Справа № 215/4504/19
1-кп/215/170/22
20 вересня 2022 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,
Ухвалою суду від 25.07.2022 р. ОСОБА_4 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 22.09.2022 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений заперечує проти клопотання прокурора, так як він вже засуджений до 3 років позбавлення волі та повинен відбувати покарання в ІТК і бажає виїхати туди, так як у СІЗО неналежні умови утримання, а участь в розгляді справи бажав би приймати в режимі відеоконференції.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу від 25.07.2022 р., вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки, обставини на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як він хоча й обвинувачується у скоєнні нетяжкого злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі до 5 років, але не працює, раніше судимий, у відношенні нього в Тернівському районному суді м. Кривого Рогу перебуває ще одне кримінальне провадження за ст. 309 ч. 1 КК України, до нього раніше обирався домашній арешт, під час якого він вчинив новий умисний злочин, міцних соціальних зв'язків не має, тому може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, саме по собі засудження обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні до реального позбавлення волі, не є перешкодою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час розгляду цього кримінального провадження, продовження строку його дії, залишення в СІЗО для розгляду цього провадження, як і не є підставою для зміни тримання під вартою на інший більш м'який, або взагалі скасування запобіжного заходу з метою саме направлення до місця відбування покарання за попереднім вироком, у тому числі при можливості та бажанні обвинуваченого на розгляд провадження в режимі відеоконференції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 18.11.2022 р..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя: