровадження військового стану відповідач, як орендар повернув автомобіль з видимими ушкодженнями, які суттєво погіршують зовнішній стан автомобіля та впливають на його подальше використання, при цьому всупереч вимог п. 4 договору відповідачем не було оформлено страхового випадку, а також не підписано акт передачі-приймання автомобіля та фіксацію його технічного стану.
Також, 04.08.2022 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) та викликати у судове засідання та допитати в якості свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
04.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначає, що скріншоти листування в месенджері Telegram не є належними та допустимими доказами у справі про відшкодування збитків. Відповідачем було прийнято авто з наявними незначними дефектами, які не впливають на його експлуатацію та якість роботи. Автомобіль повернутий позивачеві у стані, що відповідає нормальному зносу.
11.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначає, що відповідачем не надано доказів звернення до страхової компанії, яка не визнала пошкодження автомобіля страховим випадком, що на думку позивача підтверджує порушення відповідачем умов п. 4 договору.
24.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь позивача, в яких зазначає, що відповідно до умов договору на позивача, як орендодавця покладається обов'язок проведення обслуговування всіх видів ремонту транспортного засобу, а також ризик його знищення, викрадення, випадкового пошкодження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Кіченко Наталії Миколаївни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
31.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на заперечення на відповідь відповідача у справі, в яких зокрема зазначає, що у нотаріально засвідчених заявах свідків та в переписці відповідача з позивачем в месенджері Telegram засвідчено стан автомобіля на момент передачі відповідачем позивачу.
06.09.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про намір стягнути судові витрати з іншої сторони та подання доказів, в якому відповідач зазначає, що відповідні докази, які підтверджують розмір витрат будуть подані відповідачем до суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
08.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання, в якому просить суд поновити строк надання додаткових доказів, а саме нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також викликати у судове засідання та допитати в якості свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також, 08.09.2022 позивач подав клопотання, в якому просить суд призначити у справі автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання наведені у клопотанні.
Розглянувши клопотання позивача про виклик свідків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Згідно ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Проте, суд зазначає, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто судове засідання не проводиться, що не передбачає виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, розглянувши клопотання позивача про призначення експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно ч. 3 ст. 98 Господаоського процесуального кодексу України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Разом з тим, відповідно до приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
При цьому, відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що у даному випадку позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було повідомлено суд про неможливість подати висновок експерта, складений на його замовлення у строк встановлений законом для подання доказів до суду, як і не було повідомлено про намір звернутися до суду з відповідним клопотанням про призначення експертизи у даній справі.
В той же час, суд повторно звертає увагу позивача на те, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відповідно до приписів чинного законодавства, строк розгляду такої справи складає 2 місяці, проте, позивач зернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи у даній справі 08.09.2022, тобто майже через 2 місяці після відкриття провадження у даній справі, при цьому, у поданому клопотанні позивач не наводить причини неможливість надання висновку експерта складеного на його замовлення (що є доказом в розумінні ст. 80 ГПК України), не вказує причини неподання такого клопотання разом з позовною заявою, як це передбачено приписами ст. 80 ГПК України, при цьому у поданому клопотанні позивач не просить суд поновити процесуальний строк на подання такого клопотання.
Тож, підсумовуючи викладене вище, суд не приймає до розгляду клопотання позивача про призначення у даній справі судової експертизи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
02.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Кіченко Наталією Миколаївною (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сидоренко Сергієм Юрійовичем (далі - орендар) укладено договір № 210902, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приємає в тимчасове платне користування строком на 12 місяців транспортний засіб марки Volkswagen Jetta, 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб).
Транспортний засіб є власністю орендодавця і зареєстрований за ним відповідно до техпаспорта серії НОМЕР_3 (п. 2 договору).
Відповідно до п. 3 договору, автомобіль, технічна документація на автомобіль передаються орендодавцем орендарю в строк 3 дні, що оформлюється актом приймання-передачі, який підписують сторони. Підписанням цього договору та акта приймання-передачі сторони підтверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренднекористування автомобіль. Погоджена сторонами форма акта приймання-передачі наведена у додатку до цього договору. Оригінал акта технічного огляду автомобіля залишається у орендодавця, а копія даного акт передається орендарю.
Згідно п. 4 договору, не пізніше четверга кожного тижня орендар передає готівкою або перераховує суму оплати орендодавцеві шляхом перерахування на банківський рахунок у розмірі 75 % від власного доходу з експлуатації цього транспортного засобу, за винятком витрат на ремонтні роботи та запчастини. Орендна плата у місяць, на момент підписання договору, становить що перераховується орендодавцю 12 600, 00 грн.
Пунктом 5 договору визначено, що орендодавець зобов'язується, зокрема в 3-денний строк з моменту підписання цього договору передати транспортний засіб орендарю в справному технічному стані, з діючим полісом обов'язкового страхування, двома ключами та техпаспортом.
