16.09.2022 Єдиний унікальний номер 205/5116/22
Провадження №2/205/2520/22
16.09.2022 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Курбанова Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку,
16.08.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку.
Ухвалою суду від 18.08.2022 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України та заявнику було роз'яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
12.09.2022 р. позивач надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви від 09.09.2022 р., в якій надав свій розрахунок заборгованості по невиплаченій заробітній платі та за 6 календарних місяців, де заборгованість по заробітній платі складає 49537,03 грн., а також наддав розрахунок компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку за період з 16.02.2022 р. по 16.08.2022 р. в розмірі 150000 грн. Крім того зазначив, що вважає себе, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільненим від сплати судового збору за подачу даного позову.
Вивчивши подану позивачем позовну заяву с усунутими недоліками та додані до неї додатки,суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України визначено вимоги до форми та змісту заяви. До заяви подаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно п.1 ч.1ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається - у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з використанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
На підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, розробленої відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.
Згідно пункту 1.3 означеної Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фону оплати праці включається нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені розділом 3 цієї Інструкції, згідно з пунктом 3.9 якої до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні. Отже з наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрат частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях:про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
В постанові Верховного Суду від 21.12.2019 р. (справа №243/10489/17-ц) зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (вимушеного прогулу) не входить до структури заробітної плати.
Позивач в своїй заяві посилається на ст.116, 117 КЗпП України, тобто просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та наводить свій розрахунок.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16).
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 році з 01 січня встановлений у розмірі 2481,00 гривень.
Беручи до уваги вищезазначене не сплачений судовий збір у розмірі 1500 гривень за реквізитами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, а саме: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Нов.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA898999980313111206000004633, код класифікації доходів бюджету 22030101, та відповідний платіжний документ не наданий до суду
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд звертає увагу позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.185, 353, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку - вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Н.М.Курбанова