79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" вересня 2022 р. м. Львів Справа №914/110/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
секретар судового засідання Залуцький Д.Т.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агроінвестгрупа”, б/н від 01.07.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1562/22 від 05.07.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 14 червня 2022 року (головуючий суддя Іванчук С.В., повний текст рішення складено та підписано 16.06.2022, м. Львів)
у справі №914/110/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м. Луцьк
до відповідача Приватного підприємства “Агроінвестгрупа”, м. Львів
про стягнення коштів в сумі 1310000,00 грн.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Мартинюк С.В.;
від відповідача: не з'явився;
У січні 2022 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехніка” до Приватного підприємства “Агроінвестгрупа” про стягнення коштів в сумі 1310000,00 грн., з якої 560000,00 грн. заборгованість за договором поставки майбутнього врожаю, 750000,00 грн штраф.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що між ТОВ “Агротехніка” та ПП “Агроінвестгрупа” було укладено договір поставки майбутнього врожаю 2021 року №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021. На виконання умов даного договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 560000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6310 від 14.05.2021. Проте, відповідач не поставив товар, передбачений договором, тому позивач просив повернути сплачені кошти (попередню оплату) в сумі 560000,00 грн. Також позивач, за невиконання відповідачем умов договору нарахував штраф в розмірі 750000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 у справі №914/110/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного підприємства “Агроінвестгрупа” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехніка” 560000,00 грн. - основного боргу, 750000,00 грн. - штрафу та 19650,00 грн. - судового збору.
Відповідач - Приватне підприємство “Агроінвестгрупа”, не погодившись з винесеним рішенням, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 750000 грн. штрафу, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом в цій частині не враховано, що цивільні та господарські відносини повинні грунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, що спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до цього просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 у даній справі, в частині стягнення 750000 грн. штрафу та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротехніка” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агроінвестгрупа”, б/н від 01.07.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1562/22 від 05.07.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі №914/110/22 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Агроінвестгрупа”, б/н від 01.07.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1562/22 від 05.07.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі №914/110/22; витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/110/22.
В подальшому ухвалою суду від 10.08.2022 призначено розгляд справи №914/110/22 в судове засідання на 07.09.2022.
Станом на 07.09.2022 клопотань про відкладення та додаткових доказів у справі не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2022 року у справі №914/110/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротехніка” (покупець) та Приватним підприємством “Агроінвестгрупа” (постачальник) укладено договір поставки майбутнього врожаю 2021 року №КВ-ФЗ-2363, згідно із п. 1.1. якого, в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцю у власність наступний товар: кукурудзу, вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова домішка - не більше 10%, в кількості 250 тон, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п. 1.2 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021, строк поставки товару до 20.11.2021 року. Поставка товару здійснюється в межах вказаного строку, згідно погодженого між сторонами графіку.
За умовами п.п. 1.3, 1.4 договору, поставка вважається здійсненою в момент підписання видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару на базисі поставки та видачі покупцеві складської квитанції на товар, відповідно до умов цього договору. Базис поставки: EXW зерновий елеватор ТзОВ “Агротехніка” за адресою: Волинська обл., смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33, та/або Волинська обл., Луцький р-н, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 156, за вибором покупця, відповідно до правил Інкотермс-2010.
Пунктами 1.5, 1.12 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021 сторони дійшли згоди, що загальна сума даного договору визначається, як сума всіх видаткових накладних, відповідно до яких постачальник передав, а покупець прийняв товар в межах цього договору. Сторони погодили, що на момент укладення даного договору, орієнтовна загальна вартість товару (сума договору), становить 1500000 грн без ПДВ. Вказана сума розрахована, виходячи з цін на товар, діючих на момент укладення договору і підлягає корегуванню в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно із п.п. 2.1, 2.2 договору, розрахунок за товар проводиться покупцем на підставі наданих йому, належним чином оформлених документів: складської квитанції на товар, виписаної зерновим складом на ім'я покупця; видаткових накладних на товар; податкових накладних, складених в електронній формі, з дотриманням умов, щодо їх реєстрації у порядку, визначеному законодавством, та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. До моменту виконання даної умови покупець має право зупинити подальші розрахунки за товар. Сторони домовилися, що з метою забезпечення виконання зобов'язань постачальника за даним договором, постачальник зобов'язується надати товарну аграрну розписку у погодженій покупцем формі на визначений цим договором обсяг (кількість) товару або передати в заставу/іпотеку покупця належне йому рухоме та/або нерухоме майно, вартістю не менше суми, передбаченої цим договором попередньої оплати. У випадку не виконання постачальником даної умови покупець має право на власний розсуд притримувати оплату за даним договором або відмовитися від договору в односторонньому порядку.
За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору, після підписання даного договору та виконання постачальником умов п.2.2 договору, покупець здійснює часткову попередню оплату вартості товару у розмірі 560000грн. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем, протягом 5 банківських днів, з моменту повного виконання постачальником зобов'язань з поставки товару та реєстрації податкових накладних. Сторони погодили, що у випадку наявності невиконаних зобов'язань постачальника перед покупцем за цим договором та будь якими іншими укладеними між сторонами правочинами, покупець має право не здійснювати розрахунків по даному договору до повного виконання постачальником таких зобов'язань.
Відповідно до п.5.4 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021, у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що він не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі та вимагати повернення сплачених коштів.
За умовами п. 9.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №7 від 14.05.2021 на суму 560000,00 грн. з ПДВ. У даному рахунку міститься покликання на договір №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021.
На виконання умов договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021 позивач, на підставі рахунку на оплату №7 від 14.05.2021 перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 560000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6310 від 14.05.2021 на суму 560000,00 грн. із призначенням платежу: оплата за кукурудзу зг.рах. №7 від 14.05.2021.
17.12.2021 позивач звертався до відповідача з претензією №1-4/795 від 17.12.2021 з вимогами здійснити поставку товару у визначений договором №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021 спосіб. На підтвердження даних обставин долучено фіскальний чек №4302607219134 від 17.12.2021 та відстеження поштового відправлення за вказаним номером на сайті АТ Укрпошти, яке отримано адресатом.
Відповідачем-апелянтом не заперечено отримання передбаченої договором попередньої оплати в сумі 560000 грн., як і не спростовано та не подано жодних доказів (претензії, вимоги тощо) в підтвердження неотримання вказаних коштів.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Станом на день прийняття рішення, доказів поставки позивачу товару відповідачем-апелянтом не надано, доказів неможливості виконання зобов'язань з поставки товару не з вини відповідача, також не було надано, доказів повернення коштів не подано, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 560000,00 грн. та доведена належними і допустимими доказами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.6.5 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021 сторони дійшли згоди, що в разі порушення постачальником передбачених цим договором строків поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. У разі відмови постачальника від поставки товару або прострочення термінів поставки товару, більше ніж на 10 календарних днів, постачальник, крім пені зобов'язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 50 відсотків від вартості недопоставленого або невчасно поставленого товару. Сума штрафних санкцій обраховується, виходячи з вартості товару, визначеної станом на останній день, передбаченого договором строку поставки. У випадку прострочення термінів поставки товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець має право відмовитися від даного договору та вимагати повернення постачальником отриманих грошових коштів та сплати останнім, передбачених цим договором, штрафних санкцій.
Позивач на підставі п. 6.5 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021 нарахував відповідачу 50% штрафу від вартості непоставленого товару на загальну суму 750000,00грн. Розрахунки долучені до матеріалів справи.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань штрафу суду першої інстанції не було надано.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 2 ст. 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як було зазначено вище, відповідно до п.6.5 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021 сторони дійшли згоди, що в разі порушення постачальником, передбачених цим договором строків поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. У разі відмови постачальника від поставки товару або прострочення термінів поставки товару, більше ніж на 10 календарних днів, постачальник крім пені зобов'язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 50 відсотків від вартості недопоставленого або невчасно поставленого товару. Сума штрафних санкцій обраховується, виходячи з вартості товару, визначеної станом на останній день передбаченого договором строку поставки. У випадку прострочення термінів поставки товару більше ніж на 20 календарних днів покупець має право відмовитися від даного договору та вимагати повернення постачальником отриманих грошових коштів та сплати останнім передбачених цим договором штрафних санкцій.
Згідно із п.п.6.7, 6.8 договору №КВ-ФЗ-2363 від 30.04.2021, постачальник заявляє та гарантує, що несе повну матеріальну відповідальність за завдані збитки покупцю товару, які виникнуть в останнього, внаслідок надання недостовірної інформації по даному договору, в розмірі понесених покупцем збитків та штрафів. Сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним законодавством штрафних санкцій не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.
Відповідач обгрунтовував зменшення розміру неможливістю виконання зобов'язання, внаслідок прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 N64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX, пунктом 1 якого, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Однак, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги покликання на дані обставини, оскільки договір поставки майбутнього врожаю 2021 року №КВ-ФЗ-2363 був укладений відповідачем із позивачем 30.04.2021 та строк поставки, згідно із п.1.2 договору визначено до 20.11.2021, тобто до впровадження 24.02.2022 на території України воєнного стану. Інших обгрунтувань відповідачем не наведено та жодних доказів не подано.
