Справа № 579/945/22
2/579/286/22
14 вересня 2022 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі - головуючого судді Моргуна О.В.,
за участі секретаря Сергієнко Ж.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що реєстрація відповідача в належному їй будинку перешкоджає здійснювати своє право власності на власний розсуд.
В будинку зареєстровані за місцем проживання, вона, її мати ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , згоду на реєстрацію якому надавала вона. Відповідач фактично в будинку за місцем реєстрації не проживав, не проживає та ним не користується.
Вважає, що відповідач фактично втратив право на користування житлом за вказаною адресою у зв'язку з тим, що протягом тривалого часу не користується даним житлом, його речі в будинку відсутні. Не знімаючись з реєстрації в належному позивачу будинку, відповідач порушує її права як власника, оскільки вона не має змоги здійснювати своє право власності на власний розсуд.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі (а.с. 25).
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відповідно до ст.ст. 211, 223, 247 ЦПК України розглядати справу у судовому засіданні за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є власником 1/3 частки житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до довідки ЦНАП виконавчого комітету Кролевецької міської ради №26301 від 29 липня 2022 року за адресою АДРЕСА_1 серед інших зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.15).
За змістом позовної заяви відповідач за зареєстрованим місцем проживання - в будинку АДРЕСА_1 не проживає і даним житлом не користується.
Факт тривалого не проживання відповідача в будинку АДРЕСА_1 , понад один рік, підтверджується довідкою голови вуличного комітету (а.с.16).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач фактично за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 не проживає без поважних причин більше одного року підряд, житлом не користується, участі в утриманні будинку не приймає. Поважних причин непроживання відповідача більше одного року за вказаною адресою судом не встановлено.
Судом не встановлено, що між позивачем і відповідачем була домовленість про збереження за останнім права користування спірним житловим приміщенням, не встановлено, що відповідач оспорював виселення зі спірного житла, звертався до правоохоронних органів з заявою на неправомірні дії позивача щодо перешкоди користування житловим приміщенням, тобто не надав суду доказів, що покинув житло проти його справжньої волі.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути серед інших і припинення дії, яка порушує право, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користуватись житловим приміщенням, не суперечить положенням статті 391 та ч.2 ст. 16 ЦК України.
Відповідач не є власником або наймачем житла (будинку), який належить на праві власності позивачу та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше одного року.
Виходячи з вимог ст. 321 ЦК України, ст. 5 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 .
Рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, є підставою для зняття цієї особи з реєстрації у відповідності до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-ІV.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору (а.с. 5), у відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 82, 141, 206, 247, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України,-
позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2022 року.
Суддя О. В. Моргун