Справа №198/73/22
Провадження №2/0198/61/22
13.09.2022
13 вересня 2022 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ямкового В.Ф. (в режимі відеоконференції), розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт Юр'ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованої орендної плати,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованої орендної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225981000:01:001:0431, площею 9,54 га, розташована на території Павлоградського (колишнього Юр'ївського) району Дніпропетровської області.
11.01.2019 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № 1 оренди зазначеної земельної ділянки на строк 49 років, речове право за яким зареєстровано 21.03.2019.
Оскільки відповідачка належним чином не виконує умови договору оренди землі та систематично не сплачує позивачу у встановленому законом та договором порядку орендну плату, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з цим позовом та просить розірвати договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1225981000:01:001:0431, укладений 11.01.2019 між ним та ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідачки заборговану орендну плату в розмірі 24 875,28 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою від 12.04.2022 у справі відкрито загальне позовне провадження.
16.06.2022 задоволено клопотання представника позивача та зобов'язано відповідачку надати докази на підтвердження виплати орендної плати власнику земельної ділянки за період з 2019 року по 2021 рік.
08.08.2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в позові. Погодився на прийняття у справі заочного рішення.
Відповідачка в жодне із призначених у справі судових засідань не з'явилась, заяви про слухання справи за її відсутності або з поясненням причин неявки не надала, як і відзиву на позов.
При цьому ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, а також за місцем роботи направлялись копія позовної заяви з доданими документами, копія ухвали про відкриття провадження, а також неодноразово - судові повістки про виклик до суду.
Копію позову з ухвалою про відкриття провадження відповідачка отримала (а.с. 31). Надалі поштова кореспонденція поверталась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», але акт обстеження, проведеного органом місцевого самоврядування, свідчить про те, що відповідачка фактично проживає за адресою місця реєстрації (а.с. 36, 38, 62, 73, 76, 92, 94, 96).
Разом з тим, за місцем роботи ОСОБА_2 складено акт про відмову отримати судову повістку про виклик, а також надано документи на підтвердження, що в серпні 2022 року відповідачка перебувала на дистанційній формі роботи з визначенням робочого місця за адресою проживання (а.с. 101-106).
З огляду на викладене та недобросовісну поведінку відповідачки, яка свідомо ухиляється від отримання судових повісток у справі, про розгляд якої вона достовірно знає, в силу п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_2 вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, однак, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, тому зі згоди представника позивача на підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено, що 11 січня 2019 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір № 1 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225981000:01:001:0431, площею 9,54 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого орендодавець передав в оренду відповідачці належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану на території Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області (а.с. 18-19).
21 березня 2019 року здійснено державну реєстрацію речового права оренди зазначеної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 30884322 (а.с. 16-17).
За змістом пунктів 4, 8-10 договору № 1 від 11.01.2019 відповідачка взяла на себе зобов'язання виплачувати орендну плату в грошовій формі з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 276 392,05 грн., щорічно не пізніше 28 грудня кожного року.
В пункті 34 вказаного договору сторони домовились, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків свідчать про те, що за період 2019-2021 роки орендодавець ОСОБА_1 жодного року не отримував від ОСОБА_2 доходів від передачі належної йому земельної ділянки в оренду (а.с. 47-48).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як встановлено пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України та статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК України, статті 1, частини 5 статті 5 та частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки проводиться та може використовуватись нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Отже, розмір орендної плати та порядок її перегляду є істотною умовою договорів оренди землі та, відповідно, договору оренди землі № 1 від 11.01.2019, а отримання орендної плати за передану в користування земельну ділянку (отримання доходу) є по суті єдиною метою, якої прагне досягти орендодавець (позивач), укладаючи договір.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
В пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.
Порушення відповідачкою умов договору № 1 від 11.01.2019 щодо сплати орендної плати є істотним, оскільки значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, отримання гідної та економічно обґрунтованої плати за передачу в користування належної йому землі.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
На думку суду істотне порушення орендарем такої умови договору оренди, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в судовому порядку.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.
Натомість відповідачкою під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження відсутності порушення зобов'язань за договором оренди земельної ділянки № 1 від 11.01.2019, а також відсутність її вини у такому порушенні.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 систематично не виконує свій обов'язок зі сплати орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та стягнення з відповідачки заборгованості з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 24 875, 28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання позову до суду, у розмірі 1 984,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованої орендної плати задовольнити.
Припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 січня 2019 року, за яким ОСОБА_2 набула право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225981000:01:001:0431, площею 9,54 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського (колишнього Юр'ївського) району Дніпропетровської області, речове право за яким зареєстровано 21 березня 2019 року, номер запису про інше речове право 30884322.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 1 від 11.01.2019 за період з 2019 по 2021 рік в розмірі 24 875 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Відомості про учасників справи:
- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Повне судове рішення складено та підписано 20 вересня 2022 року.
Суддя І. О. Гайдар