Справа № 346/2781/22
Провадження № 2-о/346/152/22
20 вересня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Сав'яка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернувся до суду із вищевказаною заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , як вказано в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 040253, заповіті від 11.03.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за реєстром № 9, витязі з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-0711630342021, та ОСОБА_2 , як вказано у актовому записі про смерть №195 від 03.04.2007 року, є однією і тією ж особою, оскільки вказані розбіжності перешкоджають заявнику оформити право власності на спадкове майно після її смерті.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.07.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі в порядку окремого провадження.
Заявник в судове засідання не з'явився, 09.09.2022 року надіслав до суду письмову заяву, в якій зазначає, що заявлені вимоги підтримує та просить справу розглядати в його відсутності (а.с. 24).
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, 29.07.2022 року начальник вказаного відділу Л.Юрійчук подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника, проти заяви не заперечує, покладається на погляд суду (а.с. 23).
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року судами також не встановлюється тотожність особи.
Звертаючись до суду, заявник просить встановити факт, що ОСОБА_2 , як вказано в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 040253, заповіті від 11.03.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 9, витязі з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-0711630342021, та ОСОБА_2 , як вказано у актовому записі про смерть №195 від 03.04.2007 року, є однією і тією ж особою.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України.
Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, зокрема, факт що « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » є однією і тією ж особою, в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, наявні підстави для закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Оскільки зазначені вимоги не підлягають судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.
На підставі наведеного, та, керуючись ч. 2 ст. 247, п.1 ч.1 ст.255, ст.ст. 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Яремин М. П.