Водночас, позивач довів про понесені ним збитки, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та він був змушений здійснювати пошук та придбання аналогічного товару в інших постачальників. Однак, у зв'язку з зміною цін на ринку сільськогосподарської продукції, позивач зміг придбати необхідний товар лише за ціною, що значно перевищує передбачену умовами договору поставки майбутнього врожаю 2021 року №КВ-Ф3-2363 від 30.04.2021. Крім цього, позивач був змушений залучити додаткові кредитні ресурси для придбання в іншого постачальника недопоставленого відповідачем товару, що відповідно призвело до збільшення фінансових зобов'язань позивача перед банками кредиторами. Позивач зазначив, що необхідний товар, який непоставлено відповідачем, було придбано за ціною 6710,55 грн. без ПДВ за 1 тону, що за вартістю вище від аналогічного товару на 177 637,50 грн., що підтверджується договором поставки №КВ-ВЗ-2-2-2489 від 20.01.2022, укладеним з Сільськогосподарським ТОВ “Городище”, специфікацією №2 до договору поставки №КВ-ВЗ-2-2-2489 від 20.01.2022 та видатковою накладною №11 від 10.03.2022 на загальну суму 3022602,17 грн. Позивач зазначив також те, що відповідач починаючи з 14.05.2021 року і по даний час безоплатно користується грошовими коштами позивача у сумі 560000,00 грн., в той час коли сам позивач змушений сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, зокрема коштами отриманими, згідно договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1151-033/20 від 26.11.2020. Виходячи з періоду часу, протягом якого триває порушення, з боку відповідача (з 14.05.2021 по даний час - 356 день) та відсоткової ставки за якою позивачем залучаються кредитні кошти (11% річних), втрати позивача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами складають орієнтовно 60081,00 грн (560 000,00 х 11 % річних х 356 день). На підтвердження вказаних обставин долучено договір про відкриття кредитної лінії №1151-033/20 від 26.11.2020, договір від 02.12.2021 про внесення змін та доповнень до договору №1155-034/20 від 26.11.2020 про відкриття мультивалютної кредитної лінії, додаток №3 до договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №1155-034/20 від 26.11.2020. Також, позивач поніс інфляційні втрати в частині сплаченої ним попередньої оплати. Позивач зазначив, що в результаті порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару позивачу, останній не мав можливості у повній мірі виконувати зобов'язання перед своїми клієнтами-покупцями, як наслідок, порушення відповідачем зобов'язань завдало значної шкоди діловій репутації позивача, розмір якої за оцінкою позивача перевищує суму нарахованих відповідачу штрафних санкцій. Позивач просив врахувати поведінку відповідача, який до цього часу не виконав взяті на себе зобов'язання, а порушення умов договору, які стали причиною подання позову тривають і надалі, а також і те, що відповідач намагається ухилитися від повернення основної суми заборгованості. Також позивач просив врахувати, що порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем носить множинний характер, крім договору поставки майбутнього врожаю 2021 року №КВ-Ф3-2363 від 30.04.2021, відповідачем також порушено зобов'язання за аналогічними договорами №КВ-Ф3-2333 від 19.03.2022 та №КВ-Ф3-2363 від 30.04.2021.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем поставки позивачу товару за спірним договором не здійснено, попередньої оплати повністю або частково не повернуто.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, та те, що жодних доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача до матеріалів справи не долучено, не доведено поважність причин невиконання договірних зобов'язань перед позивачем, винятковості обставин та достатніх обгрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, нездійснення відповідачем жодної поставки товару за спірним договором та неповернення попередньої оплати повністю/частково, понесені позивачем збитки, враховуючи баланс інтересів сторін справи, а також те, що за даних обставин таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафу, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу.
Судова колегія апеляційного суду при цьому зазначає, що посилання скаржника на те, що судом першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 750000 грн. штрафу, не враховано, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, спростовано вищевикладеним.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 14 червня 2022 року у справі №914/110/22, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 14 червня 2022 року у справі №914/110/22 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агроінвестгрупа” - без задоволення.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агроінвестгрупа”, б/н від 01.07.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1562/22 від 05.07.2022) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі №914/110/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ПП “Агроінвестгрупа”.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали справи №914/110/22 повернути Господарському суду Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2022.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич