Справа № 605/274/22
про залишення без руху
"20" вересня 2022 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Подана позовна заява не відповідає вимогам ч.4 ст.177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Водночас ст.2 Закону України «Про судовий збір» визначає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Оскільки, до суду з позовною заявою звернулась позивач ОСОБА_1 , вона і повинна сплатити судовий збір, однак як видно з квитанції доданої до позовної заяви №ХР06-А3К8-А3СХ-99В1 від 09.08.2022 платником судового збору є ОСОБА_3 .
Крім того, згідно підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн., а тому враховуючи вищезазначене, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 992,40 грн. та відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України додати документ, що підтверджує таку сплату.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях “Голдер проти Великої Британії” від 21 лютого 1975 року, “Де Жуффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст.177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи вищезазначене, вважаю за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання даної ухвали.
З урахуванням наведеного вище, залишення позовної заяви без руху, жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення недоліків позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Р. О. Горуц