вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1517/22
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення 10 192,99 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 10 192,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2020 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлено факт перевезення відповідачем вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановленими Правилами дорожнього руху України, що підтверджується чеком зважування №17-423 від 14.07.2020, а також довідкою №025291 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.07.2020. За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №238723 від 14.07.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №039636від 14.07.2020. На підставі вказаних документів проведено розрахунок від 14.07.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 332,16 євро, яка станом на 14.07.2020 за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України складає 10 192,99 грн. та не сплачена відповідачем.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, протягом майже 2 років заходів на захист інтересів держави щодо стягнення заборгованості перед Державним бюджетом, на думку, прокурора, є достатнім для вжиття прокурора турою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 позовну заяву залишено без руху; постановлено Керівнику Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра протягом 5 днів з дати отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками на адресу: АДРЕСА_1 .
11.08.2022 від Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшла заява про усунення недоліків, а саме відправлення на вірну адресу відповідача копії позовної заяви з додатками на адресу: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2022 постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; сторонам виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022.
Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 та від 12.08.2022 у справі №904/1517/22 направлено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та отримано останнім 18.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930020653592.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, таким чином строк подання відзиву на позов до 02.09.2022.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
14.07.2020 на підставі графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області у період з 13.07.2020 по 19.07.2020, направлення на перевірку №009206 від 10.07.2020, співробітниками управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області під час рейдової перевірки на а/д Н-08 428 км + 745 н проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягача) марки Renault моделі Premium, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки Коgе1 SN24, державний номерний знак НОМЕР_2 , з маршрутом руху м. Оріхів, вул. Й. Янцева 48А - м. Дніпро, вул. Берегова 145, протяжність маршруту 173 км, яким керував водій ОСОБА_1 , який також є і перевізником - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , та власником транспортного засобу.
Під час перевірки для проведення габаритно-вагового контролю перевізником надано документи на вантаж, а саме товарно-транспортну накладну №370 від 14.07.2020, у якій автомобільним перевізником визначено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 документи на транспортні засоби та документ, що посвідчує водія не надано, що у свою чергу є порушенням вимог статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції чинній на момент проведення габаритно-вагового контролю).
Разом з цим, відповідно до інформації територіального сервісного центру України №1249 від 16.09.2021 вих. №31/4-1249-780, станом на 16.09.2021 транспортний засіб марки Renault моделі Premium, державний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричеп марки Коgе1 SN 24, державний знак НОМЕР_2 зареєстровані за ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації територіального сервісного центру МВС України №1249 від 16.12.2021 №31/4-1249-1019, громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) було видано посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 13.03.2014 ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Дніпропетровськ, Дніпропетровського та Солонянського району №3, підпорядкований ГУМВС.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності - 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
Так, під час проведення габаритно-вагового контролю співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної №370 від 14.07.2020 водієм ОСОБА_1 (водійське посвідчення НОМЕР_4 ) на автомобілі марки Renault моделі Premium, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки Коgе1 SN 24, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснювалося перевезення борошна житнього обдирного в тарі 45 кг загальною масою 22,005 т.
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю співробітниками Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що фактична маса транспортного засобу з вантажем складає 41,585 т, що перевищує нормативно допустиму масу на 1,585 т та є порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", що підтверджується чеком зважування №17-423, проведеного 14.07.2020, а також довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №025291 від 14.07.2020.
За результатами перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області 14.07.2020 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №238723 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №039636 від 14.07.2020.
На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно до якого відстань за маршрутом руху становить 173 км, загальна маса 41,585 т, з урахуванням чого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 332,16 євро.
Станом на 14.07.2020 за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України, плата становила 10 192,99 грн.
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра посилається на несплату у встановлений законом строк Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 10 192,99 грн., що ї є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 10 192,99 грн.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин здійснення позивачем габаритно-вагового контролю, обставин порушення відповідачем встановлених вагових обмежень, правомірності нарахування плати за перевищення вагових або габаритних нормативів, визначення розміру такої плати.
Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі-Правила №30), якими визначено умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, порядок погодження маршрутів, вимоги до водіїв, обладнання, організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів і розміщення вантажів, а також порядок отримання дозволу.