В свою чергу, відповідно до п. 6 договору, орендар зобов'язується, зокрема використовувати транспортний засіб відповідно до його призначення, визначеного умовами цього договору; забезпечити використання транспортного засобу на території Києва та Київського району; підтримувати транспортний засіб в належному стані та забезпечити йому належні умови зберігання; забезпечувати транспортний засіб необхідними матеріалами за рахунок орендодавця, окрім витрат на бензин та інші паливні витратні матеріали; проводити необхідні роботи з поточного ремонту транспортного засобу за рахунок орендодавця; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; при настанні страхового випадку орендар зобов'язаний взяти на себе всю роботу по офрмленню страхового випадку та отриманню компенсації від страхової/страхових компанії/компаній, якщо інше не передбачено правилами страхової компанії; у разі припинення дії цього договору повернути орендодавцеві транспортний засіб на протязі 24 годин з моменту припинення дії договору в повністю справному стані, не гірше ніж був отриманий на момент передачі авто орендарю.
Згідно п. 12.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 цього договору (підписання його сторонами) та закінчується через один рік у відповідний день наступного року.
02.09.2021 Фізичною особою-підприємцем Кіченко Наталією Миколаївною та Фізичною особою-підприємцем Сидоренко Сергієм Юрійовичем складено та підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв транспортний засіб марки Volkswagen Jetta, 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 .
Також, в акті відповідачем зазначено, що авто прийнято в справному стані та без візуальних пошкоджень.
Як зазначає позивач, в перший день запровадження військового стану - 24.02.2022 року відповідач, як орендар повернув позивачу автомобіль з видимими ушкодженнями автомобіля, які суттєво погіршують зовнішній стан автомобіля та впливають на його працездатність, без повідомлення причин такого стану автомобіля та всупереч вимог п. 4 договору, без оформлення страхового випадку, відмовляючись підписувати будь-які документи (акти передачі-приймання автомобіля та фіксацію його технічного стану).
Також, позивач вказує, що після огляду автомобіля сервісним центром були виявлені ушкодження транспортного засобу на загальну суму 51 198, 00 грн, про що складено рахунок на оплату № 1905/1 від 19.05.2021.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія, в якій позивач просив відповідача перерахувати на його рахунок вартість ремонту автомобіля - Volkswagen Jetta, 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 51 198, 00 грн., на підтвердження чого надано рекомендовне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.
Тож, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 210902 від 02.09.2021 в частині повернення орендованого автомобіля у повністю справному стані, позивач зазнав збитки у розмірі 51 198, 00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до приписів ст. 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, 02.09.2021 позивачем було передано, а відповідачем прийнято у користування транспортний засіб марки Volkswagen Jetta, 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , про що сторонами складено акт приймання-передачі транспортного засобу. Також, в акті відповідачем зазначено, що авто прийнято в справному стані та без візуальних пошкоджень.
Проте, як стверджує позивач, в перший день запровадження військового стану - 24.02.2022 року відповідач, як орендар повернув позивачу автомобіль з видимими ушкодженнями автомобіля, які суттєво погіршують зовнішній стан автомобіля та впливають на його працездатність, без повідомлення причин такого стану автомобіля та всупереч вимог п. 4 договору, без оформлення страхового випадку, відмовляючись підписувати будь-які документи (акти передачі-приймання автомобіля та фіксацію його технічного стану).
Тож, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки (вартість ремонту автомобіля Volkswagen Jetta 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ) у розмірі 51 198, 00 грн.
Відповідно до приписів приписів ст. 803 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, акт приймання-передачі транспортного засобу Volkswagen Jetta 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 з оренди між сторонами не укладався.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження технічного стану автомобіля під час повернення його з оренди.
При цьому, у матеріалах справи відсутній відповідний висновок експерта, складений на замовлення позивача, з якого вбачалися б технічні ушкодження автомобіля станом на дату його повернення з оренди.
В свою чергу, на підтвердження розміру ушкоджень транспортного засобу позивачем додано до позовної заяви рахунок на оплату № 1905/1 від 19.05.2021.
Проте, суд зазначає, що такий рахунок складений позивачем майже через 3 місяці після повернення відповідачем транспортного засобу, при цьому суд неможе дійти до беззаперечного висновку, що позивач не використовував такий транспортний засіб після повернення його відповідачем.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат у розмірі 51 198, 00 грн на відновлювальний ремонт транспортного засобу Volkswagen Jetta 2015 p. випуску, шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , відповідні платіжні доручення, банківські виписки у матеріалах справи відсутні.
Крім того, відповідно до п. 5 договору, саме позивач зобов'язаний забезпечувати за власний рахунок технічне обслуговування та капітальний ремонт транспортного засобу.
Згідно ст. 79 Господарського кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на роздруківку листування з відповідачем у месенджері Telegram, з огляду на наступне.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 № 922/51/20 відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п'ята статті 96 ГПК України).
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, Суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий.
Таким чином, суд зазначає, що роздруківка листування з відповідачем у месенджері Telegram не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, так як не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
За таких обставин, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідача.
Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем узгоджених договірних зобов'язань, як підставу для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 51 198, 00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кіченко Наталії Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Сидоренко Сергія Юрійовича про стягнення 51 198, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков