Справа № 183/3915/16
№ 1-кп/183/20/22
19 вересня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040010000066, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, неодруженого із середньо-технічною освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_3 ,
З 02 серпня 2014 року солдат ОСОБА_3 на посаді водія-електрика радіолокаційного взводу батареї управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетного дивізіону проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 .
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
В АДРЕСА_3 розташований парк бойових машин військової частини НОМЕР_1 , де розташована будівля пункту технічного обслуговування та ремонту, в якій знаходяться силові електричні кабелі.
В січні 2015 року, точна дата не встановлена, солдат ОСОБА_3 та старший солдат ОСОБА_5 , кримінальне провадження відносно якого розглянуте судом, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступили в злочинну змову, направлену на викрадення з будівлі технічного обслуговування та ремонту парку бойових машин військової частини НОМЕР_1 , військового майна, а саме силового кабелю електричного (код номенклатури 5ДИ.500.626).
26 січня 2015 року приблизно о 17.00 годині солдат ОСОБА_3 та старший солдат ОСОБА_5 , кримінальне провадження відносно якого розглянуте судом, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення військового майна, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, викрали з будівлі технічного обслуговування та ремонту парку бойових машин військової частини НОМЕР_1 , військове майно, а саме 100 метрів силового кабелю електричного (код номенклатури 5ДИ.500.626), вартістю 12071 грн.
Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 410 КК України, як викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, визнав, обставини, вчиненого кримінального правопорушення не оспорював, у скоєному кається, однак відмовився від надання показань в суді.
В судовому засіданні обвинувачений не оспорював обставини, при яких ним скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч.3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
На підтвердження встановлених в судовому засіданні обставин, судом були досліджені матеріали кримінального провадження, а саме матеріали, що підтверджують статус військовослужбовця.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 є встановленою, його дії належить кваліфікувати за ч.2 ст. 410 КК України, як викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, у відповідності до ст.65 КК України враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше не був судимий, за місцем служби характеризується позитивно.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, визнаються щире каяття обвинуваченого.
При цьому суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній конкретній ситуації ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини з самого початку досудового розслідування, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності.
У відповідності до ст. 50 КК України щодо поняття покарання та його цілей, позбавлення волі обвинуваченого на певний термін буде достатнім для його виправлення, і не потребує покарання в межах найбільшої санкції ч.2 ст. 410 КК України.
Між тим, з урахуванням характеру скоєного злочину та його наслідків, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, з урахуванням особи винного, його ставлення до скоєного та реального усвідомлення про наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов до переконання, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства, ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст. 75 КК України, може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів.
Копію вироку вручити обвинуваченому негайно.
Суддя ОСОБА_1