Згідно з пунктом 4 названих Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Спір у даній справі стосується правильності здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яким визначається механізм здійснення габаритно-вагового контролю вищезгаданих транспортних засобів та самохідних машин і механізмів. Виходячи зі змісту п.п.3, 4 названого Положення габаритно-ваговий контроль включає перевірку Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції відповідності габаритно-вагових параметрів транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Матеріалами справи підтверджується, що співробітниками Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що фактична маса транспортного засобу з вантажем складає 41,585 т, що перевищує нормативно допустиму масу на 1,585 т.
Згідно з пунктом 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВхК, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів, К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд.
Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Згідно з пунктом 311 Порядку № 879 (у редакції яка діяла на момент перевірки) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд з урахуванням пройденої відстані - 173 км, перевищення навантаження на одиночну вісь 1,585 т (12,0%), у результаті чого плата за проїзд за і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 332,16 євро.
Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Станом на 14.07.2020 відповідно до офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України, плата становила 10 192,99 грн.
За приписами пункту 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Враховуючи, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, заявлені позовні вимоги про стягнення 10 192,99 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідач не скористався правом на оскарження акту проведення перевірки та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пунктів 26, 27 Порядку).
Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (пункт 29 Порядку).
Отже, відповідач, у разі незгоди із складеним управлінням Укртрансбезпеки актом також міг оскаржити його до органу контролю, а в подальшому - оскаржити постанову органу контролю до суду.
Доказів оскарження акту проведення перевірки, на підставі якого нараховану плату, матеріали справи не місять.
Матеріалами справи підтверджується, що управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено лист про внесення плати за проїзд №57633/22/24-20 від 04.08.2020 з матеріалами проведення габаритно-вагового контролю (копією акту №0309636 від 14.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів, розрахунок №039636 плати за проїзд великовагового та / або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, довідки №025291 про результати здійснення габаритно-вагового контролю).
Вказаний лист з додатками отримано відповідачем 17.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу №4900300509636 (а.с. 15 на звороті).
Незважаючи на те, що відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за інформацією, наявною в Управлінні Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, у визначений вище термін перевізником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 кошти добровільно не сплачено.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 10 192,99 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).
Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
В постанові від 24.04.2019 по справі №911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:
"Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, пункт 27).
Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."
Правовий статус Державної служби з безпеки на транспорті визначено Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення).
Так, пунктом 1 Положення визначено, що Державна службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Як визначено пунктом 4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до покладених на неї завдань, в силу підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Як визначено пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, позивач є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Разом з тим, прокурор вказував, що відповідний орган звернувся до нього щодо вжиття заходів реагування з посиланням на неможливість самостійно звернутись до суду з позовом. Відповідний орган не здійснює покладених на нього функцій тривалий час, оскільки нарахування плати здійснено ще у липні 2020 року і станом на момент подання позову така плата не внесена, що порушує інтереси держави, яка зацікавлена у надходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.
Разом з тим, пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 24-2, пунктом 6 частини 3 статті 29, частиною 4 статті 30 Бюджетного кодексу України, статтями 11, 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.
Зокрема, частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пункту 1 частини 4 статті 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і тримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов'язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.
У зв'язку із викладеним, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Також, порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та проведення ремонту автомобільних доріг, що у підсумку безумовно складає суспільний інтерес.
Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.
Проте, Державна служба України з безпеки на транспорті тривалий час (майже 2 роки) не звертається до суду із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Зазначена плата за проїзд залишається нестягнутою.
Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, заходів на захист інтересів держави не вжито, що підтверджується відповідними листами від 03.09.2021, 05.11.2021, 15.02.2022, 23.05.2022.
Згідно з наявною інформацією плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 332,16 євро Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не сплачено, позов до суду з вказаних підстав уповноваженим органом до суду не пред'являвся.
Зважаючи, що факт порушення мало місце у 2020 році, аналізуючи листи уповноваженого органу у цих правовідносинах, встановленим є факт незвернення до суду уповноваженим суб'єктом на захист інтересів держави у цій сфері упродовж тривалого часу.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача, прохання вказаного суб'єкта до прокуратури звернутись із відповідним позовом.
Отже, у даній справі прокурор підтвердив підстави для представництва.
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 192,99 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України (р/р UA308999980313121216000004079 в ГУК у Дніпровському районі, код ЄДРПОУ 37988155, призначення платежу: 22160100, плата проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) 10 192,99 грн. (десять тисяч сто дев'яносто дві гривні 99 коп.) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р НОМЕР_5 , ідентифікаційний код 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.09.2022
Суддя Ю.А. Бажанова